Рішення № 73064812, 23.03.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7706/17

2/357/472/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 м.Біла Церква цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 06 липня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений Договір кредитної лінії № НКЛ-2006885 з наступними доповненнями. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 20.01.2017 року припинила діяльність, тому позивач звертається з позовом до фізичної особи ОСОБА_3. Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, позивач надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового використання 220 000,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку. Банк взяті зобов’язання виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредитні кошти, в той час як остання не здійснювала належним чином чергові платежі. Рішенням господарського суду від 20.06.2012 року у справі №11/047-12 було частково стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за Договором Кредитної лінії №НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року у розмірі 220 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 39 616,16 грн. заборгованості за відсотками, 161 173,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 121 328,27 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 10 842,36 грн. судового збору. Вказане рішення набрало законної сили. Суму заборгованості за період з 21.03.2012 року по 20.06.2017 року визначено позивачем на рівні 830 741,56 грн., яка складається з суми прострочених відсотків за кредитом – 422 790,87 грн.; суми пені за несвоєчасне повернення відсотків – 406 937,24 грн.; суми 3% річних від суми прострочених процентів – 1 113,45 грн., які позивач і просив суд стягнути з відповідачки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, що є аналогічними наведеним у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з»явилися, про день і час розгляду справи була належним чином повідомлена. Представник відповідачки позов не визнав, подав відзив на позовну заяву.

Суд, з’ясувавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

Судом встановлено, що 06.07.2011 р. між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії № НКЛ-2006885 згідно умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 220 000 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 % річних, з кінцевим терміном повернення до 05.07.2014 р. включно, на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору видача кредиту проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з позичкового рахунку відкритого у кредитора, на поточний рахунок позичальника в гривні, відкритий в АТ «Дельта Банк», після оформлення застави згідно письмових заяв позичальника відповідно до положень цього договору.

Згідно п. 2.2 договору моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій сумі кредиту.

Згідно п. 2.3 договору моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.

На виконання умов договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 220 000 грн., що сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 3.1 договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 3.2 договору). Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 договору).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позичальником, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором, та/або умов іпотечного договору/договору застави, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позичальник неналежним чином виконував свої обов'язки по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, порушив строки повернення заборгованості за договором, передбачені графіком зменшення ліміту кредитування, у зв'язку з чим позивач 16.01.2012 р. направив на адресу відповідача претензію № 22.1-1839 про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом. Дана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Рішенням господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року у справі №11/047-12 задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ФОП ОСОБА_3, стягнуто з останньої на користь банку 220 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 39 616,16 грн. заборгованості за відсотками, 161 173,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 121 328,27 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 10 842,36 грн. судового збору. 03.07.2012 року видано відповідний судовий наказ на примусове виконання рішення.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 20.01.2017 року припинила підприємницьку діяльність.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року у справі №357/84/17 задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд вирішив в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року в розмірі 507 977 грн. 84 коп., яка складається із: суми простроченої заборгованості за кредитом - 213 000 грн.; суми прострочених відсотків за кредитом - 293 864,39 грн.; суми 3-х % річних від суми прострочених процентів - 1 113,45 грн., звернути стягнення за іпотечним договором від 06.07.2011 року на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), а саме: квартиру № 72, що розташована за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Кримського академіка, будинок 10, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид манна з початковою ціною 1 058 153 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1 600 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1\ припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору ;

2\ зміна умов зобов»язання;

3\ сплата неустойки;

4\ відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Заперечуючи проти вимог позивача, представник відповідача вважає, що оскільки порушене право Банку на момент звернення з даним позовом є захищеним, а кредитний договір фактично припинив свою дію, тому Банк має право лише на отримання 3-х% річних від простроченої суми боргу відповідно до ст.625 ЦК України. Зазначені 3% стягнуто за вказаним вище рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

У відповіді на відзив та усних поясненнях, представник позивача вказує на те, що відповідачем фактично було визнано боргові зобов’язання перед позивачем, 20.02.2015 року здійснено погашення боргу у розмірі 2 000,00 грн. та 27.02.2015 року у розмірі 5 000,00 грн., тому строк позовної давності розпочався з початку.

Щодо припинення дії договору у зв’язку з направлення вимоги про погашення заборгованості то вказала, що кредитний договір діє до повного виконання сторонами зобов’язань, тому оскільки відповідачка свої зобов’язання належним чином не виконала, її обов’язок перед позивачем не можна визнати припиненим.

Надаючи правову оцінку доводам сторін суд враховує, що у рішення Господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року у справі №11/047-12 встановлено той факт, що ПАТ «Дельта Банк» направляв ОСОБА_3 претензію про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом. У зв’язку з не задоволенням вказаної претензії ПАТ «Дельта Банк» звернувся до господарського суду і його вимоги було задоволено. Рішення набрало законної сили та перебувало на примусовому виконанні в ДВС.

Отже, не має значення термін дії договору, тому що банк в своєму письмовому повідомленні з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості фактично змінив термін виконання зобов’язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право на одержання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Вказані висновки викладені Верховним Судом у справі №564/2199/15-ц провадження №61-2404св18, постанова від 14 лютого 2018 року.

В даному випадку, ПАТ «Дельта Банк» скористався своїм правом на стягнення з ОСОБА_3 3% річних, що підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року у справі №357/84/17.

Таким чином, на момент звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду з даним позовом, його порушені права за кредитним договором з ОСОБА_3 є захищеними.

В даному випадку, посилання представника позивача на визнання відповідачкою боргових зобов’язань перед позивачем шляхом здійснення часткового погашення заборгованості 20.02.2015 року у розмірі 2 000,00 грн. та 27.02.2015 року у розмірі 5 000,00 грн. не мають правового значення, так як термін виконання зобов’язання вже закінчився.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вимоги закону, у задоволенні позову слід відмовити як не обґрунтованого.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, суд залишає понесені судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 509, 512, 525, 526, 543, 553, 554, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 30.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_4