Постанова № 73070561, 29.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6240/17 Номер провадження 22-ц/786/523/18Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря: Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 січня 2018 року

В С Т А Н О В И Л А :

03 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - ? частини будинку з господарськими приміщеннями,що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову вказала, що в жовтні 2000 року її брат ОСОБА_4, перебуваючи в місцях позбавлення волі, склав на неї заповіт на будинок зі всіма господарськими приміщеннями, проте помилково вказав невірну адресу будинку - АДРЕСА_2. Помилка в адресах сталася з тієї причини, що її брат не знав, що було змінено адресу, належного йому будинку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 січня 2018 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме - на ? частину будинку з господарськими приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 згідно заповіту після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_4.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частина спірного домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належала померлому ОСОБА_4, яку він саме і заповів своїй сестрі - ОСОБА_2. Крім того, місцевим судом вказано, що чинність заповіту підтверджена судовими рішеннями,

З вказаним рішенням не погодилася відповідач, подала на нього апеляційну скаргу,в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що спірний будинок взагалі ніколи не мав адреси, зазначеної в заповіті, тому позивач не змогла оформити спадкові права в нотаріальній конторі. Крім того вказала, що вона як спадкоємець за законом, успадкувала належну її батьку частину спірного домоволодіння, проте суд взагалі не дав жодної оцінки та безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 З урахуванням викладеного, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Також, просила стягнути з позивача 3000 грн, які були сплачені нею за надання правової допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житловий будинок НОМЕР_1 від 06 листопада 1992 року, виданого управлінням житлово комунального господарства, ОСОБА_4 належала ? частина будинку з господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 / а.с.87 - зворотній бік/

25.10.2000 року ОСОБА_4, перебуваючи в місцях позбавлення волі, склав заповіт, яким належний йому будинок зі всіма господарськими приміщеннями, що розташований по АДРЕСА_2 заповів своїй сестрі - ОСОБА_2/а.с.7/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.04.2009 року, актовий запис №654 /а.с.14/.

ОСОБА_3 дійсність даного заповіту оспорювалась в судовому порядку.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 30.03.2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2010 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Кременчуцької виправної колонії №69 про визнання заповіту недійсним було відмовлено /а.с.8-10, 11-12/.

21.03.2014 року державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. винесено постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про права на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в зв'язку з тим, що не подано правовстановлюючих документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій /а.с.17/.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного Кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з матеріалів справи, померлому ОСОБА_4 на праві приватної власності належала ? частина домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується домовою книгою), рішенням виконавчого комітету Київської ради народних депутатів м.Полтава №451 від 20.10.1992 р., довідкою виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради №04-17/1253 від 04.12.2014 року /а.с.72-75, 76,.13/.

В заповіті, який складено 25 жовтня 2000 року, ОСОБА_4, заповів своїй сестрі - ОСОБА_2, належний йому будинок з господарськими будівлями та городом за адресою АДРЕСА_2, але зазначений об'єкт нерухомості не належав йому на праві власності.

Позивач у справі вказувала, що її покійний брат помилково зазначив стару адресу будинку, оскільки, перебуваючи в місцях позбавлення волі, йому було невідомо, що змінено назву вулиці, на якій розташований вказаний будинок.

Проте вказані твердження позивача спростовуються наступними матеріалами справи.

Згідно архівного витягу з постанови № 18 виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 15 січня 1946 року, першочергова адреса спірного будинку була: АДРЕСА_1 / а.с.15/.

Згідно листа Управління з питань містобудування та архітектури за № 01-10-21/1/884 від 24 лютого 2010 року, АДРЕСА_1 було перейменовано на АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих від 30.03.88 року № 135 « Про перейменування вулиць і провулків в населених пунктах» / а.с. 45/.

Крім того, вказану адресу - АДРЕСА_1 також вказано в технічному паспорті, виданого 14.10.1992 року, в домовій книзі та у рішенні Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Полтави № 451 від 20.10.1992 року « Про оформлення права особистої власності на житлові будинки, що належать громадянам і включені в межі міста», яким було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на ? частини спірного житлового будинку. / а.с. 66-68, 73-75, 76/.

Відповідно до довідки Кременчуцької ВК в Полтавській області № 69 від 04.08.2003 року, ОСОБА_4 перебував в місцях позбавлення волі з 09.02.1997 року по 04.08.2003 року / 46-47/.

Наведені документи, спростовують твердження позивача про те, що її померлому брату було не відомо про зміну назви провулку, оскільки останній перебував в місцях позбавлення волі.

Позивачем не надано доказів, що спірний будинок взагалі мав номер та назву вулиці - АДРЕСА_2, які зазначені в заповіті, складеного ОСОБА_4. Відсутні також, правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності спадкодавця на зазначений ним в заповіті будинок.

Місцевий суд дійшов до помилкового висновку про доведеність позовних вимог та безпідставно визнав за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме - на частину будинку з господарськими приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, ґрунтуючись на припущенні, що це єдине майно, яким він володів на час смерті і заповідав саме цей будинок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_3 прохає стягнути 3000 грн, які були понесені нею на сплату правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - оригіналу квитанції № 1 від 26 січня 2018 року, ОСОБА_7 сплачено адвокату Компанець Б.Ю. за ведення цивільної справи у розмірі 3000 грн (а.с.125).

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка з розрахунком гонорару адвоката з детальним описом наданих послуг із зазначенням їх погодинної вартості, що відповідає вимогам діючого законодавства /а.с.131/.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги в частині стягнення правових витрат також підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені розрахунковими документами, які є належними доказами у справі.

Сплачений ОСОБА_3 судовий збір, також підлягає стягненню з ОСОБА_2 в сумі 960 грн., що підтверджується квитанцією та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.2 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 січня 2018 року - скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3000 грн. (три тисячі гривень) сплачених за надану професійну правову допомогу адвоката та 960 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень) судових витрат, а всього 3960 (три тисячі дев'ятсот шістдесят гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.В. Одринська

Судді: /підпис/ О.О.Панченко /підпис/ В.П.Пікуль

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ____Т.В. Одринська