Ухвала суду № 73070211, 26.03.2018, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 534/18/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Зоріна В.С.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9,ОСОБА_10,

потерпілих: ОСОБА_11, ОСОБА_12,

представника потерпілої ОСОБА_11 – адвоката ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області ОСОБА_14 щодо продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцю АДРЕСА_1 - А Полтавської області, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючому, одруженому, в силу ст. 89 КК України раніше не судимому,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 121; ч. 4 ст. 189; ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканцю с. Потоки, вул. Перемоги, 35 Кременчуцького району Полтавської області, українцю, громадянину України, непрацюючому, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше судимому вироком Красноармійського районного суду Донецької області від 19 жовтня 2011 року за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України на 11 років 6 місяців позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст.121; ч. 4 ст. 189 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, фактично проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, секція 4, кім. 5 Полтавської області, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_10, непрацюючому, неодруженому, раніше судимому вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 квітня 2016 року за ч. 1 ст. 263 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком один рік,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 121; ч. 4 ст. 189; ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, фактично проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14, молдаванину, громадянину ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_10, непрацюючому, неодруженому, раніше судимому Комсомольським міським судом Полтавської області:

- 09 червня 2003 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 01 грудня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком три роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, пунктами 11 і 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 121; ч. 1 ст. 263; ч. 1 ст. 309; ч. 1 ст. 311 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_16, мешканцю м. Мирноград, мікрорайон Молодіжний, 33 АДРЕСА_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_10, непрацюючому, неодруженому, раніше судимому Димитровським районним судом Донецької області:

- 11 грудня 2001 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком три роки;

- 20 травня 2004 року за ч. 2 ст. 186 КК України на шість років позбавлення волі;

- 27 жовтня 2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі,

який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 121 КК України;

клопотання захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про зміну обвинуваченим, раніше обраного, запобіжного заходу на більш м’який, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Шишацького районного суду Полтавської області знаходяться матеріали обвинувальних актів по кримінальним провадженням № 12015170080001545 від 07 грудня 2015 року та № 12016170000000179 від 29 березня 2016 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які ухвалою колегії суддів Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року об’єднані в одне провадження.

26 березня 2018 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області ОСОБА_14 у черговий раз звернувся до суду з клопотанням про продовження кожному з обвинувачених строку тримання під вартою, посилаючись на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні та неодноразовому продовженні останнім запобіжного заходу, продовжують існувати, зокрема, з боку оточення обвинувачених здійснюється тиск на потерплих.

Обвинувачений ОСОБА_16 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора через його необґрунтованість.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат за призначенням ОСОБА_7 вказував на безпідставність та невмотивованість, заявленого прокурором, клопотання, тому просив у його задоволенні відмовити.

На безпідставність заявленого прокурором клопотання вказували й інші обвинувачені та їх захисники, тому у його задоволенні просили відмовити та обрати інший, більш м’який, запобіжний захід.

Потерпіла ОСОБА_11 та її представник - адвокат ОСОБА_13 наполягали на задоволенні клопотання прокурора та заперечували щодо задоволення клопотань захисників обвинувачених про обрання останнім запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою.

Потерпілий ОСОБА_12 при вирішені, заявлених клопотань, покладався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи, заявлених учасниками справи клопотань, суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, та не знаходить підстав для задоволення, заявлених адвокатами обвинувачених, клопотань, виходячи з наступного.

Так, з об’єднаних матеріалів обвинувальних актів, слідує, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 липня 2016 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на два місяці, перебіг якого визначено рахувати з 20 липня 2016 року.

Разом з цим, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 липня 2016 року відносно обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 обрано аналогічний запобіжний захід, перебіг якого визначеного рахувати з 22 липня 2016 року.

В ході досудового та судового провадження, раніше обраний відносно кожного з обвинувачених запобіжний захід неодноразово продовжувався на максимальний строк.

Ухвалою колегії суддів Шишацького районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2017 року, строк тримання під вартою кожному з обвинувачених продовжено до 17 грудня 2017 року включно / а. с. 110 – 111, т. 5 /

Ухвалою суду від 06 грудня 2017 року, строк тримання під вартою кожному з обвинувачених продовжено до 03 лютого 2018 року включно /а. с. 30 – 31, т. 6 /.

Ухвалою суду від 29 січня 2018 року, кожному з обвинувачених строк тримання під вартою продовжено до 29 березня 2018 року включно / а. с. 182 - 184, т. 6 /.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним положеннями ст. 177 КПК України.

При цьому, особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року / рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року по справі « Гаркава проти України »/.

У відповідності до п. « С » ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти особі зникнути після скоєння злочину.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що в межах судового розгляду не були допитані потерпілі та свідки, перебуваючи на волі кожен з обвинувачених може не тільки незаконно впливати на останніх, чим перешкоджатиме встановленню істини у справі, а й переховуватися від правосуддя, знищити або спотворити будь – яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, або вчинити нові кримінальні правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність продовження кожному з них строк тримання під вартою на максимальний термін.

При прийнятті такого рішення суд також враховує резонансність кримінального провадження, особу кожного з обвинувачених, які неодноразово судимі за вчинення тяжких злочинів, їх моральні якості, соціальний стан, відсутність постійного місця проживання відносно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та тісних соціальних зв’язків, негативну репутацію за останнім фактичним місцем проживання, на що вказували потерплі, що може свідчити про ухилення їх від суду та невиконання його процесуальних рішень / ризик переховування /, характер протиправних дій та їх тяжкість, обґрунтовану підозру у вчиненні яких їм пред’явлено.

За сукупності таких обставин, у суда відсутні будь – які підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі й домашній арешт, зможуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов’язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, їх належну поведінку та попередити вчинення ними нових злочинів.

Зважаючи на вказані обставини та відсутність будь – якого документального підтвердження доводів, заявлених захисниками обвинувачених клопотань, суд вважає такі клопотання безпідставними, відтак не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що дане кримінальне провадження стосується підозри у насильницьких злочинах, більшість яких за своєю тяжкістю є особливо тяжкими, які спричинили загибель людей, суд, керуючись правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

З огляду на вказані обставини, суд не бере до уваги твердження обвинувачених та захисників про безпідставність, необґрунтованість та невмотивованість, заявленого прокурором, клопотання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 183, 197, 199, 205, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області ОСОБА_14 щодо продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 на шістдесят днів, з 26 березня 2018 року по 26 травня 2018 рік включно.

Запобіжний захід ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 на шістдесят днів, з 26 березня 2018 року по 26 травня 2018 рік включно.

Запобіжний захід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на шістдесят днів, з 26 березня 2018 року по 26 травня 2018 рік включно.

Запобіжний захід ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 на шістдесят днів, з 26 березня 2018 року по 26 травня 2018 рік включно.

Запобіжний захід ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_15, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів, з 26 березня 2018 року по 26 травня 2018 рік включно.

У задоволенні клопотань захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про зміну обвинуваченим, раніше обраного, запобіжного заходу на більш м’який, - відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: