Рішення № 73068198, 28.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2018 року №826/5111/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити пені дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (далі - позивач. ФОП ОСОБА_1.), до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу позивача, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року №0000251720 та №0000261720;

- зобов'язання відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу позивача, а саме: згідно податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року №0000251720 - у сумі 230577,01 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року №0000261720 - у сумі 1 грн.

Ухвалою суду від 03 травня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у списанні безнадійного податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року №0000251720 та №0000261720, та строк давності стосовно стягнення якого закінчився.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, письмового відзиву (заперечень) проти позову до суду не подавав.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

24.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС визначено позивачу грошові зобов'язання:

- згідно податкового повідомлення-рішення №0000251720 - у сумі 230577,01 грн.

- згідно податкового повідомлення-рішення №0000261720 - у сумі 1,00 грн.

- згідно податкового повідомлення-рішення №0000241720 - у сумі 908,63 грн.

При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 року в адміністративній справі №826/8453/13-а позов ОСОБА_1 до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2013 року №0000251720, №0000261720 та №0000241720 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 24.04.2013 року №0000241720, в іншій частині позов залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року вищевказану постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2013 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

13.02.2017 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив списати безнадійний податковий борг ФОП ОСОБА_1 згідно податкових повідомлень-рішень від 24.03.2013 року №0000251720, №0000261720 на загальну суму 230578,01 грн.

За наслідками розгляду вказаної вище заяви позивача відповідач листом від 01.03.2017 року №1273/Б/26-56-17-06 повідомив, що не вбачає підстав для списання податкового боргу ФОП ОСОБА_1

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 101.1, 101.2 та 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції станом на час існування спірних правовідносин), списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний" розуміється:

101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;

101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначений Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим Наказим Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, відповідно до пп. 3 п. 2.1, п.п. 3.1, 3.2, 4.1 - 4.3 якого, під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

У випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Отже, станом на час існування спірних правовідносин, позивач мав право звернутись до відповідача із відповідною заявою, а відповідач зобов'язаний вчинити відповідні дії, щодо списання безнадійного податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України.

Строки давності та їх застосування визначені в ст. 102 Податкового кодексу України.

Так відповідно до п.п. 102.1, 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, нормами Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 ст. 102, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, за винятком випадку якщо платіж стягується за рішенням суду, в цьому разі строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним на іншій підставі, ніж передбаченої пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 згідно податкових повідомлень-рішень від 24.03.2013 року №0000251720 та №0000261720 стягнуто з останньої рішенням суду, а саме, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2013 року (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р.) в адміністративній справі №826/16938/13-а позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 230578,10 грн. задоволено повністю.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що строк стягнення податкового боргу ФОП ОСОБА_1 згідно податкових повідомлень-рішень від 24.03.2013 року №0000251720 та №0000261720 за судовим рішенням встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення такого боргу безнадійним на іншій підставі, ніж передбаченої пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України.

При цьому, позивачем не зазначено, а судом не встановлено інших підстав для визнання безнадійним податкового боргу ФОП ОСОБА_1 згідно податкових повідомлень-рішень від 24.03.2013 року №0000251720 та №0000261720.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу позивача, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року №0000251720 та №0000261720, та, відповідно, про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу позивача, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року №0000251720 та №0000261720.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити пені дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 04136, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Турівська, 12; код ЄДРПОУ 39467012) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити пені дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко