Рішення № 73071466, 23.03.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3792/17

Провадження № 2/645/315/18

РІШЕННЯ

іменем України

23 березня 2018 року м.Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2017 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, вказуючи, що відповідно до договору б/н від 06.03.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свої зобов’язання за кредитним договором відповідач порушив і станом на 31.07.2017 р. має заборгованість у розмірі 23031,91 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість по кредиту в розмірі 315,00 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 17273,96 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3870,00 грн;

- штраф у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1072,95 грн. (процентна складова).

Просить стягнути вказану заборгованість, а також відшкодувати судові витрати.

До початку судового розгляду відповідач надав суду заперечення проти цивільного позову, в яких, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, неможливість одночасного застосування штрафу і пені як одного виду цивільно-правової відповідальності, право суду зменшити розмір неустойки, яка значно перевищує розмір збитків, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідачем подане окреме клопотання про застосування позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву, де просить слухати справу без його участі.

Відповідач та представник відповідача – ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували. При цьому ОСОБА_2 пояснив, що останній платіж по сплаті кредитних коштів він здійснив у червні 2014 р.

В наступне судове засідання відповідач та представник відповідача – ОСОБА_3 не з’явились, просили про розгляд справи у їх відсутність, що суд також вважає за можливе, у зв’язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 06.03.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Згідно розрахунку позивача, станом на 31.07.2017 року за відповідачем ОСОБА_2 існує заборгованість за кредитним договором від 06.03.2012 року у розмірі 23031,91 грн., яка складається з:

- заборгованість по кредиту в розмірі 315,00 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 17273,96 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3870,00 грн;

- штраф у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1072,95 грн. (процентна складова).

Вказана заборгованість розрахована позивачем за період з 06.03.2012 р. по 31.07.2017 р.

При цьому, як вбачається з розрахунку, останній платіж відповідач здійснив 12.06.2014 р. у розмірі 130,00 грн., що відповідачем визнано і не оспорюється.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи наведене, судом встановлений факт порушення відповідачем права позивача на отримання кредитних коштів за кредитним договором від 06.03.2012 р.

Статтею 257 ЦПК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ч.1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність – один рік.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про права споживачів», суди мають виходити із того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Оскільки останній платіж відповідач здійснив 12.06.2014 р., то перебіг позовної давності, передбаченої ст.257 та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, в даному випадку починається від дня внесення чергового щомісячного платежу, який не був внесений, і відповідач дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто у липні 2014 р.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду у вересні 2017 р., тобто після спливу позовної давності, про застосування якої просить відповідач, суд, відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв’язку зі спливом позовної давності, передбаченої ст.257 та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Дані про те, що між сторонами укладено договір про збільшення строку позовної давності - у суду відсутні.

Питання щодо розподілу судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а саме понесені стороною позивача судові витрати покладаються на позивача, якому відмовлено в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 259, 261, 267, 526, 530, 611 ЦК України, ст.ст. 13, 76-80, 81, 89, 133, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства Комерційний банк

«ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Фрунзенський районний суд м. Харкова до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з для отримання копії цього рішення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 30 березня 2018 року.

Головуючий – суддя :