Рішення № 73068051, 22.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року справа № 823/94/18

11 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника третьої особи – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору – публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі – відповідач), третя особа – публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 32576883 від 27.11.2016 про державну реєстрацію права власності на квартиру № 179, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вулиця Ярославська, будинок 4/1 за публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570). Також позивач просить суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №17660928 про реєстрацію за публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» права власності на квартиру №179, житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 52,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 4/1, - що здійснений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у відповідача були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, оскільки на час проведення державної реєстрації на спірне майно був чинним Закон України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті”, крім цього, реєстрація права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки була здійснена без дотримання умов договору іпотеки та не була пов’язана всупереч діючому законодавству із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. При цьому, в квартирі прописані інші особи, права яких порушені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю з підстав його обґрунтування.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте у судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву, згідно з якою у вирішенні даної адміністративної справи покладається на розсуд суду та просить розглянути справу без його участі.

В судовому засіданні представник третьої особи заперечувала проти задоволення адміністративного позову, оскільки спірне рішення було прийнято правомірно.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № CSIPGA00000298 від 25.07.2008, відповідно до якого позивачу було надано кредитні кошти (кредит) у розмірі 48646, 72 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов’язань позивача за кредитним договором №CSIPGA00000298 від 25.07.2008 між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний № 2177, згідно з умовами якого позивачем в іпотеку передано двокімнатну квартиру №179, житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 52,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 4/1.

27.11.2016 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32576883, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк».

Вважаючи рішення нотаріуса ОСОБА_4 таким, що прийнято з грубими порушеннями, а також всупереч приписам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі – Закон № 1952-IV).

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об’єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 3 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, так, зокрема, нотаріус.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України № 1952-ІV, державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частина перша статті 18 Закону України №1952-ІV встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з частиною другою цієї статті, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої, п’ятої ст. 20 Закону України № 1952-ІV, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України № 1952-ІV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно частини другої статті 24 Закону України № 1952-ІV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст наведених правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації.

В свою чергу, рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV 05.06.2003 (далі – Закон України «Про іпотеку») встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням.

За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що до договору іпотеки від 25.07.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивач внесли пункт № 27 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 «Закону України «Про іпотеку», якою передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Отже, у даному випадку має місце відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у договорі іпотеки.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

З пояснень третьої особи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу позивача, як боржника, направлялося повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, доказів протилежного позивачем до суду не надано.

На підтвердження вказаної позиції представником третьої особи надано суду надано копію відповідної письмової вимоги та повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким, позивач особисто отримав вимогу 09.09.2016, вказане підтверджується підписом працівника відділення Укрпошти.

Поряд з цим, у контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1 п. 1, п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014, протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Як встановлено судом квартира використовується сім'єю позивача як місце постійного проживання, будь-якого інше нерухоме житлове майно у позивача відсутнє.

Крім того, у квартирі зареєстрована та проживає разом з позивачем - ОСОБА_6 (13.05.1974 р.н.), що підтверджується довідкою комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради №110 від 09.01.2018.

В зв’язку з чим, вказана квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м.

З приводу твердження представника третьої особи про вручення позивачу письмової вимоги про усунення порушень, суд зазначає що повідомлення про вручення поштового відправлення згідно з яким нібито позивач отримав вказану вимогу 09.09.2016 не є достовірним доказом як для відповідача по справі так і для суду, оскільки згідно наказу приватного підприємства «Зернотрейд» № 23 від 07.09.2016 ОСОБА_3 в період з 07.09.2016 по 09.09.2016 перебував у відрядженні в Полтавській області, та відповідно не мав змоги отримати вказане поштове відправлення третьої особи.

Також, згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.12.2017 по справі № 712/14077/17 в провадженні вказаного суду перебуває означена цивільна справа за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором CSIPGA00000298 від 25.07.2008.

Таким чином, стягнення коштів з позивача за кредитним договором та одночасне набуття права власності на предмет іпотеки, який виступає забезпеченням виконання зобов’язань за цим кредитним договором при умові, що позичальник і іпотекодавець є однією особою є подвійним стягненням. Вказана позиція суду підтверджується п. 42 постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2017 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Отже, підсумовуючи усі вищевикладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 27.11.2016 №32576883 про державну реєстрацію права власності на квартиру №179 за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 4/1, - за публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» - є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки запис про право власності №17660928 про реєстрацію за публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» права власності на квартиру №179, житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 52,2 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 4/1, - що здійснений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 є похідним від його рішення від 27.11.2016 №32576883 суд приходить до висновку про необхідність його скасування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В даному випадку спір не стосується встановлення належності права власності на майно, а визначає перевірку виконання державним реєстратором (нотаріусом), як суб'єктом владних повноважень, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV при вчиненні реєстраційної дії.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, беручи до уваги те, що приватним нотаріусом було неправомірно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та внесено запис про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк», чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 27.11.2016 №32576883 про державну реєстрацію права власності на квартиру №179 за адресою: м. Черкаси, вул.Ярославська, 4/1, - за публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк».

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №17660928 про реєстрацію за публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» права власності на квартиру №179, житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 52,2 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 4/1, - що здійснений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 29.03.2018.