Рішення № 73068056, 23.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

23 березня 2018 року справа № 823/2142/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савости С.В.,

позивача: ОСОБА_1 – особисто;

представника позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, в якому просить:

-визнати дії управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо відмови у нарахуванні заробітної плати та видачі довідки про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль Маслаку ОСОБА_4 - неправомірними;

-зобов’язати управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль з 06 червня по 25 червня 1986 року, з урахуванням посадового окладу в подвійному розмірі в сумі 160 крб., одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 06.06 по 25.06.1986 в сумі 500 крб., добових у розмірі 70 крб., без їх виплати. Винести наказ, відповідно до якого видати довідку про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль, встановленого для перерахунку пенсії, відповідно до якого заробітня плата складає 730 крб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції в період з 06 червня по 25 червня 1986 року і внаслідок цього має захворювання, пов'язане з виконанням вказаних робіт. Його визнано інвалідом ІІ групи, віднесено до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надано статус інваліда війни.

Під час видачі довідки про заробітну плату №156 від 07.10.2014 та №343 від 06.11.2017 позивачу не нарахована подвійна заробітна плата, винагорода за радіоактивне переопромінення в період з 06.06.1986 по 25.06.1986 більше 50 мілізівертів та добові.

Позивач стверджує, що 23.11.2017 звернувся із письмовою заявою до відповідача щодо видачі довідки про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль, з урахуванням всіх видів оплати, які передбачені чинним законодавством, однак листом №02-5765/01-20 від 04.12.2017 отримав незаконну відмову.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивачу фактично виплачено разом із збереженим заробітком за перебування в 2-й зоні відчуження 4-ох кратний розмір грошового забезпечення, що виключає можливість додаткового врахування середнього заробітку у подвійному розмірі.

Також відповідач зазначив, що одноразова винагорода за гранично допустиму дозу опромінення не враховується в заробіток, із якого обчислюється пенсія і не включається в довідку про заробітну плату, оскільки вона виплачувалась за рахунок коштів союзного бюджету.

Окремо відповідач наголосив, що добові за час відрядження не враховуються в заробіток, із якого обчислюється пенсія і не включаються в довідку про заробітну плату, оскільки згідно Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011, до заробітної плати не належать.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням Серії А №150424, виданим 05.08.2014 Черкаською облдержадміністрацією.

Позивач, перебуваючи на посаді пожежного СВПЧ-2 УВС Черкаського облвиконкому в званні молодшого сержанта внутрішньої служби, проходив службу в м. Чорнобиль (2 зона) з 06 червня по 25 червня 1986 року, по 24 години на добу, у щоденному режимі роботи виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою протипожежної служби в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 29.06.1986 та довідкою управління МВС України в Черкаській області від 06.07.2016 №14/8-227.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі №823/736/17 визнано протиправними дії управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської атомної електростанції.

Зобов’язано управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи 20 днів в зоні відчуження Чорнобильської атомної електростанції з 06 червня по 25 червня 1986 року, з урахуванням чотирикратного розміру за перебування в ІІ зоні відчуження, доплати за виконання службових обов’язків у стані бойової готовності в зоні відчуження та збереженого заробітку за дні роботи в зоні відчуження та видати відповідну довідку ОСОБА_1 про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської атомної електростанції.

На виконання рішення суду позивачу видано довідку №343 від 06.11.2017, в якій вказано загальний розмір грошового забезпечення на період роботи в зоні відчуження в розмірі 453 крб. 34 коп. та включає:

- доплату за виконання службових обов’язків в стані бойової готовності в сумі 53 крб. 34 коп.;

- грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження ІІ із застосуванням кратності 4 в сумі 320 крб.;

- збережене грошове забезпечення за час перебування в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС в розмірі 80 крб.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.11.2017 щодо видачі довідки про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС м. Чорнобиль, у загальному розмірі 730 крб., із включенням посадового окладу в подвійному розмірі в сумі 160 крб., одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 06.06 по 25.06.1986 в сумі 500 крб., добових у розмірі 70 крб., без їх виплати.

Листом №02-5765/01-20 від 04.12.2017 відповідач повідомив, що позивачу вже видана довідка на виконання згаданих рішень судів, тому підстави для повторного перерахунку грошового забезпечення, як особі рядового складу органів внутрішніх справ, відсутні.

При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приписами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Крім того підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ та організацій, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища» встановлено, що оплата праці працівників, зайнятих на роботах в третій, другій та першій зонах небезпеки, здійснюється відповідно у чотирьох-, трьох- і двохкратному розмірах, понад середньомісячну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленому за місцем роботи.

Згідно пункту 7 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до листа Мінпраці України від 24.06.1997 №06-2601 необхідно провести перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, при цьому донарахована зарплата не виплачується, а береться тільки для розрахунку розміру пенсії.

Відповідно до ОСОБА_5 Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» № 964-рс від 17.05.1986 в залежності від рівня радіоактивного забруднення території введено зони небезпечності з відповідною оплатою роботи працівників, а саме: у III зоні небезпечності - у п’ятикратному розмірі в порівнянні із встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - чотирикратному розмірі, у І зоні - трикратному розмірі. У тих випадках коли працівник отримував граничну допустиму дозу радіації, у зв'язку чим не допускався для подальшої роботи у вказаних зонах небезпечності, йому виплачувалась одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і військовому чи спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 крб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 крб.

Суд зазначає, що основні дозові межі радіоактивного опромінення встановлені ст. 5 Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» 14 січня 1998 року №15/98-ВР. Згідно цієї норми основна добова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановленого цією статтею основних добових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз. Частина 3 ст. 8 цього Закону визначає, що протягом перших двох тижнів після аварії ефективна доза опромінення може сягти 50 мілізівертів, здійснюється евакуація людей. Відповідно примітки до частини 1 ст. 5 зазначеного закону 1 мілізіверт дорівнює 0,1 бера. Отже, відповідно до картки обліку доз радіоактивного опромінення у позивача зазначена доза склала 108,1 мілізівертів, що є підставою для врахування позивачу одноразової винагороди в розмірі 500 крб.

Крім того, зважаючи на перебування позивача в ІІ зоні небезпеки його оплата праці повинна враховуватися у 4 кратному розмірі посадового окладу.

Суд звертає увагу, що позивачу у довідці №343 від 06.11.2017 враховано грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження ІІ із застосуванням кратності 4 в сумі 320 крб., тому повторне врахування грошового забезпечення у подвійному розмірі є безпідставним.

Згідно п.1 постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення путівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачено виплату добових особам рядового, офіцерського та начальницького складу органів внутрішніх справ. Відповідно до постанови ОСОБА_5 Міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок №207-7 від 10.06.1986р. передбачено виплату добових у розмірі 3 крб. 50 коп.

Зважаючи, що позивач перебував у населених пунктах ІІ зони відчуження Чорнобильської АЕС, тому він має право на врахування у довідці про розмір грошового забезпечення добових за кожен день такого перебування, що складає 70 крб. (3,5х20днів=70).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у врахуванні одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення в сумі 500 крб. та добових у розмірі 70 крб. під час видачі довідки про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС.

В той же час, відповідач правомірно відмовив у повторному врахуванні посадового окладу в подвійному розмірі.

Вказане є підставою для відновлення порушених прав позивача шляхом зобов’язання управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль з 06 червня по 25 червня 1986 року з урахуванням одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 06.06 по 25.06.1986 в сумі 500 крб., добових у розмірі 70 крб., без їх виплати та видати ОСОБА_1 довідку про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль для перерахунку пенсії.

При цьому, суд вважає безпідставними вимоги позивача про зобов’язання відповідача видати відповідний наказ про видачу відповідної довідки, оскільки законодавством не передбачено обов’язку відповідача видавати наказ для оформлення згаданої довідки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи, що відповідач не довів правомірності вчинених ним дій, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо відмови у нарахуванні заробітної плати та видачі довідки ОСОБА_1 про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль.

Зобов’язати управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль з 06 червня по 25 червня 1986 року з урахуванням одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 06.06 по 25.06.1986 в сумі 500 крб., добових у розмірі 70 крб., без їх виплати та видати ОСОБА_1 довідку про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС, м. Чорнобиль для перерахунку пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 28 березня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко