Постанова № 73066783, 29.03.2018, Апеляційний суд Київської області

права № 752/4757/16-ц Головуючий у І інстанції Мора О. М.Провадження № 22-ц/780/1420/18 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 47 29.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Суханової Є.М.,

за участю секретаря: Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року про забезпечення позову в справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому просила в порядку поділу майна: визнати за нею та за відповідачем ОСОБА_4 право власності за кожним по 1/2 частині на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м., житловою площею 80,3 кв.м.; залишити за нею право власності та виділити їй в натурі квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 69,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м. та автомобіль марки Daihatsu, модель Terios, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно за відповідачем; виділити в натурі та залишити за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_10, загальною площею 56,9 кв.м, житловою площею 27 кв.м., земельну ділянку площею 0,1528 га, що знаходиться по вул. Урицького в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області та автомобіль марки LEXUS, модель GХ 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно за позивачем.

У січні 2017 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м.; земельну ділянку площею 0,1528 га, що знаходиться у с. Білогородка по вул. Урицького, кадастровий номер НОМЕР_3; автомобіль марки LEXUS, модель GХ 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Також просив накласти арешт на майно, що зареєстроване за ОСОБА_6, а саме на квартиру АДРЕСА_10, а також заборонити ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна: квартири АДРЕСА_10 та квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказував, що невжиття судом заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач намагається відчужити придбане сторонами у шлюбі майно третім особам. Зокрема, відповідачем після звернення позивача до суду з позовом про поділ майна подружжя передано в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, та відчужено на користь ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_10, які є об'єктами спільної сумісної власності сторін, як подружжя.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Накладено арешт на майно, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4, а саме на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2, як особа, яка вважає, що її права вирішено оскаржуваним судовим рішенням, подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт квартири загальною площею 366,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 Свої доводи обґрунтовував тим, що 05 вересня 2016 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір позики на суму 5 592 930 грн., в забезпечення виконання якого в цей же день, 05 вересня 2016 року між ними також було укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_4 передав в іпотеку ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру загальною площею 366,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечив та просив скаргу останнього залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що права апелянта ухвалою жодним чином не порушені, що виключає можливість задоволення його апеляційної скарги.

В судовому засіданні представники ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали та просили про її задоволення з викладених в ній підстав.

Представник позивача в апеляційному суді проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення з підстав, викладених у їхньому відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_3 та забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що є достатні підстави вважати, що відповідач намагається відчужити майно, яке є об'єктом поділу, так як ним отримано дублікат свідоцтва про право власності на вказану квартиру та після звернення позивача ОСОБА_3 до суду з даним позовом відповідач ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_2 договір іпотеки № 1157 в забезпечення виконання основного зобов'язання в сумі 5 592 930 грн. за укладеним між ними договором позики від 05 вересня 2016 року, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 153 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали, і суд першої інстанції, розглядаючи її, не допустив порушень встановленого для цього ст. 153 ЦПК України порядку, що підтверджується матеріалами справи і відповідає суті самого інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують, оскільки суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відхиляються апеляційним судом і доводи скарги про те, що ухвалою порушено права ОСОБА_2, як іпотекодержателя за договором іпотеки квартири, на яку накладено арешт, оскільки договір позики та договір іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були укладені після звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про поділ майна, до складу якого увійшла квартира АДРЕСА_1, тобто ОСОБА_4, достеменно знаючи про претензії ОСОБА_3 на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, передав його в іпотеку третій особі.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: