Рішення № 73063057, 30.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/513/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Панстрой” (місцезнаходження: 65082, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 38437584) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, –

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Панстрой” (місцезнаходження: 65082, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 38437584) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Ухвалою від 09.02.2018 року Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву залишено без руху.

19.02.2018 року до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. № 4629/18) про надання додаткового часу на усунення недоліків позовної заяви до 23.02.2018 року, яке обґрунтовувалось недостатністю у позивача коштів на рахунках для сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою від 19.02.2018 року Одеським окружним адміністративним судом задоволено клопотання представника позивача про продовження строку усунення недоліків позовної заяви та продовжено строк усунення недоліків позовної заяви ТОВ “Панстрой”.

На виконання ухвал від 09.02.2018 р. та 19.02.2018 р. позивач надав до суду клопотання (вх. № 5349/18 від 23.02.2018 р.) про приєднання до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору, клопотання (вх. № 5865/18 від 28.02.2018р.) про приєднання до матеріалів справи власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 02.03.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.03.2018р. о 10:00 год.

14.03.2018 року (вх. № 7062/18) представником позивача подано до канцелярії суду клопотання про приєднання до матеріалів справи поновленої первинної документації.

16.03.2018 року (вх. № 7485/18) представником позивача подано до канцелярії суду клопотання про приєднання до матеріалів справи поновленої первинної документації.

19.03.2018 року (вх. № 7535/18) представником позивача подано до канцелярії суду клопотання про приєднання до матеріалів справи поновленої первинної документації.

22.03.2018 року (вх. № 8084/18) представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на адміністративний позов.

Ухвалою від 22.03.2018 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018р. о 15 год. 00 хв.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що листом від 11.05.2017 року ТОВ «Панстрой» проінформовано про проведення документальної планової виїзної перевірки та надіслано копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 11.05.2017 року, відповідно до якого перевірка ТОВ «Панстрой» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року мала розпочатися з 30.05.2017 року тривалістю 10 робочих днів.

Проте позивач не мав можливості надати всі необхідні для проведення перевірки документи, враховуючи їх втрату, про що було повідомлено Головне управління ДФС в Одеській області.

Так, наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 30.05.2017 року № 1827 у зв’язку з отриманням листа ТОВ «Панстрой» від 26.05.2017 року про втрату документів та відповідно до вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України перенесено термін проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «Панстрой» до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків, визначених пп. 44.5 ст. 44 ПК України.

В подальшому ТОВ «Панстрой» складено опис втрачених документів, направлено запити до контрагентів про поновлення втраченої документації та в строки передбачені законодавством підготовлено первинну документацію для надання до перевірки.

Однак, 20.08.2017 року в офісних приміщеннях позивача, де зберігалася поновлена документація та запити до контрагентів, вона знову зникла та 22.08.2017 року позивач отримав повідомлення Приморського відділу поліції в м. Одесі про неможливість встановлення місцезнаходження документів ТОВ «Панстрой», а саме податкових та видаткових накладних, договорів підряду, договорів субпідряду, актів виконаних робіт, актів наданих послуг, банківських виписок, ТТН та інших документів за період з 01.01.2013 р. по 22.08.2017 р.

Так, листом № 3/14 від 23.08.2017 року позивач повідомив відповідача про втрату поновленої документації, відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України та зобов’язався здійснити пошук втрачених документів або відновити їх в строк, передбачений ст. 44 ПК України, проте 28.08.2017 року ТОВ «Панстрой» отримано запит про надання документів до перевірки та в подальшому відповідачем складено акт від 15.09.2017 року № 1271/15-32-14-01/38437584 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Панстрой» податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внесу на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Панстрой» протиправними, а перевірку такою, що проведена без надання оцінки первинним документам, які відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (т. 38 а.с. 186-190), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що листом від 26.05.2017 року № 104 (вх. № 2431 від 26.05.2017 року) позивач повідомив відповідача про втрату документів.

Відповідно до наказу від 30.05.2017 року № 1824 перенесено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Панстрой» строком на 90 календарних днів та винесено ППР від 12.06.2017 року № НОМЕР_3 про застосуваня штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510 грн.

28.08.2017 року планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Панстрой» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року поновлено. Про факт викрадення посадовими особами платника податків повідомлено податковий орган за місцем обліку – ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області листом від 23.08.2017 року № 3/14 та Головне управління ДФС в Одеській області листом від 23.08.2017 року № 4117.

Також зазначено, що при проведенні перевірки підприємству надані запити про надання документів, проте листом від 06.09.2017 року № 11109 (вх. від 07.09.2017 року), ТОВ «Панстрой» повідомило Головне управління ДФС в Одеській області про відмову в наданні документів, у зв’язку з чим складено акт «Про незабезпечення надання документів менш, ніж за три дні до завершення перевірки ТОВ «Панстрой». За таких обставин відповідачем зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв у межах та у спосіб повноважень, передбачених чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема, посилаючись на акт проведеної перевірки (т.1 а.с. 11-44).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Панстрой” Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п. 77.1 ст. 77 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 11.05.2017 року № 1353, 23.05.2017 року, направлень на перевірку проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Панстрой» податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За наслідками перевірки складено акт № 1271/15-32-14-01/38437584 від 15.09.2017р. (т.1 а.с. 11-44), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.5 п. 138.10, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 5026076 грн., в тому сислі:

2014р. – на 316123 грн.;

2015р. – на 1140877 грн.;

2016р. – на 3569076 грн.

пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 5937251 грн. в т.ч. по періодам:

серпень 2014р. - на 27781 грн.;

вересень 2014р. – на 93940 грн.;

жовтень 2014р. – на 58911 грн.;

листопад 2014р. – на 148790 грн.;

грудень 2014р. – на 101345 грн.;

січень 2015р. – на 29652 грн.;

лютий 2015р. – на 93569 грн.;

березень 2015р. – на 85322 грн.;

квітень 2015р. – на 163284 грн.;

травень 2015р. – на 85683 грн.;

червень 2015р. – на 49565 грн.;

липень 2015р. – на 137185 грн.;

серпень 2015р. – на 95098 грн.;

вересень 2015р. – на 148246 грн.;

жовтень 2015р. – на 88393 грн.;

листопад 2015р. – на 113774 грн.;

грудень 2015р. – на 122948 грн.;

січень 2016р. – на 79647 грн.;

лютий 2016р. – на 167443 грн.;

березень 2016р. – на 287402 грн.;

квітень 2016р. – на 440704 грн.;

травень 2016р. – на 430838 грн.;

червень 2016р. – на 532198 грн.;

липень 2016р. – на 430981 грн.;

серпень 2016р. – на 406828 грн.;

вересень 2016р. – на 399578 грн.;

жовтень 2016р. – на 317370 грн.;

листопад 2016р. – на 266052 грн.;

грудень 2016р. – на 534724 грн.

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

форми «Р» від 29.09.2017 року № НОМЕР_2, яким ТОВ «Панстрой» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7421564 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням 5937251 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1484313 грн. (т.1 а.с. 53-54);

форми «Р» від 29.09.2017 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Панстрой» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 5997376 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням 5026076 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 971300 грн. (т.1 а.с. 55-56).

Позивач, не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як зазначено в акті перевірки, копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 11.05.2017 року № 6504406248178, що не заперечується сторонами по справі.

При пред’явленні направлень на перевірку відповідачем проведення перевірки було неможливим у зв’язку з тим, що ТОВ «Панстрой» втрачено первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договори підряду, ТТН, рахунки, накладні, акти виконаних робіт за бухгалтерським рахунком № 631 за 2014, 2015, 2016 роки, акти виконаних робіт та регістри бухгалтерського обліку по рахункам з замовниками № 361 за 2014-2016 роки, касові ордери за 2014-2016 роки та інші первинні документи підприємства, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, про що повідомлено Приморським відділом поліції в м. Одесі ГУ Національної поліції в Одеській області листом від 25.05.2017 року № 36/1-ЄО-18938 (т.1 а.с. 62). Про втрату документів ТОВ «Панстрой» повідомило відповідача листом від 26.05.2017 року № 104 (т.1 а.с. 58).

За таких обставин, на підставі п. 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 року № 22, перевіряючими складено акт № 482/15-32-14-01/38437584 від 30.05.2017 року «Про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Панстрой» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» (т. 38 а.с. 199).

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України Головним управління ДФС в Одеській області видано наказ від 30.05.2017 року № 1827 «Про перенесення терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Панстрой» строком на 90 календарних днів (т.1 а.с. 61).

Як зазначено в позовній заяві, в подальшому ТОВ «Панстрой» складено опис втрачених документів, направлено запити до контрагентів про поновлення втраченої документації та в строки, передбачені законодавством, підготовлено первинну документацію для надання до перевірки та листом від 19.08.2017 року (вих. № 2/14) повідомлено Начальника ГУ ДФС в Одеській області, що станом на 19.08.2017 року втрачені документи поновлено (т.1 а.с. 63). Однак, 20.08.2017 року в офісних приміщеннях ТОВ «Панстрой», де перебувала поновлена документація, вона знову зникла, що підтверджується повідомленням Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області за результатами розгляду звернення позивача щодо втрати документів, в якому зазначено про неможливість встановити місцезнаходження документів ТОВ «Панстрой», а саме податкових та видаткових накладних, договорів підряду, договорів субпідряду, актів виконаних робіт, актів наданих послуг, банківських виписок, ТТН та інших документів за період з 01.01.2013 року по 22.08.2017 року (т. 1 а.с. 73).

Листом № 3/14 від 23.08.2017 року ТОВ «Панстрой» повідомило ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про втрату поновленої документації відповідно до вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України (т.1 а.с. 67).

Таким чином, ТОВ «Панстрой» не мало можливості надати всі необхідні для проведення перевірки поновлені документи, враховуючи їх втрату, на підтвердження чого було надано: копію повідомлення Приморського відділу поліції в м. Одесі від 22.08.2017 року за № 36/1-Є37031 (т.1 а.с. 73), копію листа до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 3/14 від 23.08.2017 року (т.1 а.с. 67), копію повідомлення Приморського відділу поліції в м. Одесі від 25.05.2017 року № 36/1-Є018938 (т.1 а.с. 62), копію опису інвентаризації втрачених документів від 25.05.2017 року (т.1 а.с. 74), копію опису інвентаризації поновлених документів від 19.08.2017 року (т.1 а.с. 75), копію наказу № 12 від 20.08.2017 року ТОВ «Панстрой» про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх зникнення (т.1 а.с. 72), копію акта втрати бухгалтерської документації та податкової звітності ТОВ «Панстрой» станом на 20.08.2017 року (т.1 а.с. 76).

При цьому згідно листа Приморського відділу поліції в м. Одесі, звернення ТОВ «Панстрой» зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області за № 37031 від 22.08.2017 року (т. 1 а.с. 73, абз. 2).

Проте, не зважаючи на втрату позивачем документів та не можливість їх надання до перевірки з відповідним обґрунтуванням, відповідачем складено акт від 15.09.2017 року № 1271/15-32-14-01/38437584 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Панстрой» податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138) ПК України

За приписами п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.10.5 п.138.19 ст.138 ПК України до фінансових витрат належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку)

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов’язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Панстрой» ГУ ДФС в Одеській області була проведена незаконно, оскільки існували законодавчо встановлені підстави для перенесення термінів її проведення.

Так, листом № 3/14 від 23.08.2017 року ТОВ «Панстрой» повідомило ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про втрату поновленої документації, відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України (т.1 а.с. 67).

Відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Судом встановлено, що у ході перевірки ТОВ «Панстрой» отримало від перевіряючих запити від 28.08.2017р., 30.08.2017р., 04.09.2017р., 05.09.2017р., 06.09.2017р., 07.09.2017р. про надання первинних документів (т.38 а.с. 202-214).

Листом від 28.08.2017 року (т.1 а.с. 68) ТОВ «Панстрой» була надана відповідь, в якій зазначено, що позивачем було в строки, передбачені законодавством, підготовлено первинну документацію для надання перевірки, проте 20.08.2017 року в офісних приміщеннях, де зберігалась поновлена документація та запити до контрагентів, вона знову зникла, а тому немає можливості надати всі необхідні для проведення перевірки поновлені первинні документи, враховуючи їх втрату, на підтвердження чого було надано повідомлення Приморського відділу поліції в м. Одесі від 22.08.2017 року, зі змісту якого вбачається, що правоохоронним органам не вдалось встановити місцезнаходження документації (т.1 а.с. 73).

Крім того, ТОВ «Панстрой» зобов’язувалось здійснити пошук втрачених документів або відновити їх в строк, передбачений ст. 44 ПК України, повідомити ГУ ДФС в Одеській області про їх поновлення та надати до перевірки.

Так, ТОВ «Панстрой» наказом № 12 від 20.08.2017 року призначено комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі (т.1, а.с.72).

Суд зазначає, що проведення перевірки за таких обставин було неможливим, терміни проведення перевірки повинні були бути перенесені до дати відновлення та надання документів ТОВ «Панстрой».

Відповідно до п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року № 88, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_3 комісії для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх втрати від 20.08.2017 року (т. 1, а.с. 76), причиною втрати документів сталося з ймовірних причин реставрації вхідних дверей будинку, який знаходиться на балансі ОСББ «Гоголівське», та незабезпечення належної охорони на час проведення робіт.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для неврахування первинних документів позивача, наданих до суду, які не були досліджені та враховані контролюючим органом при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень, та бере ці документи до уваги в якості доказів їх існування.

Відповідно до пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, на підтвердження господарської діяльності ТОВ «Панстрой» надано до суду поновлену первинну документацію, а саме: оборотно-сальдові відомості, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти надання послуг, акти виконаних робіт, податкові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі документації, акти приймання-передачі наданих послуг, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до акту, рапорти про роботу автотранспорту, змінні рапорти, акти здачі-прийомки проектно-вишукувальної научно-технічної продукції, акти прийому-передачі, листи, заяви на транспортне експедирування вантажів, рахунки на оплату, відомості витрачених ресурсів, акти прийому-передачі матеріалів, розшифровки заробітної плати, табелі обліку використання робочого часу, розрахункові листки, копії договорів з контрагентами, виписки за банківськими рахунками, накладні на відвантаження, акти здачі-прийомки гідрометеорологічної інформації, паспорти, акти виконаних робіт, договори купівлі-продажу, договори поставки, договори про надання послуг грузопід’ємним краном вежі, договори підряду, додаткові угоди, склад проектної документації, календарні плани оплати та виконання робіт, договори на виконання проектних робіт та інші договори, розрахунки, договірні ціни, локальні кошториси на будівельні роботи, кошториси на виконання робіт, графіки надання послуг, аналізи рахунків, виписки по рахунках, касові ордера, відомості на виплату коштів, картки-рахунки (т.2 а.с. 1-266, т. 3 а.с. 1-256, т. 4 а.с. 1-141, т.5 а.с. 1-264, т.6 а.с. 1-168, т.7 а.с. 1-165, т.8 а.с. 1-245, т.9 а.с. 1-196, т.10 а.с. 1-226, т.11 а.с. 1-181, т.12 а.с. 1-248, т. 13 а.с. 1-258, т.14 а.с. 1-198, т. 15 а.с. 1-257, т.16 а.с. 1-249, т.17 а.с. 1-215, т.18 а.с. 1-207, т. 19 а.с. 1-193, т.20 а.с. 1-175, т.21 а.с. 1-146, т. 22 а.с. 1-184, т. 23 а.с. 1-180, т. 24 а.с. 1-204, т. 25 а.с. 1-192, т.26 а.с. 1-151, т. 27 а.с. 1-174, т. 28 а.с. 1-150, т. 29 а.с. 1-262, т. 30 а.с. 1-238, т. 31 а.с. 1-220, т. 32 а.с. 1-262, т. 33 а.с. 1-173, т. 34 а.с. 1-202, т.35 а.с. 1-240, т.36 а.с. 1-144, т.37 а.с. 1-154, т. 38 а.с. 1-185).

Відповідно до положень пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Крім цього, слід зазначити, що жодного акта перевірки контрагента позивача чи акта зустрічної звірки контрагента відповідач суду не надав, згідно акту перевірки зустрічні звірки контрагента взагалі не призначалися.

Контролюючим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ «Панстрой» з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

При цьому суд зазначає, що перевіряючі Головного управління ДФС в Одеській області передчасно дійшли висновку про заниження податку на прибуток всього на суму 5026076 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 5937251 грн. та відсутність документів у ТОВ «Панстрой», оскільки жодних дій під час здійснення перевірки перевіряючими щодо встановлення об’єктивності існування або відсутності первинних документів у позивача, як то направлення запитів до правоохоронних органів з метою одержання достовірної інформації про втрату документів ТОВ «Панстрой», викладених у листах Приморського відділу поліції в м. Одесі від 25.05.2017 року № 36/1-ЄО18938, від 22.08.2017 року № 36/1-ЄО37031, проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, тощо, вчинено не було.

Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що ПК України не містить будь-яких застережень щодо відкладення в випадках втрати первинних документів перевірки. Беручи до уваги, що відповідачем не вчинено жодних дій під час здійснення перевірки щодо встановлення об’єктивності існування або відсутності первинних документів у позивача, а позивачем в якості підтвердження наявності первинних документів надано їх засвідчені копії до суду, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно дійшов висновку про порушення позивачем чинного законодавства України та протиправно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС Одеській області на користь ТОВ «Панстрой» слід стягнути судовий збір в розмірі 201284,10 грн., сплачений позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Панстрой” (місцезнаходження: 65082, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 38437584) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 29.09.2017 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 винесені Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі акту від 15.09.2017 року № 1271/15-32-14-01/38437584 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Панстрой» податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Панстрой” (код ЄДРПОУ 38437584) судові витрати у розмірі 201284,10 грн. (двісті одна тисяча двісті вісімдесят чотири грн. 10 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2018р.

Суддя О.М. Тарасишина

.