Постанова № 73068700, 28.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 753/905/18

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2655/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

при секретарі - Іваницькій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданої та підписаної її представником - адвокатом ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Коренюк А.М. 30 січня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання переходу права власності незаконним, скасування рішення про державну реєстрацію,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання переходу права власності незаконним, скасування рішення про державну реєстрацію.

У порядку забезпечення позову 16 січня 2018 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернулась із заявою про забезпечення позову та просила суд, з урахуванням уточнень, заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_3 заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ-КРЕДО» та/або будь-яким іншим особам вчиняти дії з незаконного виселення осіб, зареєстрованих в квартирі за адресою: 02081, АДРЕСА_1, а саме: неповнолітніх осіб ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_8 та ОСОБА_2; заборонити відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві адміністрації знімати з реєстрації місця проживання неповнолітніх осіб ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_8 та ОСОБА_2, які зареєстровані за адресою : 02081, АДРЕСА_1, а також заборонити відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві адміністрації реєструвати будь-яких осіб у вказаній квартирі.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено (а. с. 111 - 112).

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 02 лютого 2018 року надіслала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2018 року та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не врахував вимоги ЦПК України та роз'яснення Пленуму Верховного суду України.

На думку скаржника, не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до фактичного відчуження спірної квартири іншій особі. А це, в свою чергу, унеможливить виконання ухваленого рішення на користь позивача та відновлення її порушеного права, оскільки державний реєстратор не зможе відновити записи речових прав в Державному реєстрі прав стосовно права власності позивача через існування іншого запису про зареєстроване право власності на іншу особу.

Зі слів скаржника, представник відповідача ОСОБА_9 тричі приходив до квартири та намагався вселити своїх робочих. 15 січня 2018 року замки квартирі були зламані, представники відповідача незаконно потрапили до квартири та зачинились там. Позивачем викликалась поліція. Даний факт підтверджується заявою про злочин і був внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, у скаржника наявне відео з погрозами колектора - представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ- КРЕДО», де він стверджує, що є власником квартири і буде розпоряджатись на свій розсуд.

До того ж, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди не лише правам та свободам позивача, а також неповнолітнім дітям.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, з підстав, викладених у ній.

Представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ- КРЕДО» - Яцько Р.М., заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити. Підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві, з якого вбачається, зокрема, що Товариство заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення. Так, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно. Припущення апелянта про відчуження спірного нерухомого майна є надуманими, необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

Крім того, оскільки право власності відповідача 1 на спірну квартиру, станом на сьогоднішній день, жодним судовим рішенням не скасовано, єдиним законним власником квартири АДРЕСА_2 є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ- КРЕДО». Саме апелянт та члени її родини перебувають у спірній квартирі, що належить відповідачу 1, без будь-якої правової підстави, чим самим вчиняють дії, якими порушують право власності відповідача 1.

Також, на спростування тверджень апелянта щодо намагань Товариства виселити її з родиною зі спірної квартири, слід зауважити, що у зв'язку з невдалою спробою врегулювання питання виселення останніх в позасудовому порядку, а також враховуючи, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ- КРЕДО» фактично не має доступу до свого майна, відповідачем 1 у січні 2018 року було подано позовну заяву про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення.

Доводи апеляційної скарги щодо самоправних дій відповідача 1, з посиланням на Витяг з ЄРДР не можна вважати належним доказом, оскільки вказаний документ не встановлює вину особи у вчиненні кримінального правопорушення або взагалі існування фактів, викладених у заяві потерпілого (заявника). Лист Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 27 лютого 2018 року №101-1187/04, на який посилається апелянт в апеляційній скарзі, лише підтверджує той факт, що відповідач 1 діє виключно в межах законодавства України щодо зняття зареєстрованих у спірній квартирі осіб з реєстраційного обліку.

Також, заявлені заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову. Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Крім того, у випадку вжиття заходів забезпечення позову, відповідач 1 просить застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 30 000 грн. (із розрахунку 10 000 грн. за кожний місяць забезпечення позову),а також шляхом зобов'язання апелянта сплачувати усі комунальні та інші платежі, пов'язані з обслуговування квартири.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. або її представник, а також представник третьої особи - Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи та їх представників, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а нерухоме майно, на яке заявник просить накласти арешт як вид запропонованого забезпечення позову, є необґрунтованим та невизначеним.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, частинами 1,2 статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Виходячи з роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частинами 1-4 статті 154 ЦПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову встановив, що заява позивача не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову, а нерухоме майно, на яке остання просить накласти арешт як вид запропонованого забезпечення позову, є необґрунтованим та невизначеним.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, зокрема пояснила, що спірна квартира була придбана в 2008 році за кредитні кошти та знаходилась в іпотеці Банку, з 2010 року ОСОБА_2 не в повному обсязі виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, а в 2013 році Банк було ліквідовано. Ними було подано позов до суду про незаконний перехід права власності від ОСОБА_2 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ- КРЕДО». На сьогоднішній день власником спірної квартири є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ- КРЕДО».

Представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ- КРЕДО», зокрема, пояснив, що у 2017 році Товариство придбало спірну квартиру, вони звернулись до нотаріуса та звернули стягнення на предмет іпотеки, після чого оформили право на зазначене нерухоме майно.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції законно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявник не надала суду доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований нею спосіб в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Будь-яких інших причин, у зв'язку з якими необхідно здійснити забезпечення саме у такий спосіб, позивачем наведено не було, суду не було надано доказів на обґрунтування мотивів необхідності забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції вірно вважав, що забезпечення позову у такий спосіб може порушити права інших осіб.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваної ухвали і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи скаржника щодо самоправних дій Товариства, з посиланням на Витяг з ЄРДР не можна вважати належним доказом, оскільки вказаний документ не встановлює вину особи у вчиненні кримінального правопорушення або взагалі існування фактів, викладених у заяві потерпілого (заявника).

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду та є безпідставними.

Так, відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2018 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану та підписану її представником - адвокатом ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В. Головачов

О.В.Шахова