Рішення № 73068881, 29.03.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2018 р. Cправа № 902/36/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" код 39090479 (вул. Мадриківська, 47, Дніпро, 49094)

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", код 33126849 (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 67697,15 грн.,

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.,

представники сторін:

позивача: не з'явися;

відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 34/3688 від 19.12.2017р.

В С Т А Н О В И В :

23.01.2018р. до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 122 697,15 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2018р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в засіданні на 13.02.2018 р. об 11:00 год.

13.02.2018р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої, в зв'язку із здійсненням відповідачем часткових розрахунків на суму 25000,00 грн., позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 94850,00 грн та інфляційні втрати в сумі 2847,15 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2018р. в зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 24.01.2018р. щодо подання доказів підготовче засідання відкладено до 06 березня 2018 р. об 11:00 год.

Також 06.03.2018р. від позивача до суду надійшла ще одна заява про зменшення позовних вимог, згідно якої, в зв'язку із здійсненням відповідачем часткових розрахунків на суму 30000,00 грн., позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 64850,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 2847,15 грн. Позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням поданих ним заяв про зменшення та просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання.

Подані позивачем заяви про зменшення позовних вимог прийняті судом до розгляду, відповідно нова ціна позову складає 67697,15 грн., в т.ч. 64850,00 грн. основного боргу та 2847,15 грн. інфляційних втрат.

06.03.2018р. від відповідача надійшло повідомлення про те, що він здійснив часткові розрахунки і станом на 06.03.2018р. заборгованість по договору № 453/33 від 21.06.2017р. складає 29850,00 грн.

Ухвалою від 06.03.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 березня 2018 р.

Представник позивача в судове засідання для розгляду справи по суті 29.03.2018р., як і в підготовче засідання 06.03.2018р. не з'явився, хоча про їх час і дату був належним чином повідомлений.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

29.03.2018р. в судове засідання з'явився повноважний представник відповідача, який суду пояснив, що основна заборгованість за договором купівлі-продажу продукції № 452/33 від 21.06.2017р. відсутня.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 21.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" було укладено договір купівлі-продажу продукції від 21.06.2017р., відповідно до п.1.1. якого позивач зобов'язався згідно заявки покупця поставити останньому товар - стиролові полімери у первинній формі (катіоніт КУ-2-8; ГОСТ 20298-74).

Згідно п. 2.1. договору покупець здійснює оплату замовленої партії товару після отримання товару на складі покупця на підставі видаткової накладної з відтермінуванням платежу до 15 банківських днів.

Позивач поставив відповідачу товар, найменування, кількість та ціна якого були погоджені сторонами у додатку № 1 до договору (специфікація № 1).

Як стверджується видатковою накладною № 1744 від 04.10.2017р. та товарно-транспортною накладною № Р1744 від 04.10.2017р., поставив відповідачу обумовлений договором товар в кількості 5000 кг на загальну суму 149850,00 грн.

Відповідач за умовами п. 2.1. договору як покупець повинен був розрахуватись за одержаний товар до 26.10.2017р.

Оскільки відповідач в обумовлений термін не розрахувався, вказане стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов’язання за договором купівлі-продажу продукції від 21.06.2017р. № 452/33 в частині проведення розрахунків за поставлений товар відповідачем не виконувались.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі, відповідач повністю сплатив основну заборгованість, що стверджується наданими відповідачем: оборотно-сальдовою відомість по рахунку 631 за 03.02.2018 - 05.03.2018 та платіжними дорученнями: № 5173 від 12.02.2018р. на суму 5000,00 грн., № 5200 від 13.02.2018р. на суму 10000,00 грн., № 5244 від 14.02.2018р. на суму 5000,00 грн., № 5300 від 15.02.2018р. на суму 5000,00 грн., № 5357 від 16.02.2018р. на суму 5000,00 грн., № 5415 від 19.02.2018р. на суму 5000,00 грн., № 5477 від 20.02.2018р. на суму 5000,00 грн., №5571 від 21.02.2018р. на суму 5000,00 грн., №5613 від 22.02.2018р. на суму 5000,00 грн., № 5663 від 23.02.2018р. на суму 5000,00 грн., №5770 від 26.02.2018р. на суму 5000,00 грн., № 5832 від 28.02.2018р. на суму 5000,00 грн., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.03.2018р. - 20.03.2018р. та платіжними дорученнями: №6093 від 13.03.2018р. на суму 5000,00 грн., № 6199 від 14.03.2018р. на суму 5000,00 грн., № 6233 від 15.03.2018р. на суму 5000,00 грн., № 6276 від 16.03.2018р. на суму 5000,00 грн., №6362 від 19.03.2018р. на суму 5000,00 грн., № 6417 від 20.03.2018р. на суму 4850,00 грн.

Враховуючи, що зменшення позивачем позовних вимог прийнято судом та сплатою відповідачем суми основного боргу під час розгляду справи, в частині стягнення 64850,00 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Окрім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2847,15 грн. інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому пред'явлення позовних вимог в цій частині є правомірним.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахування 2847,15 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості в сумі 149850,00 грн. в період з 26.10.2017р. по 04.01.2018р. і визнано його обґрунтованим.

Тому позовні вимоги про стягнення 2847,15 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 129 ГПК України. Судові витрати в сумі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Також п.5 ч.1 ст.7 даного закону передбачено, що судовий збір повертається у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

З врахуванням зменшення позивачем позовних вимог до 67697,15 грн., позивачу підлягає поверненню 205,99 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 18, 42, 46, 73, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 130, 165, 178, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", код ЄДРПОУ 33126849 (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна", код ЄДРПОУ 39090479 (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47) 2847,15 грн. інфляційних втрат та 1762,00 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 64850,00 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 30 березня 2018 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "АТК Україна" (вул. Мадриківська, 47, Дніпро, 49094)

3 - Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)