Рішення № 73068259, 30.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1094/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

20.02.2018 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – ГУПФУ в Житомирській області, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії виходячи з грошового забезпечення з урахуванням грошової компенсації за невикористану чергову відпустку на суму 5358,39 грн та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з часу подання останнім заяви 06.11.2017 про перерахунок з урахуванням грошової компенсації за невикористану чергову відпустку на суму 5358,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01.09.2011 відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» призначена пенсія за вислугу років у розмірі 88% грошового забезпечення. В листопаді 2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки Чернігівського обласного військового комісаріату з урахуванням грошової компенсації за невикористану чергову відпустку в сумі 5358,39 грн, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, однак відповідач листом від 16.11.2017 № 23933/Д-11 відмовив у проведенні перерахунку пенсії. Вважає, що дії відповідача є протиправними і такими, що порушують права позивача, оскільки зазначена грошова компенсація за невикористану чергову відпустку є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

21.02.2018 позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено 10-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

В зв’язку з усуненням недоліків ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У відповідності до ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті є позов та відзив.

Від ГУПФУ в Житомирській області 19.03.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем не було порушено вимог чинного законодавства, оскільки не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії грошової компенсації за невикористану чергову відпустку, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та відповідно до ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ) останньому 01.09.2011 призначена пенсія за вислугу років в розмірі 88% грошового забезпечення.

06.11.2017 позивач звернувся з письмовою заявою до ГУПФУ в Житомирській області про перерахунок пенсії та направлення довідки до органу Пенсійного фонду України (а.с.8-9), однак листом від 16.11.2017 № 2693/Д-11 ГУПФУ в Житомирській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії з тих підстав, що компенсація за невикористану відпустку на не є складовою грошового забезпечення (а.с.11).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі – Постанова № 393) передбачено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Таким чином, вищезазначеними нормами законодавства не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії грошової компенсації за невикористану чергову відпустку.

Тобто, суд приходить до висновку, що згідно ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ для визначення розміру пенсії окрім щомісячних премій та відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення враховуються лише щомісячні надбавки, доплати, підвищення, а не щомісячні винагороди, а також допомоги, компенсації, індексації тощо – одноразові види грошового забезпечення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 286/2987/16-а.

Статтею 151-2 Конституції України передбачено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Так, в рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 № 4-рп/2015 у справі № 1-9/2015 зазначено, що аналіз наведених положень Закону № 2262-ХІІ вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються, як при призначенні пенсій (стаття 43 Закону), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63 Закону). Граматичний аналіз положень першого речення частини третьої статті 63 Закону дає підстави стверджувати, що слова «надбавок, доплат, підвищень» є встановленою конструкцією словосполучення «нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення», яка вказує на те, що такими видами є лише надбавки, доплати, підвищення.

З аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що грошове забезпечення є однією із соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям. При цьому до інших гарантій законом віднесено: продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, пільги та компенсації військовослужбовцям та членам їх сімей, одноразова грошова допомога тощо. Відтак, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально- побутових питань, винагорода за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та рішень.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 1355934) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Тихоненко

Повний текст рішення складено 30.03.2018.