Ухвала суду № 73066239, 22.03.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/6476/17

Номер провадження 1-кп/235/217/18

У Х В А Л А

в порядку розгляду клопотання про здійснення спеціального судового провадження

22 березня 2018 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А.С.,

суддів: Корнєєвої І.В., Бородавки К.П.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

прокурора: Регана Ю.А.,

захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Покровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42016050000000858 від 23.08.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

6 грудня 2017 року до суду звернувся прокурор прокуратури Донецької області з обвинувальним актом, затвердженим в порядку ст. 291 КПК України, в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42016050000000858 від 23.08.2016 р. у відношенні ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 258-3 КК України.

В порядку ст. 314 КПК України по кримінальному провадженню призначено проведення підготовчого судового засідання на 15.01.2018 р. з подальшим відкладенням на 12.02.2018 р., 22.03.2018 р.

Згідно ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого. Так, після отримання обвинувального акту відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 258-3 КК України судом призначено підготовче судове засідання, в яке викликано учасників кримінального провадження. При цьому, судом приділено особливе значення тому, що місцем проживання ОСОБА_2 в обвинувальному акті зазначено: АДРЕСА_1, та територія цього населеного пункту є тимчасово непідконтрольною органам державної влади України, тому поштова кореспонденція не може бути доставлена за вказаною адресою. Суд вжив всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право на стадії вирішення питання можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду як мінімум на такі гарантії: 1) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу пред'явленого обвинувачення; 2) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і захищати себе особисто або за посередництвом захисника. З огляду на вказане повістки на ім’я обвинуваченої в підготовчі судові засіданні здійснювалися шляхом публікації повістки в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр». На виклики обвинувачена ОСОБА_2 не з’явилася.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Реган Ю.А. заявив клопотання про здійснення спеціального судового розслідування відносно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за ознаками ч. 1 ст. 258-3 КК України. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що слідчим управлінням прокуратури Донецької області в ході проведення досудового розслідування відповідно до ст.ст. 276, 277 КПК України 25.08.2016 року складено повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_2, та того ж дня оголошено її розшук з огляду на переховування від органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності. В ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на території м. Донецька Донецької області з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Такі обставини враховано і перевірено Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, та визнано їх достатніми і достовірними для здійснення спеціального досудового розслідування по кримінальному проваджені, про що 27.10.2017 року прийнято відповідну ухвалу. При здійсненні спеціального досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_2 були надруковані в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур’єр» та веб-сайті прокуратури Донецької області, що за переконанням прокурора є доказом того, що обвинувачена повина знати та знає про кримінальне провадження за її обвинуваченням. Ігноруються обвинуваченою і виклики до суду, тому здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у загальному порядку не вбачається можливим, а є підставою для здійснення спеціального судового провадження.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні повідомив, що залучений до участі в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні слідчим за призначенням, з обвинуваченою жодного разу не бачився, особисто не спілкувався навіть в телефонному режимі, не може узгодити позицію захисту, що перешкоджає виконанню ним професійних обов’язків. Достовірних даних про її місце знаходження будь-то на тимчасово окупованій території України чи за кордоном прокурором не має. Не надаючи фактично заперечень проти заявленого прокурором клопотання про призначення обвинувального акту відносно ОСОБА_2 до судового розгляду в спеціальному провадженні, - вказав про доцільність в такому випадку призначити іншого захисника, оскільки з причини свого хворобливого стану та віддаленості місця проживання суттєво обмежений прибувати в судові засідання по кримінальному провадженню.

Колегія суддів, заслухавши заявлене клопотання прокурора, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженню, реєстр матеріалів досудового розслідування, - приходить до наступних висновків.

Колегією суддів надається оцінка можливості призначення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2

Згідно ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чисудовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, зокрема за ознаками ст. 258-3 КК України, може здійснюватися за відсутності повнолітнього обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого. Крім того, згідно з п. 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України тимчасово, доки відсутнє повідомлення про початок діяльності Державного бюро розслідувань,судовий розгляд може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, і в тих випадках, коли він понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що основною умовою для здійснення спеціального судового провадження є надання прокурором достатньо доказів того, що обвинувачений був обізнаний або повинен був знати про порушене відносно нього кримінальне провадження. Це узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка підлягає врахуванню при застосуванні кримінального процесуального законодавства з огляду на ч. 5 ст. 9 КПК України. Так, в рішеннях ЄСПЛ по справам «Сейдовіч проти Італії», «Т. проти Італії», «Шомоді проти Італії» вказано, що ключове значення в заочному розгляді справи відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою. Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів або від співробітників засобів масової інформації є необґрунтованими.

В судовому засіданні прокурор Реган Ю.А. на підтвердження вказаних обставин надав: копію повідомлення про підозру, складену 25.08.2016 року відносно ОСОБА_2 за ознаками ч. 1 ст. 258-3 КК України; копію постанови про оголошення у розшук підозрюваної від 13.09.2016 року; копію ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2017 року про надання дозволу на здійснення у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 спеціального досудового розслідування; копію оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» від 17.11.2017 року про виклик підозрюваної ОСОБА_2 до слідчого управління прокуратури Донецької області на 20.11.2017 р., 21.11.2017 р. в період з 09:00 год. до 18:00 год. для проведення за її участю слідчий дій, а саме допиту, вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих дій; копію роздруківки сторінки офіційного веб-сайту Прокуратури Донецької області про розміщення повістки аналогічного змісту.

Оцінивши вказані матеріали, колегія суддів приходить до переконання, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити однозначний стверджувальний висновок, що ОСОБА_2 була в достатній мірі проінформована про пред’явлені їй підозру та обвинувачення. Так, повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України складено слідчим СУ прокуратури Донецької області 25.08.2016 року, при цьому, відомості про вручення чи направлення письмового повідомлення про підозру відповідно до ст.ст. 135, 278 КПК України, або хоча б які міри було для вжито для виконання таких обов’язкових вимог – не надано. Колегія суддів вважає, що такі обставини можуть свідчити виключно про формальний підхід слідства в повідомленні ОСОБА_2 як про початок досудового розслідування, так й визначення її статусу підозрюваної.

Колегія суддів звертає увагу, що перший та єдиний офіційний виклик ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області було здійснено лише 17 листопада 2017 року, про що свідчить надане прокурором оголошення, опубліковане в газеті «Урядовий кур’єр» з повідомленням останнього про потребу явки для проведення слідчих дій на 20.11.2017 р., 21.11.2017 р. Дані про здійснення інших викликів у кримінальному провадженні відсутні, при цьому відомості внесені, на підставі ст. 131 КПК України, до реєстру матеріалів досудового розслідування, а саме про публікацію 16.09.2017 р., 21.11.2017 р. повісток в газеті «Урядовий кур'єр» взагалі не відповідають дійсності, оскільки перевіркою судом номерів часопису за вказані дати встановлено відсутність надрукування інформації по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2

Прийняти вказані відомості про виклик як беззаперечний доказ того, що ОСОБА_2 відомо або повинно бути відомо про кримінальне провадження за її обвинуваченням, - колегія суддів не вбачає можливим. Так, порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування встановлений статтею 297-5 КПК України та відповідно до частини першої зазначеної статті повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов’язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. Тобто, публікації виклику на сайті та в газеті передує обов’язковому виклику, направленому на адресу останнього відомого місця проживання, що в даному випадку органом досудового розслідування не було дотримано з причин того, що адресою місця проживання ОСОБА_2 в обвинувальному акті зазначено м. Макіївка Донецької області та поштова кореспонденція в населений пункт не може бути відправлена. Відомостей про прийняття спроби надіслання на ім’я ОСОБА_2 виклику в інший спосіб, передбачений ч. 1 ст. 135 КПК України – прокурором не надано.

Також, на думку колегії суддів, у даному кримінальному провадженні прокурором не надано доказів, які б недвозначно свідчили, що обвинувачена переховується від суду чи відмовився від свого права прибути в судове засідання виключно з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Так, з копії постанови про оголошення у розшук підозрюваної від 13.09.2016 року вбачається, що причиною прийняття органом досудового розслідування такого процесуального рішення стало неможливість вручення особисто ОСОБА_2 складеної підозри, в зв’язку з не встановленням її місцезнаходження на території будь-якого населеного пункту, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Не підлягають прийняттю доводи прокурора про підставність призначення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_2, як такої, що перебуває на непідконтрольній території України в районі проведення антитерористичної операції, - з огляду на відсутність фактичних даних, підтверджуючих такі твердження, а формальні посилання в тексті письмового клопотання про наявність в УНП України в Донецькій області такої інформації не може бути прийнята без конкретного зазначення змісту та джерела отримання таких відомостей. Колегія суддів, звертає увагу, що на час проведення підготовчого судового засідання суду взагалі не надано жодних даних про те, яких вжито заходів для розшуку обвинуваченої.

Що стосується посилань сторони обвинувачення на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2017 року, на підставі якої по кримінальному провадженню здійснено спеціальне досудове розслідування, - колегія суддів зауважує, що здійснення спеціального досудового розслідування не свідчить про безумовний обов’язок суду призначати спеціальне судове провадження, оскільки прокуророві необхідно довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на сьогодні.

Таким чином, здійснивши аналіз наданих прокурором матеріалів колегія суддів вважає, що беззаперечні факти, які б могли свідчити про те, що ОСОБА_2 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, була обізнана із своїми правами, які мали б бути їй роз’яснено, - відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не вбачає законних підстав для призначення спеціального судового провадження та розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 в її відсутність, тому в клопотанні прокурора слід відмовити.

Зважаючи на те, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченої ОСОБА_2 неможливо та на даний час її місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне оголосити її в розшук. Такий висновок колегією суддів прийнято з огляду на нижчезазначене.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом. До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом. Крім того, в § 3 (d) статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що застосування інституту заочного розгляду, можливе за умов виконання низки рекомендацій, серед яких, гарантування, що при заочному розгляді, не повинно порушуватися право обвинуваченого на юридичну допомогу та гарантуватись права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд, що включає: право виробити лінію захисту; право бути вислуханим; право оскаржити заочний вирок (рішення у справах «Лус Домінгеш Феррейра проти Бельгії», «Меденіца проти Швейцарії). Разом з тим, в підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_1, який залучений за призначенням слідчого за дорученням центру безоплатної правової допомоги пояснив, що зі своєю підзахисною ОСОБА_2 ніколи не спілкувався, тому не може ефективно здійснювати захист обвинуваченої.

У справі «Сейдович проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В підготовчому судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено в достатній мірі, що ОСОБА_2 проінформована про притягнення її до кримінальної відповідальності та про пред'явлене їй обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що ОСОБА_2 намагається ухилитися від суду чи недвозначно відмовилася від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачена публічно або в письмовій формі заявляла про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченій вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Європейський суд з прав людини зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді". Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики Європейського суду з прав людини є знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що відносно ОСОБА_2 заведено оперативно-розшукову справу, її місце перебування достовірно не відомо ані стороні обвинувачення, ані стороні захисту. В зв’язку з чим, в підготовчому судовому засіданні колегією суддів не встановлено недвозначним чином чи відмовилася і за яких обставин обвинувачена ОСОБА_2 від реалізації свого права від здійснення права, гарантованого Конвенцією: «бути присутньою при розгляді справи», "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові".

У роз'ясненнях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України» зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд вправі зупинити підготовче провадження згідно зі ст. 335 КПК України. Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі, якщо обвинувачений ухилився від суду, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає необхідним оголосити обвинувачену ОСОБА_2 в розшук та підготовче провадження по кримінальному провадженню слід зупинити до її розшуку та доставки в суд.

Що стосується порушеного адвокатом ОСОБА_1 питання про відсторонення його від участі в кримінальному провадженні та здійснити заміну захисника в порядку ст. 24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», - колегія суддів зазначає про передчасність заявлення такого клопотання з огляду на зупинення кримінального провадження з підстав оголошення розшуку обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 323, 335, 372, п. 20-1 розділу ХІ КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні клопотання прокурора Регана Ю.А. про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 42016050000000858 від 23.08.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України- відмовити.

Оголосити розшук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Організацію виконання розшуку обвинуваченої ОСОБА_2 доручити прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Підготовче кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 258-3 КК України зупинити до її розшуку, а після встановлення її місця знаходження забезпечити доставку до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області для можливості призначення обвинувального акта до проведення підготовчого судового засідання.

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про відсторонення його від участі в кримінальному провадженню та заміні захисника обвинуваченої ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення судом.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Резолютивна частини ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 22 березня 2018 року.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 23 березня 2017 року о 08 годині 30 хвилин.

Головуючий суддя: ____

Судді: ____

____