Постанова № 73067703, 21.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 березня 2018 р. № 820/792/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 код ЄДРПОУ

) до Головного управління ДФС у Харківській області код ЄДРПОУ

) про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0005281315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17624,93 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням - 14099,94 грн., штрафні санкції - 3524,99 грн.);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0005301315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19583,75 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням - 15667,0 грн., штрафні санкції - 3916,75 грн.);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0005291315 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 1468,74 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0005311315 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,0 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки ) від 05.10.2017р. №Ф-0000781315 у розмірі 17233,23 грн. зі сплати єдиного внеску;

- скасувати рішення від 05.10.2017р. №0005271315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1723,32 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення та вимогу такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржувані рішення, позивач самостійно, в позасудовому порядку, фактично визнав нікчемними правочини і дані, вказані позивачем як платником податків в податкових деклараціях, що призвело в подальшому до неправомірного нарахування позивачу сум грошового зобов’язання з податку на додану вартість, військового збору, єдиного внеску та нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданого до суду відзиву позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому він вказав, що в ході податкових перевірок контрагента позивача ТОВ «Трейдер Вікторі» було виявлено низку порушень податкового законодавства, а також неможливість здійснення даною юридичною особою господарської діяльності, що в сукупності з дослідженими документами, наданими позивачем до податкової перевірки, свідчить про фактичну нікчемність укладених позивачем з даним контрагентом угод, що, в свою чергу, призвело до неправомірного неврахування сум податків та інших платежів, що підлягають сплаті.

В судовому засіданні представник відповідача позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в липні – серпні 2017 року фахівцями контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 15.08.2017р. № 9878/20-40-13-15/НОМЕР_1 (а.с. 16-38), за висновками якого встановлено наступне:

порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 15667,0 грн. за листопад 2016 року;

порушення п.п. «є» п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п.п. 177.4.1 п. 177.4, р.р. 177.5.3 п. 177.5 Податкового кодексу України, в зв’язку з чим встановлено заниження суми податкового зобов’язання за 2016 рік з податку на доходи фізичних осіб у сумі 14099,94 грн.;

порушення абз.1 п. 2 ст.7, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» - заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2016 рік в сумі 17233,23 грн.;

порушення п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України – не нарахування та перерахування військового збору з сум чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік в сумі 1174,99 грн.;

порушення п.п. 16.1.2, п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті ненадання платником книги обліку доходів та витрат за період, що перевірявся, за що накладається штраф.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення – рішення:

№0005281315 (а.с. 39), відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 17624,93 грн., в тому числі за основним платежем – 14099,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 3524,99 грн.;

№ НОМЕР_2 від 05.10.2017р. (а.с. 41), відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 19583,75 грн., в тому числі за основним платежем – 15667,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 3916,75 грн.;

№ НОМЕР_3 від 05.10.2017р. (а.с. 43), відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобов’язання з військового збору в сумі 1174,99 грн., а також штрафні (фінансові) санкції в розмірі 293,75 грн.;

№ НОМЕР_4 від 05.10.2017р. (а.с. 45), відповідно до якого засновано адміністративно-господарські санкції (штраф) в розмірі 510,0 грн.

Крім того контролюючим органом було прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 05.10.2017р. № НОМЕР_5 (а.с. 47), відповідно до якої позивача зобов’язано сплатити недоїмку з вказаного вище внеску в загальному розмірі 17233,23 грн., а також прийнято Рішення № НОМЕР_6 від 05.10.2017р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 17233,23 грн. (а.с. 48).

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі рішень, відповідач виходив з того, що позивач у перевіреному періоді з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування. До витратної частини податкової декларації про майновий стан і доходи позивач включив витрати, пов’язані з придбанням товарів у ТОВ «Трейдер Вікторі» (код ЄДРПОУ 40645802).

При проведенні перевірки контролюючим органом було взято до уваги інформацію, надану ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2017р. № 43/26-15-13-04-05, відповідно до якої вказано про можливість формування ТОВ «Трейдер Вікторі» штучного схемного кредиту без реального здійснення господарських операцій в подальшому по ланцюгу постачання товарів, робіт (послуг).

Також контролюючий орган взяв до уваги інформацію, отриману від ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до якої засновник, керівник та головний бухгалтер ТОВ «Трейдер Вікторі» надав пояснень, згідно яких він не мав жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Трейдер Вікторі».

Враховуючи викладені доводи, контролюючий орган дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки документи щодо придбання товару складено з порушенням вимог законодавства, яке визначає порядок бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Підсумовуючи зібрані дані відповідач дійшов висновку, що оскільки реальність вчинення між позивачем та його контрагентом у перевіреному періоді господарських операцій відсутня, а наслідком податкового обліку має бути лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій.

В зв’язку з наведеним контролюючий орган вважав, що позивачем неправомірно було включено до складу витрат суму витрат у розмірі 78 333,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдер Вікторі», а надані позивачем до суду документи первинного обліку по спірних господарських операціях їх фактичне вчинення не підтверджують, оскільки з боку ТОВ «Трейдер Вікторі» вони підписані ОСОБА_4, який, як зазначав відповідач, фактично не має відношення до господарської діяльності вказаної юридичної особи.

Проте суд з такими висновками контролюючого органу не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трейдер Вікторі» 07.11.2016р. було укладено договір поставки № 17 (а.с. 61), відповідно до якого позивач (покупець) придбав товар (пиловник хвойний, сосна, будівельні матеріали) згідно специфікації та зобов’язався оплатити придбаний товар.

Фактичне виконання укладеного договору підтверджується наданими позивачем до суду доказами, а саме: копіями специфікацій до договору (а.с. 62-64), рахунків-фактур(а.с. 65-67), видаткових накладних на товар (а.с. 68-70), платіжного доручення про сплату товару (а.с . 71).

Також судом встановлено, що в зв’язку з наявними між сторонами господарськими операцієями ТОВ «Трейдер Вікторі» на адресу позивача було виписано податкові накладні: № 41 від 17.11.2016р., № 101 від 22.11.2016р., № 231 від 29.11.2016р. (а.с. 72-74).

Фактична наявність відповідного договору, складеного належним чином, а також наявність виписаних на адресу позивача податкових накладних, які також складені відповідно до чинних нормативних вимог контролюючим органом не заперечується.

Подальший рух придбаних товарів підтверджено доказами, за якими вбачається їх продаж ПАТ «Завод «Південкабель» в межах власної господарської діяльності позивача згідно договору № 10 від 01.05.2016р. (а.с. 75-77).

Так, зокрема, позивач в обґрунтування доводів про використання придбаного у ТОВ «Трейдер Вікторі» товару надав копії накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних покупцям податкових накладних на придбаний товар, договорів на перевезення, з яких судом вбачається, що придбаний позивачем у ТОВ «Трейдер Вікторі» було використано у господарській діяльності позивача.

Суд також зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано копії доказів про сплату за товар грошовими коштами, з яких слідує, що товар, поставлений за укладеними договорами та на підставі видаткових накладних був сплачений грошовими коштами.

В даній справі судом встановлено, що відповідач, не визнаючи реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіреному періоді, наводить доводи щодо ознак нереальності здійснення господарської діяльності контрагента відповідача - ТОВ «Трейдер Вікторі».

Проте такі висновки, які контролюючий орган робить з аналізу встановлених ним фактів, суд вважає передчасними та такими, що не обґрунтовані належним чином стосовно порушень в податковій сфері.

При цьому суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом – Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ним як покупцем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з його власності свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Крім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов’язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Посилання контролюючого органу на те, що особа, яка підписувала документи від імені контрагента позивача насправді не мала відношення до його господарської діяльності суд вважає не обґрунтованими належними доказами. При цьому слід зазначити, що посилання лише на надані з цього приводу письмові пояснення даного факту не доводять, а відповідне судове рішення, згідно якого були встановлені зазначені обставини, відповідач до суду не надав.

В зв’язку із встановленим суд зауважує, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено ст. 177 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015р.) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Кодексу.

Згідно з п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, надання послуг, та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податків.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначенні об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом І цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015р.) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість суд зауважує, що пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум по, податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у том;

зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду тг

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік ре:

спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, і

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами опер

або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема,з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх по використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VI) із змінами та доповненнями.

Зокрема, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток) ( п.п.7.1.2 п.7.1 ст.7 Закону України № 2464-VІ ).

Згідно з п.4 та п.5 ч. 1 ст.1 Закону України № 2464-VІ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 6 Закону України № 2464-VІ визначені права та обов'язки платника єдиного соціального внеску, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування ) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності , що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, у якому отримано дохід (прибуток).

Порядок справляння військового збору визначено п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України із змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014р. № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинність з 03.08.2014р.

Так, згідно з нормами п. 16-1 цього Кодексу встановлено наступне, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором з 1 січня 2015 року є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерелом їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи (прибуток), що отримані з джерел за межами України. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що контролюючий орган правомірно посилався на наведені вище норми податкового законодавства, зокрема Податкового кодексу України, проте дійшов невірного висновку про їх порушення позивачем.

Зокрема, при здійсненні податкової перевірки позивача контролюючий орган припустився невірного тлумачення норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також невірно встановив всі дійсні обставини справи без належного дослідження доказів та навів в акті податкової перевірки інформацію, яка не відповідає дійсності та яка в подальшому була покладена в основу управлінського рішення про застосування до платника податків відповідальності за ніби-то встановлені порушення.

Також слід зауважити, що згідно наданого відповідачем до суду відзиву він вказав, що встановлені ним в ході податкової перевірки порушення з боку позивача, які пов’язані з заниженням військового збору та єдиного соціального внеску були встановлені на підставі нікчемності взаємовідносин позивача з ТОВ «Трейдер Вікторі».

Відтак суд бере до уваги при розгляді даної справи, що інших доводів в обґрунтування висновків про наявність порушень з боку позивача, на підставі яких прийнято оскаржувані в даній справі рішення та вимога, відповідач не має. Доводів на обґрунтування правової позиції відповідача та відповідних доказів стосовно наявних, на його думку, порушень з боку позивача щодо ненадання книги обліку доходів та витрат, про які зазначено в акті податкової перевірки, відповідачем до суду не надано.

В зв’язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення контролюючого органу, що були прийняті за наслідками податкової перевірки позивача, суд доходить висновку про їх невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи.

В зв’язку з наведеним позовні вимоги про визнання оскаржуваних рішень та вимоги протиправним та скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення; - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0005281315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17624,93 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням - 14099,94 грн., штрафні санкції - 3524,99 грн.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0005301315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19583,75 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням - 15667,0 грн., штрафні санкції - 3916,75 грн.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0005291315 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 1468,74 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0005311315 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2017р. №Ф-0000781315 у розмірі 17233,23 грн. зі сплати єдиного внеску.

Скасувати рішення від 05.10.2017р. №0005271315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1723,32 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1), грошові кошти на відшкодування витрат по оплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 30 березня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко