Рішення № 73073240, 20.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/1/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018 Справа № 908/26/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гаденко Леоніда Олексійовича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юні" (71160 Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Маріупольське шосе, 74, код ЄДРПОУ 30611819)

про стягнення 77 967 грн. 88 коп.

за участю

представника позивача: Кравченко С.І., дов. № 19 від 16.02.2018 р.

представника відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

02.01.2018 р. Фізична особа-підприємець Гаденко Леонід Олексійович, Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юні", Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко про стягнення 37 670 грн. 49 коп. основного боргу, 2 078 грн. 21 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, 37 670 грн. 49 коп. штрафу 100 % від суми заборгованості, 224 грн. 82 коп. три відсотка річних, 323 грн. 88 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 р., справу № 908/26/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 09.01.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/26/18 присвоєно справі номер провадження 27/1/18 та призначено підготовче судове засідання на 12.02.2018 р.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.02.2018 р. підготовче засідання було відкладено на 27.02.2018 р., на підставі ст. 183 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 27.02.2018 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 20.03.2018 р.

У судовому засіданні 20.03.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 20.03.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомив суд, що після звернення до суду з позовом відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 37 670 грн. 49 коп. (платіжні доручення № 21 від 05.01.2018 р. на суму 35 987 грн. 24 коп., № 20 від 05.02.2018 р. на суму 1 683 грн. 25 коп.) Просить стягнути з відповідача 2 078 грн. 21 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, 37 670 грн. 49 коп. штрафу 100 % від суми заборгованості, 224 грн. 82 коп. три відсотка річних, 323 грн. 88 коп. втрат від інфляції.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом у судовому засідання 27.02.2018 р., відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 078 грн. 21 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, 37 670 грн. 49 коп. штрафу 100 % від суми заборгованості, 224 грн. 82 коп. три відсотка річних, 323 грн. 88 коп. втрат від інфляції.

Відповідач у судове засідання 20.03.2018 р. не з'явився, в матеріалах справи міститься письмовий відзив, надісланий на адресу суду 13.02.2018 р., відповідно до якого відповідач заявлені позивачем вимоги визнає в частині заборгованості в розмірі 37 670 грн. 49 коп., в частині стягнення штрафних санкцій просить суд позивачу відмовити, оскільки це може привести до тяжкого фінансового положення підприємства відповідача. Крім того, відповідач просив суд справу розглянути без участі свого представника.

Клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника прийнято судом.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

01.01.2017 р. між Фізичною особою-підприємцем Гаденко Леонідом Олексійовичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Юні" (покупець) укладений договір № СЛ-000003.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує паливо-мастильні матеріали (товар), на умовах даного договору.

Згідно п. 2.2 договору передача товару оформлюється при наявності належним чином оформленої довіреності покупця та Забірної відомості від продавця, в якій зазначається інформація про відвантажену партію товару, з підписами уповноважених представників сторін.

Датою отримання кожної партії товару є дата зазначена в Забірній відомості (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору продавець зобов'язаний передати покупцю товар в місці передачі товару, в присутності уповноважених представників покупця та продавця.

Згідно п. 3.2.2 договору покупець зобов'язаний своєчасно оплатити вартість товару.

Позивач свої зобов'язання в 2017 році, по поставці паливо-мастильних матеріалів виконав, що підтверджується Забірними відомостями, видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ.

А саме, відповідно до забірної відомості за вересень 2017 року (закрита 30.09.2017 р.) ТОВ «Агро-Юні» отримало з АЗС ФОП Гаденко Л.О. 651,49л. бензину А-95 та 774,97 л. бензину А-92, на загальну суму 35 987 грн. 21 коп.

Відповідно до Забірної відомості за жовтень 2017 року (закрита 31.10.2017 р.) ТОВ «Агро-Юні» отримало з АЗС ФОП Гаденко Л.О. 66,01л. бензину А-95 на загальну суму 1 683 грн. 25 коп.

Паливно-мастильні матеріали відпущено в транспортні засоби ТОВ «Агро-Юні» та отримані директором ТОВ «Агро-Юні» (Ю.Н.Погорілий), що підтверджується підписами водіїв ТОВ «Агро-Юні» та керівника ТОВ «Агро-Юні» (Погорілий Ю.Н.) в Забірних відомостях на отримання ПММ.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець оплачує отриманий товар не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання відповідної партії зазначеної у відомості.

Згідно п. 4.2 договору сторони узгодили, що кінцевий розрахунок за отриману партію товару покупець проводить протягом 15 днів з дати відвантаження зі сплатою пені нарахованої відповідно до вимог п. 5.2.1 даного договору.

Отже, відповідач не своєчасно здійснив оплату отриманого товару. Матеріалами справи підтверджено, що лише після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив суму заборгованості в розмірі 37 670 грн. 49 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 05.01.2018 р. на суму 35 987 грн. 24 коп., № 20 від 05.02.2018 р. на суму 1 683 грн. 25 коп.

Крім того, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 2 078 грн. 21 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, 37 670 грн. 49 коп. штрафу 100 % від суми заборгованості, 224 грн. 82 коп. три відсотка річних, 323 грн. 88 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як вже зазначалося, відповідач не здійснив оплату отриманого товару. Матеріалами справи підтверджено, що лише після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 37 670 грн. 49 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 05.01.2018 р. на суму 35 987 грн. 24 коп., № 20 від 05.02.2018 р. на суму 1 683 грн. 25 коп.

Крім того, листом-вимогою № 13/11 від 13.11.2017 р. позивач повідомляв відповідача про сплату заборгованості та підписання первинних документів.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про необхідність сплатити суму основного боргу на користь позивача.

У зв'язку з порушення відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення 2 078 грн. 21 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, 37 670 грн. 49 коп. штрафу - 100 % від суми заборгованості, 224 грн. 82 коп. три відсотка річних, 323 грн. 88 коп. втрат від інфляції.

Пунктом 5.2.1 договору сторони визначили, що за порушення термінів оплати (п.п. 4.2 п. 4 цього договору) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0.1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати товару. При несплаті покупцем загальної суми заборгованості за відвантажений раніше за даним договором товар в термін, нарахування пені триває до дати остаточних розрахунків за цим договором.

Згідно п. 5.3 договору у випадку прострочення оплати одержуваного товару більш ніж на 30 календарних днів від терміну зазначеного в п. 4.1 договору, покупець сплачує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається, розрахунок пені та штрафу позивачем виконано на суму заборгованості, яка виникла за період з 16.10.2017 р. по 28.12.2017 р.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу за порушення строку оплати, суд вважає, що вимоги про їх стягнення (2 078 грн. 21 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, 37 670 грн. 49 коп. штрафу - 100 % від суми заборгованості) підлягають задоволенню у повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені обґрунтовано. До стягнення з відповідача належить сума втрат від інфляції та 3 % річних в розмірі 3 078 грн. 90 коп., в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гаденко Леоніда Олексійовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юні" 2 078 грн. 21 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, 37 670 грн. 49 коп. штрафу 100 % від суми заборгованості, 224 грн. 82 коп. три відсотка річних, 323 грн. 88 коп. втрат від інфляції, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню ( з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гаденко Леоніда Олексійовича, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юні", с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юні" (71160 Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Маріупольське шосе, 74, код ЄДРПОУ 30611819) на користь Фізичної особи-підприємця Гаденко Леоніда Олексійовича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 21 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, 37 670 (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят) грн. 49 коп. штраф в розмірі 100 % від суми заборгованості, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 82 коп. три відсотка річних, 323 (триста двадцять три) грн. 88 коп. втрат від інфляції, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення оформлено та підписано 30.03.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова