Ухвала суду № 73068675, 27.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Тютюн Т.М.,

суддів Журавля О.О., Павленко О.П.,

за участю секретаря Герасімової К.Ю.,

прокурора Карпука Ю.А.,

захисника Гарди А.О.

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12012110040000015 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Конотоп Сумської області, громадянина України,

що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимого:

1) вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 09.06.2010 року за ч.3 ст.190 КК України із застосуванням

ст.69 КК України, ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст.69 КК України,

ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України на 3 роки 6 місяців обмеження волі;

2) вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 05.10.2011 року за ч.3 ст.190 КК України із застосуванням

ст.69 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України на 3 роки 6 місяців

обмеження волі, постановою Конотопського міськрайонного суду

Сумської області від 14.03.2011 року невідбуту частину покарання замінено

більш м'яким - виправними роботами на строк 1 рік 7 місяців 22 дні

з відрахуванням із заробітку у дохід держави 20 %,

постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 18.07.2013 року звільненого умовно-достроково на 5 місяців 18 днів,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року,

_________

Справа № 11-кп/796/619/2018

Категорія: ч.2 ст.190 КК України

Головуючий у першій інстанції: Сазонова М.Г.

Доповідач: Тютюн Т.М.

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, в якому він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, закрито.

Цією ж ухвалою цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, заяви потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання їх цивільними позивачами залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 МоруновД.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, положень ст.49 КК України, яка не підлягала застосуванню, оскільки суд першої інстанції не врахував, що 14.09.2012 року було оголошено розшук ОСОБА_2, останній був затриманий 28.03.2013 року, а тому строк притягнення до кримінальної відповідальності закінчується 28.03.2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи захисника ГардиА.О. і обвинуваченого ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою, та зазначили, що оголошення розшуку було формальним та безпідставним; провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_2 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, за наступних обставин.

ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману, розробив злочинний план, у відповідності з яким підшукував у мережі Інтернет фотографії автомобілів, які користуються найбільшим попитом у населення, проводив моніторинг цін з метою встановлення найбільш привабливої, значно нижчої, ніж ринкова ціни, виписував характеристики автомобілів та подавав, бажаючи залишатися анонімом, у зоні вільного безпровідного доступу до мережі Інтернет оголошення з недостовірним змістом на Інтернет-сторінці з продажу автомобілів про продаж автомобілів різних марок, які в дійсності в його володінні та користуванні не перебували, розміщуючи фотографії та описання технічних характеристик автомобілів. Також в тексті оголошення вказував номери контактних мобільних телефонів, які використовувались ним кожного разу різні під конкретне оголошення. При цьому в оголошеннях зазначалося, що автомобілі начебто через терміновий продаж оцінювались за ціною, значно нижчою за ринкову, а потенційним покупцям кожного разу повідомлялось про необхідність для бронювання автомобіля внести завдаток або аванс на банківську платіжну картку. У разі згоди потерпілого йому надсилалось sms-повідомлення або повідомлялись під час телефонної розмови реквізити банківської картки, заздалегідь оформленої на підставну особу, а після надходження такого переказу через мережу банкоматів грошові кошти переводились у готівку, що унеможливлювало ідентифікацію та викриття особи, яка в подальшому знімала грошові кошти.

Відповідаючи на дзвінки можливих покупців, ОСОБА_2 з метою конспірації називався чужими іменами та повідомляв завідомо неправдиві дані про терміновий продаж неіснуючих автомобілів за цінами, які були значно нижче за ринкові. Зацікавивши потенційного покупця такою пропозицією, ОСОБА_2 просив перерахувати завдаток на банківську картку для бронювання автомобіля.

Також ОСОБА_2 підшукував осіб, які, будучи необізнані у вчинені злочину, давали свою згоду на оформлення на їхнє ім'я банківських платіжних карток та в подальшому передавали їх для використання ОСОБА_2

З метою конспірації sim-картка з контактним номером, який був вказаний в оголошенні про продаж автомобіля, мобільний телефон, за допомогою якого відбувалось спілкування з потерпілим, та банківська платіжна картка використовувались нетривалий час та в подальшому ОСОБА_2 знищувались.

Так, 2 серпня 2012 року ОСОБА_2 з метою повторного заволодіння грошовими коштами громадян, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, розмістив на Інтернет-сторінці з продажу автомобілів "www.rst.ua" оголошення про продаж автомобіля "Chevrolet Lacetti", який у його володінні та користуванні не перебував, зазначив вигадані технічні характеристики автомобіля та ціну, значно нижчу за ринкову. Напередодні ОСОБА_2 отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи банківську картку "ПриватБанк" № НОМЕР_1 з відкритим рахунком на ім'я ОСОБА_14, і придбав стартовий пакет оператора мобільного зв'язку з номером телефону НОМЕР_2, який вказав в оголошенні.

3 серпня 2012 року за оголошенням зателефонував ОСОБА_4, у розмові з яким ОСОБА_2 представився ОСОБА_14 та повідомив відповідно до тексту в оголошенні характеристики автомобіля. Оскільки ціна на автомобіль влаштовувала ОСОБА_4, він погодився на його придбання. ОСОБА_2, представляючись продавцем автомобіля, діючи відповідно до розробленого ним злочинного плану, повідомив завідомо неправдиву інформацію про терміновий продаж автомобіля за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав ОСОБА_4, щоб він в якості завдатку перерахував грошові кошти в сумі 2 000 гривень на банківську картку "ПриватБанк". Будучі введеним в оману щодо наданої ОСОБА_2 інформації, ОСОБА_4 погодився на внесення завдатку. Після цього ОСОБА_2 повідомив номер банківської картки і цього ж дня о 10:45 годині ОСОБА_4 перерахував через термінал самообслуговування № 101035, розташований за адресою: Кримська АР, смт. Совєтський, вул. Першотравнева, 48, грошові кошти у розмірі 2 000 гривень на банківську картку на ім'я ОСОБА_14, повідомивши по телефону про здійснення переказу ОСОБА_2

Цього ж дня з банкомату № 1980000021, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, ОСОБА_2 зняв перераховані ОСОБА_15 грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому майнової шкоди на суму 2 000 гривень. Використані під час вчинення злочину мобільний телефон та sim-картку ОСОБА_2 знищив, а оголошення з Інтернет-сторінки видалив.

Крім того, аналогічним способом ОСОБА_2 повторно заводів грошовими коштами:

- ОСОБА_6 в сумі 8 000 гривень, розмістивши приблизно 6 серпня 2012 року на Інтернет-сторінці "www.rst.ua" оголошення про продаж автомобіля "Škoda Octavia A5" та номер телефону НОМЕР_3, а коли 7 серпня 2012 року зателефонувала ОСОБА_6, представився ОСОБА_14 - продавцем автомобіля, повідомив характеристики автомобіля, про терміновий продаж за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав в якості завдатку перерахувати 8 000 гривень на банківську картку "ПриватБанк" № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_14. Після того, як потерпіла цього ж дня об 11:58 годині та 12:07 годині перерахувала через термінал самообслуговування № 101169, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 142, грошові кошти в сумі 7 200 гривень та 800 гривень, цього ж дня з банкомату № 2445, розташованого за адресою: м. Житомир, пл. Житній ринок, 1, ОСОБА_2 зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

- ОСОБА_7 в сумі 4 000 гривень, розмістивши приблизно 7 серпня 2012 року на Інтернет-сторінці "www.auto.ria.ua" оголошення про продаж автомобіля "Mitsubishi Lancer X" та номер телефону НОМЕР_4, а коли 8 серпня 2012 року зателефонувала ОСОБА_7, представився ОСОБА_14 - чоловіком власниці автомобіля, повідомив характеристики автомобіля, про терміновий продаж за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав в якості завдатку перерахувати 4 000 гривень на банківську картку "ПриватБанк" № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_14. Після того, як потерпіла цього ж дня об 11:31 годині перерахувала з банківської картки "ПриватБанк" № НОМЕР_6, що належала ОСОБА_16, через платіжну систему "Приват-24" грошові кошти в сумі 4 000 гривень, цього ж дня з банкомату № 3923562, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Соборна, 2/2, ОСОБА_2 зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

- ОСОБА_8 в сумі 4 000 гривень, розмістивши приблизно 9 серпня 2012 року на Інтернет-сторінці "www.auto.ria.ua" оголошення про продаж автомобіля "Volkswagen Jetta" та номер телефону НОМЕР_7, а коли того ж дня зателефонував ОСОБА_8, представився ОСОБА_14 - власником автомобіля, повідомив характеристики автомобіля, про терміновий продаж за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав в якості завдатку перерахувати 4 000 гривень на банківську картку "ПриватБанк" № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_14. Після того, як потерпілий цього ж дня о 12:20 годині перерахував експрес-платежем у філіалі "Розрахункового центру" відділення № 78 (к2МО), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Малишка, з карти НОМЕР_8 грошові кошти в сумі 4 000 гривень та поїхав у м. Ромни Сумської області, де, з слів ОСОБА_2, знаходився автомобіль, останній з банкомату № 2445, розташованого за адресою: м. Житомир, пл. Житній ринок, 1, зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

- ОСОБА_9 в сумі 2 020 гривень, розмістивши приблизно 22 серпня 2012 року на Інтернет-сторінці "www.auto.ria.ua" оголошення про продаж автомобіля "ToyotaCorolla" та номер телефону НОМЕР_9, а коли того ж дня зателефонував ОСОБА_9, представився ОСОБА_17 - родичем власника автомобіля, повідомив характеристики автомобіля, про терміновий продаж за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав в якості завдатку перерахувати 3 000 гривень на банківську картку "ПриватБанк" НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_17. Після того, як потерпілий цього ж дня о 16:39 годині перерахував через термінал самообслуговування № 600743, розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тичини, 43-б, та о 16:52 години через термінал самообслуговування № 600699, розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, пл. Пивний бульвар, 2-а, грошові кошти в сумі 1 170 гривень та 850 гривень, цього ж дня з банкомату № 8273, розташованого за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 1-а, ОСОБА_2 зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

- ОСОБА_11 в сумі 4 060 гривень, розмістивши приблизно 4 вересня 2012 року на сайті з продажу автомобілів у мережі Інтернет оголошення про продаж автомобіля "Audi A4" та номер телефону НОМЕР_11, а коли того ж дня зателефонував ОСОБА_18, представився власником автомобіля, повідомив характеристики автомобіля, про терміновий продаж за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав в якості завдатку перерахувати 500 доларів США на банківську картку "ПриватБанк" НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_19. Після того, як ОСОБА_18 цього ж дня об 11:16 годині перерахував експрес-платежем у Мамаєвському відділенні Черновицького філіалу (CVMO) з карти НОМЕР_13, що належала ОСОБА_11, грошові кошти в сумі 4 060 гривень та домовився з ОСОБА_2 про зустріч у м. Конотопі Сумської області, останній о 13:31 годині з терміналу самообслуговування № 100038, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 4, зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

- ОСОБА_10 в сумі 1 600 гривень, розмістивши приблизно 4 вересня 2012 року на Інтернет-сторінці "www.auto.ria.ua" оголошення про продаж автомобіля "ToyotaCamry" та номер телефону НОМЕР_14, а коли того ж дня зателефонував ОСОБА_10, представився ОСОБА_6 - власником автомобіля, повідомив характеристики автомобіля, про терміновий продаж за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав в якості завдатку перерахувати 1 600 гривень на банківську картку "ПриватБанк" НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_19. Після того, як ОСОБА_20 цього ж дня об 11:11 годині перерахував через термінал самообслуговування № 600026, розташований за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 3-в, грошові кошти в сумі 1 600 гривень та поїхав у м. Нетішин, де, з слів ОСОБА_2, знаходився автомобіль, останній о 13:31 годині з терміналу самообслуговування № 100038, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 4, зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

- ОСОБА_12 в сумі 1 000 гривень, розмістивши 7 вересня 2012 року на Інтернет-сторінці "www.auto.ria.ua" оголошення про продаж автомобіля "BMW-320" та номер телефону НОМЕР_15, а коли того ж дня зателефонував ОСОБА_12, представився власником автомобіля, повідомив характеристики автомобіля, про терміновий продаж за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав в якості завдатку перерахувати 1 000 гривень на банківську картку "ПриватБанк" № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_14. Після того, як потерпілий цього ж дня о 14:00 годині через термінал самообслуговування № 101291, розташований за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 29, перерахував грошові кошти в сумі 1 000 гривень, о 14:26 годині з банкомату № 8362, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Маяковського, 5-в, ОСОБА_2 зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

- ОСОБА_5 в сумі 4 000 гривень, розмістивши приблизно 12 вересня 2012 року на Інтернет-сторінці "www.auto.ria.ua" оголошення про продаж автомобіля "Lexus GS300" та номер телефону НОМЕР_16, а коли 13 вересня 2012 року зателефонував ОСОБА_5, представився власником автомобіля, повідомив характеристики автомобіля, про терміновий продаж за ціною, значно нижчу за ринкову, і сказав в якості завдатку перерахувати 4 000 гривень на банківську картку "ПриватБанк" НОМЕР_17 на ім'я ОСОБА_21. Після того, як потерпілий цього ж дня о 12:50 годині перерахував у Придніпровському відділенні Черкаського ГРУ грошові кошти в сумі 4 000 гривень, у невстановлений досудовим розслідуванням час з банкомату № 67627119, розташованого у м. Києві, ОСОБА_2 зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

Дії ОСОБА_2 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Кримінальне провадження надійшло до суду першої інстанції з обвинувальним актом.

Згідно з п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.285 КПК України, ч.1 ст.44 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.

Положеннями ч.4 ст.286, ст.288 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження, яке включає і підготовче судове провадження, щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, суд першої інстанції дотримав цих вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні низки злочинів, які отримали правову кваліфікацію за ч.2 ст.190 КК України, і останній з них мав місце 13.09.2012 року. Злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України, згідно з ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

05.10.2017 року у підготовчому судовому засіданні захисник Гарда А.О. заявив клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Після цього суд, заслухавши думку учасників судового провадження, відклав підготовче судове засідання, зобов'язавши прокурора надати матеріали кримінального провадження, необхідні для вирішення цього питання, і в наступному судовому засіданні 22.11.2017 року задовольнив клопотання.

Своє рішення суд мотивував тим, що з дня вчинення останнього злочину минуло п'ять років, і відомості, які б давали підстави вважати, що перебіг давності переривався, відсутні. Також суд зарахував час, коли ОСОБА_2 перебував у розшуку, у строк перебігу давності з огляду на порушення прав обвинуваченого при винесенні вказаного процесуального рішення, про що в ухвалі навів належне обґрунтування.

Колегія суддів вважає, що доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки судом не було враховано положення ч.2 ст.49 КК України, не спростовують таких висновків суду.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.

З долучених прокурором матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів 13.09.2012 року за підозрою у вчиненні злочину було затримано ОСОБА_2 та доставлено до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де відібрано пояснення. Під час проведення обшуку автомобіля ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, останній здійснив втечу (а.с.2-9).

13.09.2012 року, 15.11.2012 року, 17.11.2012 року слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві виніс дев'ять постанова про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого за ч.3 ст.190 КК України (а.с.10-11, 16-31).

28.03.2013 року ОСОБА_2 був затриманий на підставі постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 14.09.2012 року, якою надано дозвіл на його затримання та доставку в суд під вартою для обрання запобіжного заходу, і йому було повідомлено про підозру (а.с.14, 32-37).

Постановами слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14.09.2012 року і 19.11.2012 року оголошувався розшук обвинуваченого ОСОБА_2 і зупинялося досудове слідство.

Згідно з п.7 Розділу ХІ Перехідні положення до КПК України оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та положеннями цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13.09.2012 року, коли ОСОБА_2 нібито був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, протокол затримання, як це передбачено ст.106 КПК України 1960 року, що б наділяло його процесуальним статусом підозрюваного, не складався. Слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві було винесено дев'ять постанов від 13.09.2012 року, 15.11.2012 року, 17.11.2012 року про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого за ч.3 ст.190 КК України, однак обвинувачення в порядку, визначеному ст.140 КПК України 1960 року, пред'явлено не було.

Згідно з ст.138 КПК України 1960 року, коли місце перебування особи, щодо якої винесена постанова про притягнення її в справі як обвинуваченого, не встановлене, слідчий оголошує її розшук (а.с.10-11, 16-31).

Справа не містить жодних даних про те, що обвинувачений викликався до слідчого у передбачений законом спосіб, про його відсутність за місцем реєстрації, що б давали підстави вважати, що його місце перебування не встановлене.

До того ж, відомості про оголошення розшуку обвинуваченого наявні лише в реєстрі матеріалів досудового розслідування, адже, не дивлячись на те, що суд першої інстанції оголошував перерву, пропонуючи прокурору надати матеріали кримінального провадження, які стосуються цього питання, відповідні постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14.09.2012 року і 19.11.2012 року суду надані не були.

А тому відповідно до вимог ст.ст.286, 288 КПК України під час розгляду клопотання захисника, з'ясувавши думку учасників судового провадження і встановивши передбачені ст.49 КК України підстави, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження.

Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, і підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Тютюн Т.М. Журавель О.О. Павленко О.П.