Рішення № 73062528, 27.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р. № 814/2722/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. І.Борщака, 39, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201 ОСОБА_2, вул. І. Борщака, 39, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201 ОСОБА_3, вул. Нахімова, 10, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201 ОСОБА_4, вул. Нахімова, 10, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

треті особи:ОСОБА_5, вул. Нахімова, 10, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201

про:визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (далі - позивач 1), ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 (далі - позивач 2) звернулися з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі – відповідач), в якому просять суд:

- визнати протиправною відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 11,32 умовних га для ведення фермерського господарства громадянці України ОСОБА_2 за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки загальною площею 15,0 га, яка надана у постійне користування голові фермерського господарства "РУСЬ" - ОСОБА_6 та зобов’язання відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку вказаного вище проекту землеустрою в межах Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 15,0 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_6 на підставі Державного акту серії IV-МК № 012936 від 28.12.2001 року № 140;

- визнати протиправною відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 11,32 умовних га для ведення фермерського господарства громадянці України ОСОБА_4 за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки загальною площею 15,0 га, яка надана у постійне користування голові фермерського господарства "РУСЬ" - ОСОБА_6 та зобов’язання відповідача надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку вказаного вище проекту землеустрою в межах Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 15,0 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_6 на підставі Державного акту серії IV-МК № 012936 від 28.12.2001 року № 140.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони є членами фермерського господарства «РУСЬ», у постійному користуванні якого перебуває земельна ділянка загальною площею 15,0 га. Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) він як член фермерського господарства має право на отримання безоплатно в приватну власність надану йому земельну ділянку. Вважають відмову відповідача протиправною.

Відповідач проти позову заперечував, надав суду відзив на позов та письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що за результатами розгляду заяв ОСОБА_1, ОСОБА_4, їм надано листи-відповіді від 07.08.2017 року, № О-8843/6-17-СГ, № О-8842/6-17-СГ. Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 413 відповідачем затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність. Місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є членами фермерського господарства «РУСЬ».

ОСОБА_6, як голові фермерського господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею (серія IV-МК № 012936 від 28.12.2001 року № 140) надана в постійне користування земельна ділянка площею 15,0 га на території Висунської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

18.02.2017р. ОСОБА_6 було видано та посвідчено державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_7, заяву за № 138 в реєстрі, якою ОСОБА_6 надала згоду на вилучення у неї земельної ділянки з її користування, загальною площею 15,0 умовних га, з подальшою передачею її у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

26.06.2017 року позивачі звернулися до відповідача з заявами про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 11,32 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні голови фермерського господарства «РУСЬ».

Листом від 07.08.2017 року № О-8843/6-17-СГ та листом від 07.08.2017 року № О-8842/6-17-СГ відповідач повідомив позивачів про те, що місце розташування бажаної земельної ділянки відсутнє в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність у ІІІ кварталі 2017 р. Відтак, відповідач не вбачає за можливе задовольнити заяву позивачів, що не позбавляє їх права звертатися з відповідною заявою повторно.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадянам для ведення фермерського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Частиною 1 ст. 116 ЗК України, зокрема, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, а згідно ч. 2 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Разом з тим, ч. 5 ст. 116 ЗУ України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ч. 6-7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У той же час, особливості безоплатної передачі земельних ділянок членам фермерських господарств врегульовані ст. 32 ЗК України, згідно якої громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок (приватизація) також закріплене в ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Зокрема, згідно ч. 2 вказаної статті, зміст якої відповідає положенням ч. 1 ст. 32 ЗК України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Аналогічні вимоги закріплені в ст. 7 Закону України “Про фермерське господарство”, відповідно до змісту якої, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Стосовно доводів відповідача про те, що ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на положеннях ст. 118 ч. 7 ЗК України, суд зазначає таке. Як визначено цією статтею, єдина законна підстава для відмови у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою - це невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а також прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тощо. В той же час, у листі відповідача не вказано, вимогам яких саме законів чи прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, про яку йдеться у клопотанні позивача.

Що стосується посилань відповідача у відзиві на позов на обов’язковість врахування ним під час розгляду клопотання позивача положень Стратегії, слід зазначити наступне.

Як визначено у ст. 3 ч. 2 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 14 ч. 2 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 ч. 1 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 п. "г" ЗК України, земельне законодавство базується, серед інших, на такому принципі, як забезпечення гарантій прав на землю.

Отже, право власності на землю набувається виключно в порядку, який встановлений законом. В даному випадку таким законом є ЗК України. Отримання зацікавленою особою дозволу на розроблення проекту землеустрою є складовою частиною процедури набуття права власності на землю. Інші нормативно-правові акти не можуть суперечити нормам ЗК України і тим принципам, які в ньому закладені, та/або підмінювати процедуру набуття права власності на землю, яка закріплена в цьому кодексі.

В той же час, як визначено у Стратегії, її метою є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Основними завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.

Таким чином, метою та основними завданнями Стратегії є оптимізація управління земельними ресурсами, створення умов для їх ефективного використання, а не визначення порядку набуття зацікавленими особами права власності на землю. У Стратегії взагалі відсутні посилання на норми ЗК України, у зв’язку із чим безпідставно вважати її нормативно-правовим актом, який прийнятий відповідно до ЗК України та в розвиток його положень.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на таку обставину. Як слідує з матеріалів справи, позивач є членом фермерського господарства і клопоче надати їй земельну ділянку, яка є складовою частиною земельної ділянки, що знаходиться на праві постійного користування у фермерського господарства "РУСЬ". Ця земельна ділянка і не могла бути включена відповідачем до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, так як вона вже є об’єктом цивільних прав і використовується на законних підставах фермерським господарством. В той же час, за змістом ЗК України, а також Стратегії, до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, відповідачем включаються вільні від прав власності, володіння чи користування земельні ділянки.

З огляду на викладене, суд вважає протиправною відмову відповідача в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листах від 07.08.2017 року № О-8843/6-17-СГ, № О-8842/6-17-СГ.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позов належить задовольнити.

Представником позивачів до суду надавалась заява про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. До заяви представник позивачів надала копію додаткової угоди № 1 до Договорів про надання правової допомоги б/н від 05.12.2017 року та Акт наданих послуг № 1 за Договором про надання правової допомоги від 02.01.2018 року, в якому визначено перелік видів наданої правової допомоги та вартість наданих послуг.

Відповідно до ч.2 ст. 134 КАС України За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ціїє статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 4 ст.134 КАС України визначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розглянувши заяву позивача та надані до заяви документи, суд встановив, що заява відповідає ч.4,5,7 ст.134 КАС України. Відповідач з приводу заявленої вимоги, заперечень до суду не надавав. З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги представника позивачів щодо розподілу судових витрат в повному обсязі.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 134, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 (вул. І.Борщака, 39, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в інтересах ОСОБА_2 (вул. І. Борщака, 39, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201, ідентифікаційний код НОМЕР_2) ОСОБА_3 (вул. Нахімова, 10, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201, ідентифікаційний код НОМЕР_3) в інтересах ОСОБА_4 (вул. Нахімова, 10, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56201, ідентифікаційний код НОМЕР_4) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) задовольнити повністю.

2.Визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 11,32 умовних га в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області .

3.Визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 11,32 умовних га в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області .

4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,32 умовних га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, яка знаходиться в постійному користуванні голови фермерського господарства "РУСЬ" ОСОБА_6 на підставі державного акту серії IV-МК № 012936 від 28.12.2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 140.

5. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,32 умовних га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, яка знаходиться в постійному користуванні голови фермерського господарства "РУСЬ" ОСОБА_6 на підставі державного акту серії IV-МК № 012936 від 28.12.2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 140.

6. Присудити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) судовий збір в сумі 1280,00 гривень (одна тисяча двісті вісімдесять гривень 00 коп.).

7. Присудити на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) судовий збір в сумі 1280,00 гривень (одна тисяча двісті вісімдесять гривень 00 коп.).

8. Присудити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, що належать до витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

9. Присудити на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, що належать до витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов