Рішення № 73070177, 19.03.2018, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/233/17

Провадження № 2-а/550/1/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді – Михайлюк О.І.,

при секретарі судового засідання – Байрачної Н.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - адвоката ОСОБА_2, що діє на підставі договору №77 від 06.06.2017 р., ордер №015384 від 06.06.2017р., ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 22.07.2017р.,

представника першого відповідача - ОСОБА_4, яка діє на підставі доручення №200 від 06.04.2017р.,

другого відповідача - ОСОБА_5,

представника другого відповідача - адвоката ОСОБА_6, яка діє на підставі доручення №536 від 09.11.2017р.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача - ОСОБА_7,

представника третьої особи - адвоката ОСОБА_8, який діє на підставі договору від 16.01.2018 р., ордер №767 від 16.01.2018 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача - ОСОБА_7 про визнання рішення посадової особи протиправним, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, після зміни позовних вимог, які були прийняті судом, просив визнати рішення посадової особи Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області - доглядача кладовища ОСОБА_5 щодо здійснення підпоховання ОСОБА_9 між місцями поховань ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з порушенням п. 1.7 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховання, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 № 193 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.09.2004 № 1113/9712, протиправним, а також просив відшкодувати понесені ним судові витрати в розмірі 11204 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.10.1987 року померла його бабуся – ОСОБА_10, яку було поховано на кладовищі по вул. Незалежності, смт. Чутове, Чутівського району Полтавської області. У 2016 році позивач приїхавши на кладовище смт. Чутове, де похована його бабця, виявив між могилами своєї бабці та покійного ОСОБА_11 свіже підпоховання, як потім дізнався, померлої гр. ОСОБА_9, що було здійснене, на думку позивача, з захватом місць земельних ділянок поховань ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Позивач вважає, що під час підпоховання ОСОБА_12 насип на могилі ОСОБА_10 було пошкоджено зелені насадження, які посаджені за волевиявленням бабці при житті, частина їх знищені.

На думку позивача, підпоховання ОСОБА_9 між місцями поховання ОСОБА_10 та ОСОБА_11, здійснене з порушенням діючих нормативно-правових актів, а саме – п. 1.7. «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховання», затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. № 193 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. під №1113/9712, яким передбачено, що сектори території місць поховання поділяються на ряди та місця, відстань між рядами повинна бути один метр, між ділянками поховань в ряду - 0,5м.

Однак, як вказує позивач, дотримання відстані між земельною ділянкою поховання гр. ОСОБА_10 та земельною ділянкою поховання ОСОБА_9 у розмірі не менш ніж 0,5 м. - не забезпечено, а дозволу на підпоховання гр. ОСОБА_13, як того вимагає ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» ним, як користувачем земельної ділянки – місця поховання ОСОБА_10, не надавався.

Перший відповідач письмовий відзив на позов не надав. У судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, вважав, що відповідачами не допущено порушень норм чинного законодавства, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Другий відповідач та його представник письмові відзиви на позив не надали, у судовому засіданні проти позову заперечували, просили залишити його без задоволення оскільки, на їх думку, під час здійснення поховання ОСОБА_9 між місцями поховання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були дотриманні вимоги закону щодо відстані між могилами, вважають що права позивача не порушені, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та її представник письмових пояснень щодо позову не надали, у судовому засіданні зазначили, що вирішення спору по суті залишають на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 11 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

За правилами першої та п'ятої частин статті 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу» організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Статтею 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Згідно ст. 25 Закону України «Про поховання та похорону справу», за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 за № 1113/9712 (далі за текстом - Порядок № 193) утримання кладовищ, військових кладовищ, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів та охорона всіх місць поховань забезпечуються виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету.

Пунктами 1.7, 2.8 Порядку № 193, та «Гігієнічними вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» ДСанПіН 2.2.2.028-99 сектори території місць поховань поділяються на ряди та місця, відстань між рядами повинна бути один метр, між ділянками поховань в ряду - 0,5 м. Під кожну могилу одинарного поховання надається земельна ділянка довжиною 2,2 м та шириною 1,5 м.

Згідно викопіювання з генерального плану земельної ділянки, по вул. Незалежності, смт. Чутове, Чутівського району Полтавської області розташоване кладовище, забезпечення утримання та функціонування якого відноситься до повноважень Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, доглядачем зазначеного кладовища є ОСОБА_5

Згідно посадової інструкції доглядача кладовища, затвердженої Чутівським селищним головою ОСОБА_14, доглядач кладовища керує роботами, пов’язаними із похованням, визначає місце поховання перевіряє наявність документів на поховання , контролює встановлення надмогильних споруд, веде в установленому порядку облік поховань (а.31).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, на кладовищі по вул. Незалежності, смт. Чутове, Чутівського району Полтавської області у 2016 році, між місцями поховань померлої 11.10.1987р. ОСОБА_10, яка є бабусею позивача, та ОСОБА_11 було здійснено поховання ОСОБА_9, яка померла 13.04.2016р. (а.с. 6, 7-10, 29-30). При цьому суд зазначає, що позивачем суду не надано належних доказів того, що він є користувачем земельної ділянки місця поховання ОСОБА_10, як відсутні в матеріалах справи і відповідні записи та/або документи про поховання, здійснені у 1987 році на кладовищі по вул. Незалежності, смт. Чутове, Чутівського району Полтавської області.

Суд зазначає, що першим відповідачем суду не надано плану секторів території місць поховань з поділом на ряди та місця.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний акт від 12.12.2017р., згідно якого членами комісії в кількості п’яти осіб, створеної на підставі розпорядження Чутівського селищного голови №66 від 12.12.2017р., здійснено виїзд на кладовище по вул. Незалежності, смт. Чутове, Чутівського району Полтавської області, провели заміри відстані між могилами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та встановили, що відстань між зазначеними могилами становить 70 см.

У судовому засіданні представник першого відповідача ОСОБА_15 та другий відповідач ОСОБА_5, які входили до складу комісії пояснили, що заміри здійснювались від краю ділянок поховань ОСОБА_9 та ОСОБА_10, визначених з огляду на вимоги до розмірів могил, встановлених п. 2.8 Порядку № 193, та «Гігієнічними вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» ДСанПіН 2.2.2.028-99.

Суд не приймає посилання представника позивача на те, що вищезазначений акт №66 від 12.12.2017р. є недопустимим доказом по справі, оскільки він відповідає вимогам ст.ст. 73, 74 КАСУ так як містить інформацію щодо предмета доказування, а також одержаний без порушення встановленого законом порядку.

Суд критично оцінює надані позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо наявності порушень з боку відповідачів стосовно недотримання, передбаченої п. 1.7 Порядку №193, відстані між ділянками поховань ОСОБА_10 та ОСОБА_9, фото зазначених місць поховань, здійснені 06.05.2016р. та 27.04.2017р., оскільки з них не можливо достеменно встановити яка відстань між ділянками поховань ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Суд також зауважує, що сторонам було роз’яснено право заявити клопотання про призначення у справі відповідної експертизи для встановлення відстані між ділянками поховань ОСОБА_10 та ОСОБА_9, однак сторони таким правом не скористались та клопотання про призначення експертизи не заявляли.

Щодо посилань позивача на те, що під час поховання ОСОБА_9 було порушено зелені насадження на місці поховання ОСОБА_10, то такі докази в матеріалах справи відсутні, як відсутні і докази того, похованням ОСОБА_9 були порушені будь-які права та/або законні інтереси позивача по справі - ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в позові, то судові витрати позивача, у відповідності до ст. 134, 139 КАСУ, несе позивач та не підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 73-76, 242 - 244, 246, 255, 309 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову: ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області (розташованого за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Чутове, вул. Набережна, 9, Код ЄДРПО - 21047282), ОСОБА_5 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача - ОСОБА_7, (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання рішення посадової особи протиправним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29 березня 2018 року.

Суддя О. І. Михайлюк