Ухвала суду № 73064516, 26.03.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №281/32/18 Головуючий у 1-й інст. Свинченко Г. Д.

Категорія в порядку КПК України Доповідач Кіянова С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого Кіянової С.В.,

суддів: Шевченко В.Ю., Широкопояса Ю.В.,

з участю: секретаря Гончарука С.С.,

прокурора Стемковського Д.Б.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12017060200000290 за апеляційною скаргою прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, повернуто прокурору, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. Вважає, що ухвала підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору є безпідставним, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а судом не вказано жодних обґрунтованих підстав для його повернення. Вказує, що в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення та сформульовано обвинувачення. Звертає увагу на те, що суд у підготовчому судовому засідання вдався до оцінки правильності викладених фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, що не передбачено статтями 314, 315 КПК України.

В ухвалі суду зазначено, що до Лугинського районного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Представник потерпілої сторони ОСОБА_1, в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення прокурору обвинувального акту через невідповідність вимогам закону.

В обгрунтування клопотання зазначив що, досудове розслідування проведено неповно, поверхнево та однобічно, правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 є невірною, фактичні обставини скоєного злочину в обвинувальному акті не відповідають дійсності, сума встановлених збитків зазначена не правильно.

Крім того, слідчий в ході досудового розслідування не запрошував його для проведення слідчих дій, зокрема слідчого експерименту та допиту ОСОБА_3, не прийняв до уваги його усні клопотання.

Судом встановлено, що обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення, яке є неконкретним та не містить обставин, що підлягають доказуванню, до обвинувального акту не додано довідку про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження. Слідчим неправильно встановлено суму шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням. В матеріалах кримінального провадження не міститься розписки про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування представником потерпілої сторони. Представнику потерпілої сторони ОСОБА_1 не було роз’яснено його права, передбаченого ч. 7 ст. 469 КПК України, що позбавило останнього можливості з’ясування його думки щодо укладення угоди про примирення з обвинуваченим під час досудового розслідування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акту прокурору для належного оформлення у відповідності до положень ст. 291 КПК України.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, представника потерпілого в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України обвинувальний акт є формою закінчення досудового розслідування та формою звернення прокурора до суду.

Згідно ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити певні відомості, які перераховані в п.п. 1-9 вказаної статті, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, 02.12.2017 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_3, не повідомляючи про свої злочинні наміри попросив свого знайомого ОСОБА_5 підвезти його до с. Станційне Лугинського району, на що останній погодився та відвіз ОСОБА_3 до території незакінченого об'єкту будівництва, а саме: Асфальтобетонного заводу, що адресою: с. Станційне, вул. Залізнична, 11-г, Лугинського району, який по праву власності належить TOB ТФ «Селянська община Торг», де висадив останнього. Після чого поїхав по особистих справах, а ОСОБА_3 пішов на територію асфальтобетонного заводу з метою крадіжки.

Перебуваючи на території асфальтобетонного заводу, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу за допомогою газового обладнання для різання металу, яке він привіз з собою, почав розрізати металеву водонапірну вежу, вартість якої становить 13400 гривень, та яка знаходиться на території асфальтобетонного заводу. З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_3 порізав водонапірну вежу на металеві частини для подальшого транспортування їх до пункту прийому металобрухту, таким чином виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були виявлені та припинені сторонніми особами, а саме - ОСОБА_6, який, побачивши, що робить ОСОБА_3, підійшов до нього і викликав працівників поліції.

На підставі встановлених фактичних даних, прокурором у обвинувальному акті зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України та сформульовано обвинувачення ОСОБА_3

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок доказування перед судом вини обвинуваченого і усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення лежить лише на прокуророві, а у обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які саме прокурор вважає встановленими на стадії досудового розслідування.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що в ньому викладено обставини, які прокурор вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Таким чином, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає наявність в ньому таких недоліків, які не можуть бути усунуті та перешкоджають призначити судовий розгляд.

Проте, судом безпідставно вказано, що до обвинувального акту не додано довідку про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, а в матеріалах кримінального провадження не міститься розписки про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування представником потерпілої сторони, оскільки вказані вимоги закону застосовуються лише в разі, якщо провадження здійснються щодо юридичної особи.

Щодо не роз’яснення представнику потерпілої сторони його права, передбаченого ч. 7 ст. 469 КПК України, апеляційний суд зазначає, що вказаний факт не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання та не перешкоджає призначенню обвинувального акту до судового розгляду.

Крім того, в порушення вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання вдався до оцінки тих обставин, які мають бути досліджені під час судового розгляду обвинувального акту по суті, зокрема вдався до оцінки показів свідка ОСОБА_6, визначення суми збитків тощо.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, не перевіривши матеріали кримінального провадження, та повернув прокурору обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні, керуючись лише доводами клопотанням представника потерпілої сторони.

На підставі викладеного ухвала суду першої інстанції не може залишатись в силі та підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - направленню на новий розгляд в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, повернуто прокурору – скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: