Рішення № 73072224, 28.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2018м. ДніпроСправа № 904/10516/17За позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", м. Київ

до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 1 152 562,15 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №04/222 від 21 лютого 2018 року, представник; ОСОБА_2, довіреність №04/220 від 21 лютого 2018 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №16-04-607 від 13 березня 2017 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" у розмірі 1 152 562,15 грн., з яких:

- прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 279 016,83 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 91 345,21 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом - 38 812,57 грн.;

- інфляційні втрати від несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту - 651 070,00 грн.;

- інфляційні втрати від несвоєчасного повернення процентів по кредиту - 92 317,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначає, що між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" був укладений кредитний договір №22/10-2013 (відзивна відновлювальна кредитна лінія) від 17.10.2013, за умовами якого банк зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до умов п.1.2. договору Банк відкриває позичальнику відзивну відновлювальну кредитну лінію на суму 2 000 000,00грн. зі строком повернення – 16.10.2014. Кредитним договором встановлені проценти у розмірі 23%. Кредитні кошти надаються для поповнення обігових коштів та ведення фінансово - господарської діяльності. Зобов'язання за кредитним договором забезпечуються заставою майнових прав щодо отримання грошових коштів на реалізовану продукцію а послуги згідно договору, загальною заставною вартістю 68 814 670,61грн., а саме:

- договір на централізоване питне водопостачання №1/30 від 01.12.2010/23.12.2010, терміном дії до 31.12.2014 з можливістю продовження на кожний наступний рік, укладеним між заставодавцем та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, залишкова вартість на 25.04.2014 – 44 489 787,41грн.;

- договір на послуги з постачання технічної води №1т/н/35 від 01.12.2010/23.12.2010, терміном дії до 31.12.2014 з можливістю продовження на кожний наступний рік, укладений між заставодавцем та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, залишкова вартість на 25.04.2014 – 21 680 503,2грн.,

- договір на послуги з відкачки шахтних вод №1ш/506 від 01.12.2010/11.02.2011, терміном дії до 31.12.2014 з можливістю продовження на кожний наступний рік, укладений між заставодавцем та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, залишкова вартість на 25.04.2014 -2 644 380,00грн.

Звернення стягнення на заставне майно не відбувалось.

Банк посилається на те, що відповідач, як позичальник, несвоєчасно виконує умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за порушення строків повернення кредиту. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 у справі №904/7909/15 стягнуто на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 700 000,00 грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів у розмірі 104 980,87 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 128 665,61 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 856,87 грн. Зазначене рішення господарського суду було виконано у повному обсязі, останній платіж відбувся -12.09.2017. З урахуванням несвоєчасного погашення основної заборгованості Банк продовжив нарахування процентів за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, а також нарахував втрати від інфляції за несвоєчасне повернення заборгованості по кредиту та процентів по кредиту.

Згідно уточнених розрахунків, поданих до суду 12.03.2018 (а.с.169-175), позивач просить стягнути з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" заборгованість у розмірі 1 036 170,64 грн., з яких: прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 279 016,83 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 88 660,27 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом – 33 701,51 грн.; інфляційні втрати від несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту – 558 320,00 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів по кредиту – 76 472,02 грн.

З огляду на те, що позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України не подавалась, а уточнений розрахунок нарахованих до стягнення сум не є такою заявою, судом розглядаються вимоги, зазначені в позовній заяві від 12.12.2017.

Відповідач, Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання", проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування несвоєчасної сплати заборгованості за спірним кредитним договором відповідач посилається на свій незадовільний фінансовий стан, який обумовлюється низьким рівнем платежів підприємств-контрагентів за раніше укладеними договорами на централізоване, нецентралізоване питне водопостачання, постачання напірної та безнапірної води. Відповідач вважає, що розрахунок пені, наданий позивачем, зроблено з помилками, зокрема:

- позивачем при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасне повернення процентів не враховано той факт, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Позивач здійснив розрахунок пені за несвоєчасне повернення процентів з 01.05.2017 по 30.11.2017, вказавши при цьому, що кількість днів становить 152 дні, хоча насправді в розрахунку вказано 214 днів. За розрахунком відповідача пеня за період з 02.06.2017 по 30.11.2017 складає 33 507,65грн.;

- також невірно нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту. За розрахунком відповідача пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів має бути нарахована за період з 16.03.2017 (а не з 13.03.2017, як вказує позивач) по 13.09.2017 та складає 89 734,25грн.;

- відповідач вважає, що втрати від інфляції за несвоєчасне повернення процентів мають бути нараховані лише в межах позовної давності, а саме за період з 01.05.2015 по 01.12.2017. Оскільки позивач звернувся з позовною заявою 12.12.2017, то період нарахування становить з 13.12.2014 по 01.12.2017, а сума складає 78 337,10грн.

- втрати від інфляції за несвоєчасне повернення кредитних коштів мають бути нараховані за період з 13.12.2014 по 13.09.2017. Індекс інфляції за відповідний період становитиме 178%, а сума інфляційних втрат – 546 000,00грн. (за розрахунком відповідача).

Відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій є надто великий для Державного підприємства "Кривбаспромводопостачання", при їх нарахуванні позивачем було порушено принцип справедливості, добросовісності та розумності у договірних відносинах, тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

14 березня 2018 року від Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до господарського суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 відмовлено Державному промисловому підприємству "Кривбаспромводопостачання" в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

28.03.2018 від позивача надійшли пояснення на позовну заяву, у яких зазначає про подання уточненого розрахунку в межах трирічного строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 16 січня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року відкладено підготовче судове засідання на 31 січня 2018 року.

У судовому засіданні 31.01.2018 продовжено строк розгляду справ №904/10516/17 на стадії підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи відкладено на 27.02.2018. З 27.02.2018 підготовче засідання відкладено на 14.03.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засідання на 28.03.2018.

У судовому засіданні 28.03.2018 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (Кредитор/Банк) та Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" (Позичальник) укладено кредитний договір № 22/10-2013 від 17.10.2013, з подальшими змінами, а саме: додаткова угода № 1 від 17.10.2013, додаткова угода № 2 від 30.10.2013, додаткова угода № 3 від 29.11.2013, додаткова угода № 6 від 29.01.2014, додаткова угода № 8 від 25.04.2014, п. 1.1. якого передбачено, що банк зобов’язується надати грошові кошти (далі-кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.2. договору кредитор/банк відкриває позичальнику відзивну відновлювальну кредитну лінію з наступним порядком повернення суми основної заборгованості: строк повернення кредиту – 16.10.2014, сума повернення кредиту (в валюті кредиту) – 2 000 000,00 грн.

Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 2 000 000,00 грн. (далі-кредит). Дата видачі кредиту – 17.10.2013, дата повернення кредиту – 16.10.2014. Проценти а користування кредитом – 23% річних.

Цільове використання кредиту – поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності (п.п. 1.3.- 1.7. договору).

Згідно з п.1.9. договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 25.04.2014 ) зобов’язання за договором забезпечуються:

- заставою майнових прав щодо отримання грошових коштів на реалізовану продукцію та послуги згідно договору № 22/10-2013 від 17.10.2013 р., загальною заставною вартістю 68 814 670,61 грн.;

- договір на централізоване питне водопостачання № 1/30 від 01.12.2010/23.12.2010, терміном дії до 31.12.2014 з можливістю подовження на кожний наступний рік, укладеним між заставодавцем та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, залишкова вартість на 25.04.2014 – 44 489 787,41 грн.;

- договір на послуги з постачання технічної води № 1т/н/35 від 01.12.2010/23.12.2010 р., терміном дії до 31.12.2014 з можливістю подовження на кожний наступний рік, укладеним між заставодавцем та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, залишкова вартість на 25.04.2014 р. – 21 680 503,20 грн.;

- договір на послуги з відкачки шахтних вод № 1ш/506 від 01.12.2010/11.02.2011, терміном дії до 31.12.2014 з можливістю подовження на кожний наступний рік, укладеним між заставодавцем та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, залишкова вартість на 25.04.2014 – 2 644 380,00 грн.

У відповідності до п. 1.10. кредит позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в п. 1.2. цього договору на підставі письмової заяви позичальника за 3 календарних дні до фактичної видачі кредиту або його частина, підписаної уповноваженою особою позичальника, з обов’язковим зазначенням суми кредиту та за умови належного виконання позичальником своїх зобов’язань, згідно з цим договором.

Як вбачається з банківської виписки позивач перераховував відповідачу грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості у розмірі 2 000 000,00 грн. (а.с.24-26).

Відповідно до п. 2.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, у валюті кредиту, на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році).

Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число включно поточного календарного місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. У разі користування кредитом протягом одного дня (кредит отримано і повернено протягом одного дня), нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється як за один день.

Позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно в строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та вдень повернення кредиту. Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня. (п. 2.3 договору).

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" заборгованість за кредитом у розмірі 700 000,00 грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів у розмірі 104 980,87 грн., сума пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 128 665,61 грн. та сума пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 856,87 грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 набрало законної сили 28.11.2015.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

За розрахунками позивача, станом на 01.08.2015, за відповідачем перед Банком існує заборгованість за Кредитним договором у розмірі 804 980,87 грн., з яких: 700 000,00 грн. – сума заборгованості за кредитом та 104 980,87 грн. сума заборгованості за процентами.

За поясненнями позивача, наданих до суду 28.03.2018, пеня за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до вказаного рішення становить 128 665,61 грн. за період з 17.10.2014 по 16.04.2015; пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 856,87 грн. за період з 17.10.2014 по 16.04.2015, що підтверджується довідкою про заборгованість відповідача станом на 01.08.2015 та розрахунком пені за кредитним договором №22/10-2013 від 17.10.2013, який сформовано 01.08.2015. Інфляційні збитки за рішенням суду від 12.11.2015 у справі №904/7909/15 не стягувались.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 10.02.2016 Саксаганським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду у справі №904/7909/15.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 виконано відповідачем, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи:

№724 від 26.07.2016 на суму 15 220,5грн.,

№805 від 09.08.2016 на суму 22 000,00грн.,

№934 від 29.08.2016 на суму 22 000,00грн.,

№1702 від 18.11.2016 на суму 27 713,75грн.,

№б/н від 21.12.2016 на суму 25 000,00грн.,

№б/н і б/д на суму 20 000,00грн.,

№1546 від 12.09.2017 на суму 772 131,10грн., а всього на суму 939 503,35грн.

25.09.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесена постанова ВП№50125566 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Позивач зазначає, що станом на 01.12.2017 непогашений борг за кредитним договором №22/10-2013 від 17.10.2013 становить:

- прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами – 279 016,83 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 91 345,21 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом – 38 812,57 грн.;

- інфляційні втрати від несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту – 651 070,00 грн.;

- інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів по кредиту – 92317,54грн.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами п.1.2 договору строк повернення кредиту настав – 16.10.2014.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 стягнуто з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" заборгованість за кредитом у розмірі 700 000,00 грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів у розмірі 104 980,87 грн., сума пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 128 665,61 грн. та сума пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 856,87 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення суду виконане боржником, останній платіж внесено 12.09.2017.

Позивач, посилаючись на п. 2.2 договору, просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитом по день фактичного повернення кредиту у розмірі 279 016,83 грн. Позивач здійснює нарахування процентів по 13.09.2017.

Відповідно до пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Оскільки, відповідачем погашено заборгованість за кредитом 12.09.2017, то нарахування процентів за користування кредитом на підставі п. 2.2 договору слід припинити 11.09.2017.

Перевіркою судом наданого позивачем розрахунку процентів до позовної заяви та уточненого розрахунку нарахованих процентів встановлено, що заборгованість зі сплати процентів складає 278 134,64 грн. Отже, нарахування процентів є правомірним, а вимога такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі пункту 4.1 кредитного договору №22/10-2013 (відзивна відновлювальна кредитна лінія) від 17.10.2013 позивачем нарахована пеня за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту, своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який стягується пеня.

Встановлений кредитним договором розмір пені узгоджується з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за змістом яких розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, як встановлено судом, нарахування відсотків слід припинити 11.09.2017, то, починаючи з 12.09.2017, пеня підлягає нарахуванню на суму 278 134,64 грн. (сума, яка зазначена в уточненому розрахунку до позовної заяви). З урахуванням наданого позивачем уточненого розрахунку, сума пені за несвоєчасне повернення процентів, яка підлягає стягненню, складає 33 701,51 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18.03.2017 по 13.09.2017 у розмірі 91 345,21 грн.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Умовами кредитного договору передбачено строк повернення кредиту – 16.10.2014 (п.1.2 договору).

Відтак, позивач мав нарахувати пеню за несвоєчасне повернення кредиту за шість місяців, починаючи з дня виникнення прострочки, а саме з 17.10.2014.

Оскільки позивач нараховує пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18.03.2017 по 13.09.2017, тобто поза межами шестимісячного строку з дня виникнення прострочки, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 91 345,21 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати на суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 651 070,00 грн. за період з 13.12.2014 по 13.09.2017 та інфляційні втрати за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 92 317,54 грн. за період з 01.01.2015 по 11.12.2017.

Згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 31.07.2017 у справі №905/1638/16 та від 18.04.2017 у справі №910/14833/16.

З урахуванням вищевикладеної позиції та у зв’язку з тим, що позивачем у деяких періодах невірно визначено сукупний відсоток індексу інфляції, вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по кредиту та за несвоєчасне повернення кредиту підлягають частковому задоволенню у розмірі 551 004,13 грн. та 73 123,28 грн. відповідно.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 935 963,56 грн., з яких 278 134,64 грн. – заборгованість із прострочених процентів, 33 701,51 грн. – пеня за несвоєчасне повернення процентів, 551 004,13 грн. – інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту та 73 123,28 грн. – інфляційні втрати за несвоєчасне повернення процентів.

За змістом частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 614 Цивільного кодексу України підставою для відповідальності за порушене зобов’язання є наявність вини особи на яку покладається обов’язок доведення відсутності своєї вини.

У відзиві на позов відповідач зазначає про право суду зменшити штрафні санкції.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, суд зазначає про можливість зменшення лише неустойки (пені, штрафу), а не інших нарахувань, до яких, зокрема відносяться втрати від інфляції.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 91 345,21 грн., нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту, та враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, наявність допущення відповідачем порушення щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає заявлену до стягнення пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 33 701,51 грн. адекватним розміром відповідальності.

Відтак, штрафні санкції не підлягають зменшенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 14 039,45 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру, 15-А, код ЄДРПОУ 00191017) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) заборгованість по сплаті процентів за кредитом у розмірі 278 134,64 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 33 701,51 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом у розмірі 551 004,13 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у розмірі 73 123,28 грн., витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 14 039,45 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.03.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва