Постанова № 73065722, 07.02.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9066/17

Провадження № 2-а/369/84/18

РІШЕННЯ

іменем України

07.02.2018 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді – Пінкевич Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій/бездіяльності незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій/бездіяльності незаконними. Просив визнати дії/бездіяльність ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області – незаконною. Просив визнати незаконним та скасувати рішення № 7/38 від 20 липня 2017 ркоу ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0, 16 га., яка розташована в межах с. Гореничі на території ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Також просив стягнути судові витрати з відповідача на його користь.

06 грудня 2017 року подав уточнену позовну заяву відповідно до якої просив визнати дії/бездіяльність працівників ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо порушення строків розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20 травня 2017 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовним розміром 0,1600 га., в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області – незаконним; стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 06.12.2017 року позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення ради № 7/38 від 20 липня 2017 року залишено без розгляду.

До судового засідання позивач не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився та не повідомив суд про причини не прибуття, хоча повідомлявся належним чином про відкриття провадження в адміністративній справі, про дату, час і місце розгляду даної справи. Разом з тим відповідачем по справі подано до суду заперечення на адміністративний позову, відповідно до якого вказує, що рішення сільськогї ради є законним та таким, що прийнято до норм чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем до ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надіслано клопотання від 20.05.2017 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 1600 га., яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, яке відповідно до роздруківки відстеження пересилання поштових відправлень отримане було 25.05.2017 року.

Листом від 23.06.2017 року№ 02/14/559/1 гр. ОСОБА_1 було повідомлено про те, що його клопотання буде розглянуто на черговому засіданні сесії ОСОБА_2 сільської ради.

Рішенням ОСОБА_2 сільської ради № 7/38 від 20 липня 2017 року "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1" відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Гореничі, орієнтовною площею 0, 16 га., в зв’язку з тим, що на графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до звернення, зазначена земельна ділянка, яка раніше передана у власність іншому громадянину.

Відповідно до протоколу № 27 двадцять сьомої відкритої сесії ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на вказаній сесії розглядались з поміж інших і питання щодо надання земельних ділянко громадянам ОСОБА_2 територіальної громади, які перебувають на черзі.

Рішенням № 6/765 від 18 березня 2006 року ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надано гр.. ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту земелеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в с. Гореничі, по вул. Сологуба, № 81.

Відповідно до наданої відповіді на запит суду, в період з 23.05.2017 року по 20.07.2017 року ОСОБА_2 сільською радою щодо розгляду земельних питань ( в т.ч. звернень про надання дозволів на розробку проектів землеустрою) було проведено дві сесії, а саме 25 сесію 25.05.2017 року та 27 сесію 20.07.2017 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених норм, вбачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, та що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, зі змісту ч. 7 ст. 118 ЗК України вбачається, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування або дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч. 5 с. 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконання, що ОСОБА_2 сільська рада Києво-Святошинського району Київської області діяла згідно вимог чинного законодавства та в межах наданих їй повноважень.

Таким чином рішення про відмову в клопотанні позивача було прийнято в найкоротші строки, на черговій сесії сільської ради, яка відбулась після подання клопотання. Слід зазначити, що в період часу з дати надходження клопотання ОСОБА_1 до сесії сільської ради, на якій було прийнято рішення 20 липня 2017 року сесій щодо розгляду земельних питань проведено не було, а про розгляд зверненню ОСОБА_1 було повідомлено додатково листом.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ОСОБА_2 сільською радою надано докази щодо відсутності бездіяльності розгляду заяви, вимоги позивача щодо визнання дій/ бездіяльності працівників сільської ради незаконними не відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, не підтверджені належними та допустимими доказами, в зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій/бездіяльності незаконними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Н.С. Пінкевич