Рішення № 73062811, 28.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5204/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Станкової О.Ф.

за участю сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 26.07.2017 року № Ф-0019521305, рішення від 26.07.2017 року №0021441305, скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 року №0019491305 та №0019511305,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 26.07.2017 року № Ф-0019521305, якою позивачу визначено до сплати заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 45648,72 грн., рішення від 26.07.2017 року №0021441305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 8746,92 грн. на підставі п.3 ч.11 ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 року, №0019491305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковими зобов’язаннями у розмірі 21279,26 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у сумі 5319,82 грн., та №0019511305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір за податковими зобов’язаннями у розмірі 20267,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 516,99 грн., які прийнято на підставі акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» від 12.07.2017 року №806/15-32-13-05/НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в Акті перевірки відповідач безпідставно робить висновок, що до складу витрат включається тільки витрати, які пов’язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними первинними документами, а тому позивачем безпідставно до складу витрат включено вартість придбаних тютюнових виробів і пива, які на той час не були реалізовані в сумі 170513,08 грн. за 2015 рік та у сумі 182070,72 грн. за 2016 рік, у зв’язку з чим встановлено завищення ФОП ОСОБА_3 витрат у 2015 році – 134117,41 грн. та за 2016 рік у сумі 17365,45 грн. та враховуючи зазначене, перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на 137862,86 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21279,26 грн. та неутримання і несплаті військового збору на загальну суму 2067,94 грн., а також збільшення зобов’язання по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 45648,72 грн., оскільки товари не пов’язані з отриманням доходів за підсумками дня, при цьому, позивачем надано всі первинні документи щодо закупівлі товарів та перебування їх на обліку у позивача, які в подальшому були реалізовані та дані обставин підтверджені додатками 2 та 3 до акту перевірки. Позивач зазначає, що залишок товарів, які вже оплачені підприємцем та ще не реалізовані – це складова господарської діяльності як частина процесу продажу товару, пов’язана з отриманням доходу, а отже, відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21279,26 грн. та неутримання і несплаті військового збору на загальну суму 2067,94 грн. Позивачем надано відповідь на відзив (а.с.90-101 т.2), відповідно до яких позивач зазначає, що податковим органом не доведено факт штучного завищення валових витрат за для заниження об’єкту оподаткування а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та відзиві.

Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.55-60 т.2), згідно якого податковим органом наводяться порушення, виявлені під час перевірки позивача згідно акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» від 12.07.2017 року №806/15-32-13-05/НОМЕР_1», та пояснюється, що позивачем невірно визначено у податкових деклараціях за 2015 та 2016 роки валові витрати та перевіркою встановлено завищення витрат за 2015 рік на 134117,41 грн. і за 2016 рік на 17365,45 грн., а саме порушено п.п.177.4.1 та 177.4.4 п.177.4 ст.177 ПКУ та п.п.3 п.5 р.4 Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом МФУ від 02.10.2015 року №859. Так, відповідач вказує, що помилка допущена за рахунок перекручення даних у графах 5 та 7 розділу І додатку Ф4 декларації за 2015 рік щодо сум документально підтверджених витрат, пов’язаних із провадженням господарської діяльності (вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) та за рахунок того, що до складу витрат за 2015-2016 роки включалась вартість придбаних тютюнових виробів та пива, які на той час не були реалізовані, тобто витрати на їх придбання безпосередньо не пов’язані з отриманням доходу (товар не продано, дохід не отримано), оскільки відповідно до п.5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть ФОП, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід та у графі 6 Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня. Так, розбіжність сум чистого оподатковуваного доходу у бік заниження складає за перевірємий період 137862,86 грн., в тому числі за 2015 рік – 120497,41 грн. та за 2014 рік – 17365,45 грн., що призвело до заниження сплати сум податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Також, позивачем порушено вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, у зв’язку з чим відсутність запису у належним чином своєчасно зареєстрованій книзі обліку доходів і витрат про отримання підприємцем готівки, є порушенням норм регулювання обігу готівки та свідчить про не оприбуткування 39597,12 грн. і актом зафіксовано не оприбуткування готівки 10.11.2014 року на суму 1209,75 грн., за 20.11.2014 року – 1091,30 грн., за 24.12.2014 року – 11,50 грн., за 29.09.2015 року – 1083,29 грн., всього на суму 3395,84 грн. Згідно наданих додаткових письмових пояснень (а.с.110-113 т.2), відповідач також посилається на невірне визначення позивачем вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю та завищення суми одержаного доходу у 2015 році – на 13620,00 грн., а проведеною перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних із здійсненням діяльності встановлено завищення показника на загальну суму 151482,86 грн., в тому числі за 2015 рік – 134117,41 грн., за 2016 рік – 17365,45 грн. Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача та у зв’язку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення, рішення та вимогу, а тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі наказу Головного управління ДФС України в Одеській області від 26.05.2017 року № 1758 та плану-графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання на 2 квартал 2017 року, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків та зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_4, проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, про що складено акт від 12.07.2017 року № 806/15-32-13-05/НОМЕР_1 (а.с. 17-60 т.1).

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.07.2017 року №0019491305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковими зобов’язаннями у розмірі 21279,26 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у сумі 5319,82 грн., та №0019511305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір за податковими зобов’язаннями у розмірі 20267,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 516,99 грн., рішення від 26.07.2017 року №0021441305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 8746,92 грн. на підставі п.3 ч.11 ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та виставлено податкову вимогу від 26.07.2017 року № Ф-0019521305, якою позивачу визначено до сплати заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 45648,72 грн. (а.с. 62-65 т.1).

Не погоджуючись із висновками відповідача, зробленими в Акті перевірки, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України (а.с.65-78 т.1).

Рішеннями ДФС України про результати розгляду скарги 06.09.2017 року за вих. №11533/С/99-99-11-02-02-25 та від 05.10.2017 року за вих. №13127/с/99-99-11-02-01-14 відмовлено в задоволенні скарги та рішення від 26.07.2017 року, вимогу і ППР залишено без змін (а.с. 81-83, 272-276 т.1).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Як вбачається із Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення законодавства в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат, а саме: відповідачем згідно п.3.1 Акту вказується про порушення позивачем п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.10 ст.177 ПКУ та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, згідно п.3.2 встановлено порушення п.п.164.1.3 п.164.1, п.164.3 ст.164, п.п.177.4.1 та п.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПКУ та п.п.1 п.3, п.п.3 п.5 р.4 Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом МФУ від 02.10.2015 року №859 – донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 21279,26 грн.; згідно п.3.3 Акту встановлено порушення п.162.1 п.162, п.163.1 ст.163, п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.п.1.1, 1.2, 1.4, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, у зв’язку з чим донараховано військовий збір за результатами 2015-2016 років в сумі 2067,94 грн., в тому числі за 2015 рік – 1807,46 грн., за 2016 рік – 260,48 грн.; п.3.4 Акту встановлено порушення п.51.1 ст.51 глави 2, підпункту «б» п.176.2 ст.176 розділу 4 ПКУ, п.п.2.1, 3.2, 3.3, 3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом МФУ 13.01.2015 року №4, - податкова звітність форми 1-ДФ за 1, 2, 3, 4, квартали 2015 року не подана, за 1 та 3 квартали 2016 року подана не у повному обсязі; згідно п.3.5 Акту встановлено порушення п.1 та 4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 та ч.11 ст.8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ч.5 ст.8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у зв’язку з чим збільшено зобов’язання по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 45648,72 грн., в тому числі 2014 рік – на 15,72 грн., за 2015 рік – на 41812,60 грн., за 2016 рік – 3820,40 грн. та п.3.6 Акту встановлено порушення позивачем п.10 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Податковим органом, відповідно до п.2.1.2 Акту перевірки (а.с.32 т.1) вказано, що виявлені порушення, зокрема, допущені внаслідок включення позивачем до складу витрат вартості придбаних тютюнових виробів та пива, які на той час ще не були реалізовані.

Суд не погоджується із даним висновком відповідача, викладеним в Акті перевірки, виходячи з наступного.

Згідно п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Позивачем надано до суду копії книг №7984 від 05.06.2012 року та №323/1702 від 12.02.2016 року обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.220-263 т.1).

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено Наказом Міністерства доходів і зборі України 16.09.2013 року №481 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218.

Відповідно до п.1 Порядку №481 відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Пунктом 3 Порядку №481 визначено, що у разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді: 1) самозайнята особа зобов’язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); 2) книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; 3) записи у Книзі виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи; 4) у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016) визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування повинна надавати за результатами календарного року податкову декларацію про майновий стан і доходи, незалежно від того чи проводилась протягом звітного року підприємницька діяльність чи ні, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, в тому числі відомості про нерухоме та рухоме майно

Згідно п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами). Форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 179.9 статті 179 цього Кодексу.

Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України.

Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Відповідно до ст.177.5 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Пунктом 179.1 ст.179 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п177.11 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Відповідно до 179.7 ст.179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом

У разі якщо у наступних податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України – 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст.102 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України).

Згідно п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що у статті 177 Податкового кодексу України такі випадки не визначено.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п.50.3 ст.50 Податкового кодексу України).

Порядок заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, визначений:

- Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 року №793. зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.12.2013 року за №2179/24711, яка втратила чинність 17.11.2015 року на підставі z1298-15;

- Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 року №859, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за №1298/27743.

Відповідно до п.п.168.1.1-168.1.5 п.168.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пп.14.1.54 п. 14.1 ст.54 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України — будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів.

Відповідно до п.164.3 ст.164 ПКУ, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до п.п.164.1.1-164.1.3 п.164.1 ст.164 ПКУ, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

В свою чергу, п.п.177.4.1 та 177.4.4 п.177.4 ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, на підставі вищенаведених норм, позивачем правомірно віднесено до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, витрати, до складу яких включається вартість товарів – тютюнових виробів та пива, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг).

Більш того, відповідач не бере до уваги відомості, наявні у податкового орагну, а саме дані органів державної статистики про основний вид економічної діяльності фізичної особи – підприємця, відповідно до яких позивач за КВЕД 47.11 здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

При цьому, в підтвердження здійснення витрат ФОП ОСОБА_3 надано під час перевірки первинні документи щодо закупівлі товарів і відомості про перебування їх на обліку у позивача, наявність яких не заперечується податковим органом та перелік складено у додатках до акту №№2,3(а.с.195-215 т.1), що є беззаперечним доказом таких витрат, понесених позивачем під час здійснення господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, ППР від 26.07.2017 року №001949491305 підлягає скасуванню.

У звязку знаведеними обставинами суд, вирішуючи питання про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0019511305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: військовий збір у загальному розмірі 2584,93 грн., з яких: 2067,94 – за податковим зобов’язанням; 516,99 – за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.62 т.1), суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оскільки судом не встановлено порушень, вказаних відповідачем в Акті перевірки, податкове повідомлення-рішення №0019511305 підлягає скасуванню.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, згідно п.4 ч.1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є платником єдиного внеску

Згідно з п.11 ст.8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону,встановлюється у розмірі 34,7% (22,0% з 01.01.2016 року) визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтю 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено, що об’єктом нарахування єдиного внеску є, зокрема, суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч.4 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (в редакції від 09.12.2015 року) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)

Відповідно до п.2 ст.9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже визначена відповідачем сума єдиного внеску, яка підлягає донарахуванню ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період, також не може бути нарахована позивачу, оскіьки судом встановлено безпідставність висновку щодо завищення витрат позивача, а отже, рішення та виставлена на його виконання вимога про сплату суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 45648,72 грн. підлягають скасуванню.

В розрізі наведеного вище, а також приймаючи до уваги, що викладені в акті перевірки факти взагалі не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку або на будь-яких інших доказах, висновки відповідача зроблені без належної оцінки та дослідження зібраної за результатами перевірки інформації та на підставі суб'єктивних припущень, що, як наслідок, вказує на недоведеність встановлених перевіркою порушень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 26.07.2017 року № Ф-0019521305, рішення від 26.07.2017 року №0021441305, скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 року №0019491305 та №0019511305– задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 26.07.2017 року №Ф-0019521305, рішення від 26.07.2017 року №0021441305, податкові повідомлення-рішення від 26.07.2017 року №0019491305 та №0019511305 Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280 /одна тисяча двісті вісімдесят/ гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.03.2018 року.

Позивач: Фізична особа – підприємець ОСОБА_3, ІК НОМЕР_1, 65113, АДРЕСА_1.

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області, код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.

Суддя П.П.Марин

.