Рішення № 73072058, 29.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018м. ДніпроСправа № 904/860/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

У справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі відокремленого підрозділу Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

про стягнення 15820,00грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 довіреність №18-108 від 26.12.2017

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі відокремленого підрозділу регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 15820,00грн.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вагон прибув на адресу позивача та виданий зі складанням комерційного акту №460005/1909 від 01.12.2017, в якому зафіксовано ознаки незбережного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та недостача.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 справу №904/860/18 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

Ухвалою від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; сторін повідомлено, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 29.03.2018.

28.03.2018 від відповідача отримано відзив.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.03.2018 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 12.03.2018 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 20.03.2018.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.03.2018, представник позивача підтримав обрану правову позицію.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

В судовому засіданні, яке відбулося 29.03.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між останнім та товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Моноліт" укладено договір №392 від 11.05.2016, відповідно до якого по залізничній накладній №52961679 зі станції відправлення Гродівка Донецької області на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 30.11.2017 прибув вагон №67153775 з вантажем "Концентрат вугільний (ДГ 13-100)".

Даний вагон видано позивачу відповідно до статті 52 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту №460005/1909 від 01.12.2017, в якому зафіксовано ознаки незбережного перевезення, такі як порушення маркування, виїмка та недостача.

Рахунок на оплату товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Моноліт" №46 від 30.11.2017 позивачем сплачено, що підтверджується платіжним дорученням №310791 від 28.12.2017.

Згідно з розрахунком сума недостачі складає 15820,00грн.

Крім того, позивач звертає увагу, що вантажовідправник - товариство з обмеженою відповідальністю "ЗФ "Богучарськая" зазначений у залізничній накладній №52961679.

Власник вантажу (постачальник) - товариство з обмеженою відповідальністю "Пром моноліт" зазначений у рахунку на оплату №46 від 30.11.2017.

Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив та повідомив, що саме відправник не вжив належних дієвих заходів щодо забезпечення збереження вантажу під час перевезення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд дійшов наступних висновків.

11.05.2016 між публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі по тексту - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пром моноліт" (далі по тексту - відповідач) укладено договір поставки №392.

За залізничною накладною №52961679 зі станції відправлення Гродівка Донецької області на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 30.11.2017 прибув вагон №67153775 з вантажем "Концентрат вугільний (ДГ 13-100)".

Відповідно до положень статей 2, 3, 6, 37 Статуту залізниць України (далі-Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, які користуються залізничним транспортом; Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів; дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів; під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.

Накладна - основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.

За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції у кількості 5800кг.

Недостача склала на загальну суму 15820,00грн.

Недостача продукції документально підтверджена комерційним актом.

Комерційним актом №460005/1909, який складено 01.12.2017 встановлено наступне: "На підставі актів загальної форми №3088 від 27.11.2017 та №3093 від 28.11.2017 станції Синельникове-1, №37708 від 30.11.2017 станції ОСОБА_2 проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, зі зважуванням вагона на справних електронних вагах вантажоодержувача №0120, огляд-перевірка 30.11.2017, приймальником поїздів ОСОБА_3, прийомоздавальником заводу ОСОБА_4, слідчим Заводського ВП Бордюг О.О., в присутності ДСЗМ ОСОБА_5 Згідно перевізного документу значиться вага: тара 23200кг, нетто 64000кг. Фактично виявилася вага: брутто 81400кг, тара з документа 23200кг, нетто 58200кг, що менше ваги, вказаної у перевізному документі на 5800кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні шапкою вище рівня бортів 30см. В документі значиться маркування вапняним розчином, фактично вантаж слабо маркований. Маркування порушено, виїмки: над 1-4 люками розміром 550х280х50см, над 6-7 люками розміром 200х280хх30см. В технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні комісією у тому складі дані не змінилися.

Таким чином, вказаним комерційним актом встановлено, що при перевантаженні вагону у статистичному режимі на виправних 150тн. вагонних електронних вагах, виявилося, що маса вантажу у вищевказаному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладних, а саме: менше ваги, вказаної у перевізному документі на 5800кг.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони з рудою марганцевою були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень ст. 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, при перевезенні вантажів у вологому стані.

Отже, з урахуванням норми природної втрати, втрати вантажу під час перевезення складає 15820,00грн.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Також відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 23 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (пункт 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного відповідальність за вагову недостачу вантажу слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно статті 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Заперечення відповідача господарський суд відхиляє.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1762,00грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, б.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул.Діагональна, 11; ідентифікаційний код 00186542) 15820,00грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.) основної заборгованості; 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.03.2018

Суддя ОСОБА_6