Рішення № 73070031, 30.03.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.03.2018 Справа № 554/1331/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 березня 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Савченка А.Г.

при секретарі Шевченко О. Г.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_4, третя особа Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови,

в с т а н о в и в :

28 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначив, що 19 лютого 2018 року відповідно до постанови серії БР № 502874 відповідачем в особі інспектора патрульної поліції ОСОБА_4 він на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що о 09 год. 30 хв. цього ж дня він керував автомобілем НОМЕР_1 та на перехресті вулиць Шевченка і Чорновола в м. Полтаві здійснив зупинку безпосередньо на перехресті, чим порушив п. п. 15.9 Правил дорожнього руху України (далі - Правил).

Заперечуючи факт вчинення інкримінованого йому порушення Правил, він зазначив, що здійснив зупинку тривалістю не більше трьох хвилин для завантаження товару, який принесла дружина, на Т-подібному перехресті, де є суцільна лінія розмітки, що не заборонено Правилами, а тому їх порушення не допустив.

В судовому засіданні він та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду в судове засідання не явився, подавши до суду відзив на позов, в якому просив про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в суді заперечувала проти задоволення позову, наголошуючи, що позивач допустив інкриміноване йому порушення вимог Правил, в зв’язку з чим у визначеній законом процедурі був підданий адміністративному стягненню, постанова про що є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Приписами ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 2. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 3 КУпАП).

Так, ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктом 15.9 Правил встановлено заборону зупинки:

а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; є) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає — ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; е) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз’їзд або об’їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Аналіз змісту зазначеного пункту свідчить про те, що він містить одинадцять самостійних норм, кожна із яких є окремою підставою для відповідальності осіб, які допускають порушення.

Всупереч цьому відповідач в постанові про накладення адміністративного стягнення не вказав, який саме із підпунктів пункту 15.9 Правил порушив позивач.

В судовому засіданні судом було досліджено відеозапис створений співробітниками поліції.

Суд зазначає, що з даного відео вбачається, що позивач розпочинає рух з місця стоянки і його зразу ж зупиняють працівники поліції, які вказують на порушення ним вимог Правил. Сам факт порушення Правил наданим відеозаписом не зафіксований.

Суд також зауважує, що єдиним доказом вчинення позивачем порушення п. 15.9 Правил дорожнього руху, який наданий відповідачем, є відеозапис події, здійснений з невідомого пристрою і невідомо ким, оскільки про це в оскаржуваній постанові не зазначається.

Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Обов`язковою умовою її використання є виконання вимог частини 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як вбачається з матеріалів справи, докази дотримання умов, передбачених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» щодо події порушення позивачем п. 15.9 Правил дорожнього руху, за що позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутні.

Враховуючи зазначене, даний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення не може вважатися доказом отриманим законним шляхом, оскільки він отриманий не у відповідності до вимог спеціальної норми, а саме ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

З урахуванням вищезазначеного, об'єктивні докази, які б достеменно свідчили про скоєне позивачем порушення п. 15.9 Правил дорожнього руху, за що його притягнуто до відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП в матеріалах справи відсутні.

За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд констатує, що встановлені в ході розгляду справи в суді обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, а ним не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача виконані вимоги ст. ст. 268, 280 КУпАП, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає також вимогам статті 283 КУпАП, частина третя якої вимагає обов’язкового зазначення в ній, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Всупереч цьому в постанові не зазначено не тільки відомостей про технічний засіб, а й про сам факт проведення відеофіксації порушення Правил.

Враховуючи вищевстановлене, суд дійшов висновку, що постанова інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_4 серії БР № 502874 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у виді штрафу в розмірі 255 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями ст. ст. 241-243, 246, 250-251, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії БР № 502874 від 19 лютого 2018 року винесену інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України лейтенантом поліції ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн., закривши провадження у справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя А. Г. Савченко