Постанова № 73068704, 26.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

місто Київ

справа №757/35520/16

провадження №22-ц/796/1970/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.,

суддів - Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря - Осінчук Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи», Інформаційне агентство «Главком»

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Москаленко К.О. від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням поданої 24 вересня 2017 року заяви про уточнення позовних вимог, просив

- визнати недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність, завдає шкоди його діловій репутації, інформацію, яка розміщена в мережі Інтернет на веб-сайті Інформаційного агентства «ГЛАВКОМ» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2»: ІНФОРМАЦІЯ_1:

1. «...і разом з ОСОБА_1 вони висунули орендарям нові умови, вимагаючи оплати готівкою...»;

2. «...а протокол за підписом голови зборів ОСОБА_1 та секретаря зборів ОСОБА_6 є підробкою. Утім, для державного реєстратора Васильківського району Київської області ОСОБА_4 підробленого протоколу виявилось достатньо, щоб зареєструвати зміни»;

3. «Так шляхом фальсифікації відповідних обставин та підроблення документів останній позбувся свого бізнес партнера ОСОБА_5 і одноосібно заволодів майном».

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи» та Інформаційне агентство «Главком» в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати в мережі Інтернет за електронною адресою: http://glavcom.ua зазначену вище в резолютивній частині рішення інформацію під заголовком «Спростування» шляхом опублікування резолютивної частини цього рішення суду без будь-яких коментарів, у такий самий спосіб, як була поширена вказана інформація;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи» та Інформаційне агентство «Главком» в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити з сайту «Главком» в мережі Інтернет веб-сторінку: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка містить зазначену вище в резолютивній частині цього рішення недостовірну інформацію;

- стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті інформаційного агентства «Главком» за електронною адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1 було розміщено статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4». Позивач зазначає, що автор статті використовує твердження та словосполучення, які є недостовірною інформацією, носять негативний зміст та спрямовані на порушення особистих немайнових прав позивача.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача посилається на невідповідність рішення суду нормам матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, оскільки відповідачі повинні були переконатися в достовірності та обґрунтованості інформації про позивача, але цього не зробили, в результаті чого на веб-сайті було розміщено недостовірну інформацію про позивача.

Також представник позивача вказує, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджується, що інформація про позивача у вищевказаній статті викладена неправдиво, перекручено і неповно. Недостовірні відомості принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки дискредитують професійну діяльність позивача як адвоката, створюють в оточуючих негативне враження про те, що позивач не дотримується законів і займається рейдерством, породжують негативне ставлення до нього та до його професійної діяльності.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІ від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Належним чином повідомлене про день, час та місце розгляду справи Інформаційне агентство «Главком» (т. 2 а.с. 109), в судове засідання не з'явилось, клопотання про відкладення розгляду справи не подало, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судове засідання за відсутності відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, представника ТОВ «Українські медійні системи» - Груздєва С.О, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Це право кореспондує обов'язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

У пункті 19 вищезазначеної постанови також роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що висловлюванням: «...і разом з ОСОБА_1 вони висунули орендарям нові умови, вимагаючи оплати готівкою...» не завдано шкоди честі та гідності позивача.

При цьому, доказів на обґрунтування зворотного в апеляційній скарзі позивача також не наведено.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно оцінивши обставини, встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №1201610001000315 від 24 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 206-2 КК України, правильно визначив висловлювання «...а протокол за підписом голови зборів ОСОБА_1 та секретаря зборів ОСОБА_6 є підробкою. Утім, для державного реєстратора Васильківського району Київської області ОСОБА_4 підробленого протоколу виявилось достатньо, щоб зареєструвати зміни» та «Так шляхом фальсифікації відповідних обставин та підроблення документів останній позбувся свого бізнес партнера ОСОБА_5 і одноосібно заволодів майном», як інформацію, яка не є недостовірною.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про наявність факту порушення особистих немайнових прав позивача, яке знайшло відображення у його суб'єктивному сприйнятті поширеної про нього негативної інформації, колегія суддів не вважає обґрунтованими, оскільки поширення інформації, яка не є недостовірною, незалежно від суб'єктивного сприйняття її особою, не тягне відповідальності за її розповсюдження суб'єктами інформаційної діяльності, які діють в межах Закону України «Про інформаційні агентства».

На підставі викладеного, та з урахуванням того, що поширена інформація правильно визначена судом першої інстанції, як інформація, яка не є недостовірною, при цьому вона не порушує особисті немайнові права позивача, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації.

Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України дійшла висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Москаленко К.О. від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Дата виготовлення повного тексту постанови - 30 березня 2018 рік.

Головуючий: С.В. Кулікова

Судді: В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик