Рішення № 73066301, 26.03.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/706/18

Справа № 235/762/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Муханової В.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолимнаська» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням та його наслідками, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі — ДП ВК "Краснолиманська") про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням та його наслідками, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що з 15.02.1995р. по 12.12.2011р. він перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював у шахті з повним робочим днем.

Шкідливі та небезпечні умови праці на підприємстві призвели до виникнення у нього професійного захворювання – хронічна попереко-крижова радикулопатія зі статико динамічним порушенням та больовим компонентом, метаболічна кардіоміопатія.

Вперше йому було встановлено стійку втрату працездатності з 01.02.2006р., що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК № 045884 від 14.02.2006р.

Згідно висновку МСЕК від 27.08.2015р. йому було повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково, а також 3 групу інвалідності, визначено потребу у додаткових видах допомоги, а саме у санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв'язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 50000 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив справу розглянути за його відсутності, за участю його представника ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст. 237-1 КЗпП України). Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України). За змістом ч. 1, 5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 05.07.2006р. по справі № 22-6350/2006 року позивачу вже відшкодовано моральну шкоду завдану умовами виробництва в сумі 15 000 грн., у зв’язку з чим відсутні підстави для повторного її відшкодування. З урахуванням вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено. У зв’язку з вищевикладеним просила відмовити позивачу в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, її представник в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки.

Суду надані письмові пояснення до позову, в яких третя особа посилається на те, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з тим, що позивач недобросовісно користується процесуальними правами, зловживає ними. В порушення ст.44 ЦПК позивач вже звертався до суду з аналогічним предметом і з аналогічних підстав. За рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19.05.2006 року по справі № 2-1379/06 з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську стягнуто на користь ОСОБА_3 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням. Покровське відділення на виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 19.05.2006 року перерахувало на особистий рахунок ОСОБА_3 15000грн, що підтверджується платіжною вимогою №104 від 25.09.2006 року. Враховуючи вищевикладене просить суд відмовити позивачу з задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач з 15.02.1995р. працював в ДП «ВК «Краснолиманська» в якості прохідника підземного 5 розряду повним підземним робочим днем в шахті, з 01.03.2001р. токарем 3 розряду, 12.12.2011 року звільнений з роботи за власним за ст.38 КЗпП України.

Як зазначене в акті розслідування хронічного професійного захворювання від 30 вересня 2005 року, затвердженого головним державним санітарним лікарем м. Красноармійська 3 жовтня 2005 року, професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з роботою на багатьох підприємствах регіону, пов’язаних з шкідливими та тяжкими умовами праці.

За довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 045884 від 14 лютого 2006 року позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності з 01.02.2006 року, 3 групу інвалідності, визначено потребу в медикаментозному лікуванні

За випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії ДОН-04 № 069962 від 15 квітня 2008 року позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності з 14.02.2008р., 3 групу інвалідності за професійним захворюванням, визначена потреба в медикаментозному та санітарно-курортному лікуванні.

За випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 133571 від 5 липня 2012 року позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності з 1.08.2015 року, 3 групу інвалідності по професійному захворюванню, визначена потреба в медикаментозному, санітарно-курортному лікуванні за професійним захворюванням.

За довідкою МСЕК серії 10 ААА № 124551 від 27 серпня 2015 року позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності, 3 група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, визначена потреба в медикаментозному, санітарно-курортному лікуванні.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ДП ВК "Краснолиманська", яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування хронічного професійного захворювання, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, довідок МСЕК, виписками із актів огляду МСЕК.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, вік позивача, а також факт роботи позивача на інших підприємствах вугільної промисловості.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 10000 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 20.12.2005р. № 3235-1У було зупинене на 2016 рік дію підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Таким чином, зупинення дії п.«е» частини першої статті 21 цього Закону, яка передбачала відшкодування потерпілому моральної шкоди за наявності факту заподіяння шкоди, виключала з 01.01.2006р. обов’язок відшкодування такої моральної шкоди потерпілому за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Тому суд не може взяти до уваги посилання відповідача та третьої особи на наявність рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_3 з Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську як на підставу у відмові позову.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолимнаська» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворювання та його наслідками, 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолимнаська» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (семисот чотирьох) гривень 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_3, с. Котлине Покровського району Донецької області, вулиця Залізнична, будинок 38, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області, код ЄДРПОУ 31599557.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, м. Слов’янськ Донецької області, вулиця Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 26 березня 2018 року. Повне рішення складене 30 березня 2018 року.

Суддя Г.В. Назаренко