Ухвала суду № 73071594, 22.03.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.03.2018

Справа № 334/21/17

Провадження № 2/334/504/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Ісакова Д.О.

при секретарі Адаменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, яка не заявляє самостійних вимог: Дніпровський відділ державної виконавчої служби м.Запоріжжя, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про зняття арешту та заборони відчуження майна, -

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-ті особи Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя, ОСОБА_3 держнотконтора про зняття арешту та заборони відчуження майна. В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначає, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки квартири №49 в будинку №12 по бул. Вінтера у м. Запоріжжі.

В червні 2016 року, позивачу стало відомо, що на належне йому майно накладено арешт. Згідно відповіді начальника Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, у 2008 році у відділі перебувало виконавче провадження № 7966739 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького районного суду Запорізької області №1-155 від 19.03.2002 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

В ході проведення виконавчих дій постановою державного виконавця Копан І.Д. від 08.08.2008 року було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження. 20.11.2008 року виконавчий лист з постановою державного виконавця було повернуто стягувану на підставі ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження», при цьому арешт з майна боржника не було знято. Виконавчий документ повторно до відділу на виконання не пред’явлений.

Позивач вважає, що оскільки виконавчий лист відповідно до вимог закону може бути пред’явлений до виконання протягом трьох років, а на момент розгляду справи на виконання він не перебуває, то є підстави для знаття арешту з майна боржника.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК.

Судом встановлено, що виконавче провадження, у рамках якого було винесено постанову

про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, було відкрито за виконавчим листом виданим на підставі вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 13.02.2002 року, згідно якого було задоволено цивільні позови потерпілих.

У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, а арешт майна накладений при виконанні вироку суду, то заява боржника про скасування арешту повинна розглядається відповідно до вимог статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження (боржник), який вважає, що при завершенні державним виконавцем виконавчого провадження були порушені його права чи інтереси, зокрема, у зв'язку із не зняттям накладеного арешту, має право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а не шляхом пред'явлення позову до стягувача, оскільки у виконавчому провадженні він є боржником.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд -

ухвалив:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, яка не заявляє самостійних вимог: Дніпровський відділ державної виконавчої служби м.Запоріжжя, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про зняття арешту та заборони відчуження майна - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особою, якій ухвалу суду не було вручено у день її проголошення протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду до Апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ісаков Д. О.