Рішення № 73071639, 22.03.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.03.2018

Справа № 334/8103/16-а

Провадження № 2-а/334/18/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого Ісакова Д.О., при секретарі Адаменко К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про поновлення строку звернення до УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя і визнання причин пропуск цього терміну поважними, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В с т а н о в и в:

В грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя про поновлення строку звернення до УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя і визнання причин пропуск цього терміну поважними, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в позові зазначає, що вона є матір’ю двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діючи в інтересах неповнолітніх дітей 28.10.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі з заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, оскільки відповідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2016 року батька дітей - ОСОБА_4 визнано безвісно відсутнім з 28.01.2015 року.

Відповідно до вказаної заяви пенсія призначена з 28.10.2016 року.

31.10.2016 року позивачка повторно звернулась до УПФУ в Дніпровському районі з письмовою заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника з дати визнання ОСОБА_4О, безвісно відсутнім, а саме з 28.01.2015 року.

На вказане звернення 12.11.2016 року отримано відповідь від 09.11.2016 року № 7737/02, у якій, зазначено що пенсія у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_4, визнаного рішенням суду від 26.09.2016 року безвісно відсутнім призначена з дати звернення – 28.10.2016 року, а не з 28.01.2015 року, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Позивачка вважає такі дії відповідача незаконними і такими, що порушують права її неповнолітніх дітей, оскільки відповідно до ст.43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного роду в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Таким чином звернення протягом 12 місяців з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника просто фізично не можливо, оскільки відсутність відомостей про місце перебування особи протягом року, є лише підставою для звернення з заявою до суду про визнання особи безвісно відсутньою. Суд своїм рішення визначає дату з якої особа вважається безвісно відсутньою і вона є меншою за дату рішення суду, а тому своєчасне звернення до органів пенсійного фонду не є можливим.

На підставі наведеного позивачка просить поновити строк звернення до УПФУ в Дніпровському районі та визнати причини пропущеного терміну звернення до ПФУ в

Дніпровському районі поважними та зобов’язати УПФУ в Дніпровському районі нарахувати та виплатити пенсію по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей з 29 січня 2015 року по 28 жовтня 2016 року.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно.

Відповідачем 13.07.2017 року долучені до матеріалів справи письмові заперечення, відповідно до яких управління заперечує проти вимог позивачки вказуючи наступне. ОСОБА_1 28.10.2016 року звернулася до управління з особистою заявою щодо призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_4 на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3. До заяви нею було надано, зокрема, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2016 року у справі №334/5343/16-ц провадження № 2-0/334/179/16, згідно якого визнано громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України - безвісно відсутнім з 28.01.2015 року. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_5), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Пунктом 7 статті 36 Закону визначено, що положення Закону, що стосуються сім’ї померлого, відповідно поширюються і на сім’ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Згідно з п.1.7 даного Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Підпунктом 4 пункту 2.3. Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника подається свідоцтво органу реєстрації актів громадянського стану про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Враховуючи вищезазначене, пенсія у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_4, визнаного судом безвісно відсутнім, призначена з дати звернення за пенсією, тобто з 28.10.2016 року. Підстав для призначення пенсії з 29.01.2015 року немає.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які

беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв про народження серія І-ЖС №023942 та І-ЖС №033253 ОСОБА_1 є матір’ю двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно, батьком яких записаний ОСОБА_4.

23 серпня 2016 року позивачка звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя суду із заявою про визнання її чоловіка безвісно відсутнім з метою призначення пенсії по втраті годувальника її неповнолітнім дітям.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2016 року у справі №334/5343/16-ц чоловіка позивачки - ОСОБА_4, визнано безвісно відсутнім з 28 січня 2015 року.

Після отримання рішення суду позивачка 28.10.2016 року звернулася до УПФУ в Дніпровському районі із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника її неповнолітнім дітям.

Пенсію призначено з 28.10.2016 року.

31.10.2016 року ОСОБА_1 повторно звернулась до УПФУ в Дніпровському районі з заявою в якій просила призначити пенсію по втраті годувальника саме з 28.01.2015 року, однак листом №7737/02 від 09.11.2016 року УПФУ в Дніпровському районі їй було відмовлено.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_5), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Пунктом 7 статті 36 Закону визначено, що положення Закону, що стосуються сім’ї померлого, відповідно поширюються і на сім’ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до статті 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до ч.2 ст. 43 ЦК України, у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Таким чином, законодавець зобов’язує, суд при розгляду справи про визнання особи безвісно відсутньою встановити дату, з якої вона набуває вказаного статусу. З аналізу вказаної статті випливає, що дата визнання особи безвісно відсутньою буде в будь якому випадку меншою від дати винесення рішення суду.

Так, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2016 року, яке набрало законної сили 07.10.2016 року визнано ОСОБА_4 безвісно відсутнім з 28.01.2015 року.

Вказаним рішенням ОСОБА_4 набув статусу безвісно відсутнього з 28.01.2015 року, тобто в

розумінні ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з цієї дати позивачка мала можливість звернутися з заявою про призначення пенсії.

Однак зробити вона цього не мала можливості, оскільки вказаний факт був встановлений рішенням суду, тобто набув юридичного закріплення лише 26.09.2016 року.

Таким чином, судом встановлено, що строк в 12 місяців визначений законодавцем для подання заяви на отримання пенсії по втраті годувальника з дня смерті годувальника, а в нашому випадку з дня визнання громадянина безвісно відсутнім пропущено позивачкою з поважних причин.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 25 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування,який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено право позивачки на виплату пенсії по втраті годувальника з моменту визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім, а саме з 28.01.2015 року, оскільки позивачка не могла звернутися до УПФУ в Дніпровському районі за призначенням пенсії без рішення суду, яке винесено 26 вересня 2016 року, а тому суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей за період з 29 січня 2015 року по 28 жовтня 2016 року.

Що стосується вимог позивачки про поновлення строку звернення до УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника на неповнолітніх дітей, то суд вважає що вказані вимоги не можуть бути задоволені оскільки вказані дії не входять до компетенції суду.

Керуючись статтями 9, 241-246, 250, 255 КАС України, статтею 45 Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», статтею 43 ЦК України, статтями 46, 55 Конституції України, статтею 25 Загальної декларації прав людини прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 10 грудня 1948 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про поновлення строку звернення до УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя і визнання причин пропуск цього терміну поважними, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 в нарахування пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3з 29.01.2015 року.

Зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_4 на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3з 29.01.2015 року по 28.10.2016 року.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право

на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ісаков Д. О.