Вирок № 73070471, 27.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6490/17 Номер провадження 11-кп/786/404/18Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України Т.З.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Маліченка В.В.,

суддів: Костенка В.Г., Нізельковської Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.,

прокурора Рибачук Г.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №12017170090000748 від 25.02.2017, за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області Плескача О.Ю. на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2017 року стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, судимого:

- 27.12.2006 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ст.185 ч.2,3 КК України на 3 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;

- 26.03.2007 року Автозаводським районним судом м.Кременчука Полтавської області за ст.186 ч.2, ч.4 70, 75, 104 КК України на 4 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;

- 07.06.2007 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ст.15 ч.3, ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік;

- 09.04.2009 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі;

- 10.07.2009 року Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області за ч.3 ст.185, ч. 2 ст. 289, ст. 304 , ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі. Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 06.09.2012 року звільнений умовно-достроково на невідбутний строк 1 рік 7 місяців 5 днів;

- 13.09.2013 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України прєднано 6 місяців позбавлення волі по вироку Крюківського районного суду від 10.07.2009, остаточно засуджено на 4 роки позбавлення волі.

12.08.2016 року звільнився з виправної колонії №69 по відбуттю строку покарання, -

В С Т А Н О В И В :

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши 3 роки іспитового строку, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК :

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили обраний у виді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_2 5 801 грн. 28 коп. судових витрат на користь держави.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні 11 епізодів крадіжок з проникненням в інше приміщення на території м. Кременчука Полтавської області в період з лютого по серпень 2017 року на загальну суму 44 020 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, безпідставним застосуванням ст. 75 КК України.

Також просить дослідити матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, обтяжують та пом'якшують його покарання та ухвалити новий вирок, засудивши ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.

Прокурор вказує на те, що суд, застосовуючи ст. 75 КК України, не навів достатніх підстав для звільнення обвинуваченого з випробуванням, не врахував суспільну небезпеку вчинених злочинів, а тому призначене ОСОБА_2 покарання не можна вважати обґрунтованим.

Заслухавши суддю доповідача апеляційного суду, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів у ній наведених, обвинуваченого ОСОБА_2, який просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з такого.

Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, обставини справи при судовому розгляду учасниками судового провадження не оспорювались та, згідно ч.3 ст. 349 КПК України судом докази щодо даних обставин не досліджувались.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та підтвердив обставини вчинених злочинів.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, за обставин викладених у вироку, в апеляційній скарзі прокурора, не оскаржуються, а тому відповідно до статті 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні одинадцяти епізодів злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, які згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.

Вирішуючи питання про призначення міри покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочинів, визнання своєї вини, послався на те, що потерпілі не наполягають на призначенні суворого покарання для обвинуваченого, а тому призначив ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке не є максимальним у межах санкції вказаної статті.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, не в повній мірі дотримався загальних засад призначення кримінального покарання, зокрема принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, неналежно оцінив обставини, які мають значення для вирішення цього питання, без належного урахування його особистості, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.

Так, ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, натомість, маючи не зняті та непогашені судимості за вчинення багатоепізодних злочинів проти власності, діючи повторно, знову вчинив 11 епізодів таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення, заволодівши майном потерпілих на загальну суму 44020 гривень, яка відшкодована потерпілим лише частково.

Разом з цим, пославшись у вироку суду на урахування особи обвинуваченого суд не дав належну оцінку тому, що обвинувачений ніде не працює, тобто основний вид його доходу складають кошти здобуті незаконним шляхом.

Більше того, як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_2 раніше засуджувався до покарання із звільненням від покарання з іспитовим строком, у період якого продовжував вчиняти нові злочини.

В сукупності зазначене вказує на його підвищену суспільну небезпеку.

Застосування у даному випадку до обвинуваченого звільнення від покарання з випробуванням негативно впливає на досягнення мети кримінального покарання, відповідно до статті 50 КК України.

Колегія суддів вважає, що обставини, визнані судом пом'якшуючими, з

врахуванням особи обвинуваченого, який на даний час намагається відшкодовувати спричинену шкоду, давали суду підстави для призначення покарання у межах санкції статті, однак зазначені підстави не знижують ступінь тяжкості вчиненого настільки, щоб звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, а тому таке покарання не буде необхідним та достатнім для його виправлення та вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції, згідно ч. 1 ст. 420 КПК України скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосування більш суворого покарання, скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції, а також неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Оскільки судом першої інстанції дані вимоги закону не додержані, вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_2 та звільнення його від відбування покарання з випробуванням не може бути визнаний законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання в межах визначених судом першої інстанції, тобто у виді 5 років позбавлення волі.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області Плескача О.Ю. задовольнити.

Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_2 в частині призначення покарання - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_2 взяти під варту у залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 27 березня 2018 року.

В решті зазначений вирок щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий суддя В.В. Маліченко

Судді В.Г. Костенко

Л.В.Нізельковська