Ухвала суду № 73070228, 26.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1069/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарях Костюк Л.А., Головець М.А., за участю прокурора Машкаринця І.І., підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.02.2018.

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.146 КК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_3 підозрюється в тому, що він 10.12.2017, біля 10 год. 40 хв., за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, перебуваючи на автомобільній дорозі в житловій зоні поряд із будинком №19, по вул. Харківській в м. Ужгороді, куди прибули на автомобілі «Mercedes Benz Gelаndewagen», н.з. АО 3300 BT, з корисливих мотивів, спрямованих на вимагання у ОСОБА_9, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 грошових коштів, всупереч волі останнього, із застосуванням до нього фізичного насильства, яке полягало у стисканні його шиї, рук і ніг, нанесенні чисельних ударів руками та ногами у різні частини тіла, погрожуючи застосуванням зброї та вбивством, силоміць перемістили ОСОБА_9 із належного йому автомобіля «Mercedes-Benz Е200», н.з. АО 2424 ВА і заштовхали до транспортного засобу марки «Mercedes Benz Gelаndewagen», н.з. АО 3300 BT, після чого поїхали з місця вчинення кримінального правопорушення, незаконно позбавили ОСОБА_9 волі, перемістили його з одного місця до іншого, чим обмежили його в свободі вільного пересування, та у транспортному засобі, погрожуючи застосуванням зброї та вбивством, вимагали у ОСОБА_9 передачі їм грошових коштів, після чого були затримані працівниками поліції на вул. Собранецькій в місті Ужгороді.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що в судовому засіданні слідчим та прокурором доведено обставини, зазначені в ч.3 ст. 199 КПК України, а саме: ризики, передбачені п. п.1, 3 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, а також існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою. ОСОБА_3 також підозрюється й у вчиненні

-2-

кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 146 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, тому існують і додаткові ризики того, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки, зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним, а також особисто, чи шляхом використання зв'язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань. Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_3 з урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_4 вказує на те, що слідчий у клопотанні не довів існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права й свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого. Указує, що слідчий суддя в ухвалі не обґрунтував, чому до підозрюваного ОСОБА_3, з урахуванням даних про його особу, не може бути застосовано інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Також, посилається на те, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог КПК України, які полягали у тому, що стороні захисту не надано можливості ознайомитись зі змістом зміненої підозри, про що стало відомо в день розгляду клопотання про продовження строку триманні ОСОБА_3 під вартою. В ухвалі не зазначено строк, на який продовжено запобіжний захід, а лише вказано про день його закінчення. Нарадча кімната тривала п’ять хвилин, що ставить під сумнів обґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4 на підтримання поданої апеляційної скарги, промову прокурора, який уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За згодою захисника – адвоката ОСОБА_4 і за клопотанням підозрюваного ОСОБА_3, розгляд апеляційної скарги продовжується у його відсутності.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування .

Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3, слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Прокурором та слідчим доведено, що заявлені ними в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою .

-3-

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється .

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої в статті 5 Конвенції.

Відповідно практики ЄСПЛ "розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться в статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин".

Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів ураховує, що стандарт переконання "розумна підозра" достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт "поза розумним сумнівом", який вимагається для кримінального засудження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов'язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.

-4-

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя дослідив відомості, на яких ґрунтується вручена та оголошена підозра та перевірив достатність та належність цих відомостей для формулювання розумної підозри.

Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що під час розгляду клопотання щодо підозрюваного ОСОБА_3 участь у судовому засіданні приймали як підозрюваний ОСОБА_3, так і його захисник - адвокат ОСОБА_10, що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог ст.193 КПК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, відповідає вимогам ст.ст.197, 199 КПК України. Ухвалою слідчого судді від 13.12.2017 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчувався 06.02.2018. Окрім того, 05.02.2018 прокурором винесено постанову про зміну підозри, згідно якої ОСОБА_3 оголошено підозру за ч.3 ст.146 КК України. 05.02.2018 прокурором продовжено строк досудового розслідування до 10.04.2018. Також, підставами продовження строку зазначено те, що у справі призначено ряд експертиз, з результатами яких необхідно ознайомити потерпілу особу та сторону захисту, також необхідно здійснити ряд інших слідчих дій.

Отже, у справі існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_3 під вартою. Передбачені ст.177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на день розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 не зменшились.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, відноситься до категорії тяжких. З матеріалів за клопотанням убачається, що підозрюваний хоч і раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, молодий за віком, однак ніде не працює, немає постійного джерела доходів, що підтверджує висновки слідчого судді про можливість вчинення ним, у разі його перебування на волі, інших кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків та потерпілого в цьому кримінальному провадженні й не виключає спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим його тримання під вартою є цілком виправданим.

Доводи апеляційної скарги про те, що в резолютивній частині ухвали не зазначено строку, на який строк продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки як вбачається зі змісту резолютивної частини оскаржуваної ухвали, в такій зазначено строк її дії – до 06.04.2018, що в свою чергу свідчить про те, що до вказаної дати продовжено і строк тримання ОСОБА_3 під вартою.

З урахуванням вищенаведеного, як такі, що не спростовують висновку слідчого судді про необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_3 строку тримання під вартою, і в свою чергу не можуть визнаватися підставами для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, постановленого на стадії досудового розслідування кримінального провадження, колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що в ході судового розгляду не були проведені судові дебати, а нарадча кімната тривала п’ять хвилин. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів враховує і те, що чинним кримінальним процесуальним законом не встановлено конкретного часу перебування слідчого судді чи суду в нарадчій кімнаті, що свідчить про те, що слідчий суддя чи суд може перебувати в нарадчій кімнаті протягом такого часу, який достатній для прийняття слідчим суддею чи судом того чи іншого судового рішення.

-5-

Також, посилання захисника на істотні порушення вимог КПК, які, на його думку, полягали у тому, що стороні захисту не надано можливості ознайомитись зі змістом зміненої підозри, про що стало відомо в день розгляд клопотання про продовження строку триманні ОСОБА_3 під вартою, не є тими обставинами, які зменшують зазначені в клопотанні слідчого ризики.

Інші доводи апеляційної скарги захисника не заслуговують на увагу, оскільки не є підставами для скасування ухвали слідчого судді.

За таких обставин, апеляційний суд уважає, що ухвала суду про задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області про продовження строків тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 є обґрунтованою, законною, а доводи, наведені в апеляційній скарзі – необґрунтованими, і не вбачає підстав для її скасування.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т АН О В И В:

апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.02.2018 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: