Постанова № 73067671, 29.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29 березня 2018 р. справа № 820/1151/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження відповідно до ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про 1) визнання протиправним рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова від 05.01.2017 р. про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1; 2) зобов'язання УПФУ в Московському районі м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, всього стажу, зазначеного в трудовій книжці та підвищення розміру пенсії згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення - 29.12.2016 р. на визначений пенсіонером банківський рахунок, -

встановив:

Матеріали позову надійшли до суду 21.02.2018 р. Рішення про відкриття провадження у справі було прийнято 12.03.2018 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 27.03.2018 р.

Вимоги позову (з урахуванням виправлень) обґрунтовані тим, що громадянин має право на призначення пенсії за віком навіть під час перебування за кордоном, через представника звернувся з цього приводу до тероргану ПФУ, але одержав протиправну відмову.

Відповідач, УПФУ в Московському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що до матеріалів звернення з приводу призначення пенсії не було додано паспорта громадянина України, а відтак, прийнята відмова ґрунтується на законі.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач через свого представника за довіреністю 29.12.2016 р. письмовою заявою звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова з приводу призначення пенсії за віком. В заяві представник позивача зазначив, що зацікавлений у призначенні пенсії громадянин України мешкає в Ізраїлі. До заяви представник позивача долучив довіреність від імені заявника, трудову книжку заявника, паспорт заявника - громадянина України для виїзду за кордон, нотаріально засвідчену копію картки заявника як платника податків, заяву про перерахування пенсії на банківський рахунок, паспорт представника.

Рішенням від 05.01.2017 р. (яке оформлено протоколом) владний суб’єкт відмовив у призначенні пенсії за віком.

Суд відмічає, що оскільки матеріали справи не містять доказів одержання цього рішення саме позивачем, то суд не знаходить підстав для застосування правил ст.ст. 122-123 КАС України (у редакції з 15.12.2017 р.).

Як з’ясовано судом, мотивом для прийняття спірного рішення владний суб’єкт обрав відсутність в матеріалах звернення паспорту громадянина України (внутрішнього).

Перевіряючи вчинену владним суб’єктом відмову на відповідність закону, зокрема, і ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) та ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.), суд відзначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадянина у вигляді/у спосіб одержання коштів як виплат за пенсією унормовані приписами ст. 46 Конституції України, ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (який підлягає застосуванню як акт права, прийнятий у часі пізніше за Закон України «Про пенсійне забезпечення») заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У спірних правовідносинах така заява була подана представником позивача, і терорган ПФУ не висловив жодних зауважень стосовно неналежності цієї заяви за формою або змістом.

Відносно доводу владного суб’єкта про відсутність у матеріалах звернення позивача на призначення пенсії паспорта громадянина України (внутрішнього), суд вважає за необхідне послатись на виявлену правову позицію Верховного Суду, котра викладена у постанові від 13.02.2018 р. по справі №К/9901/946/17 (справа Київського районного суду міста Одеси №520/8695/17) і полягає у тому, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затверджений постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 із змінами та доповненнями; далі за текстом – Порядок №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Суд вважає, що за змістом ст.ст. 8, 46 Конституції України відсутність самого лише паспорта громадянина України (внутрішнього) за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон і не спростуванні факту належності заявника до громадянства України не може бути визнана у розумінні закону достатньою підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії громадянину України.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт зосередився виключно на відсутності одного документа - паспорта громадянина України (внутрішнього) і не вирішив усіх інших питань, які мають юридичне значення для прийняття рішення про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії, зокрема, про належність документів про останнє зареєстроване в Україні місце проживання заявника, про належність документів про стаж, про належність документів про вік, про належність документів про заробітну плату тощо.

При цьому, суд звертає увагу владного суб’єкта на положення ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на сукупність зібраних доказів та зміст оскарженого рішення, суд вбачає підстави для задоволення позову лише у частині скасування спірного рішення владного суб’єкта і обтяження тероргану ПФУ обов’язком повторно розглянути заяву позивача від 29.12.2016 р. з приводу призначення пенсії за віком з урахуванням абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України.

У решті вимог позов підлягає відхиленню як передчасно заявлений, позаяк має стосунок відносно тих обставин спірних правовідносин, з юридичною оцінкою яких владний суб’єкт ще не визначився і владного волевиявлення відносно яких не здійснив.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною оформлену протоколом від 05.01.2017 р. відмову Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова у призначенні ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. – НОМЕР_1; місце проживання – Ізраїль, АДРЕСА_1) пенсії за віком на підставі заяви від 29.12.2016р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова (місцезнаходження – 61170, Харківська область, місто Харків, вул. Валентинівська, буд. 22Б; ідентифікаційний код – 22682655) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. – НОМЕР_1; місце проживання – Ізраїль, АДРЕСА_1) від 29.12.2016 р. про призначення пенсії за віком.

У решті вимог позову - відмовити.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Сліденко А.В.