Рішення № 73062159, 26.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/475/18

26 березня 2018 року

зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат-Інвест» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромат-Інвест» (місцезнаходження: 69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 40) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018391401 від 18.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки в акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агромат - Інвест» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Гіаліт-Агро» ( 39701748) за грудень 2016 року – червень 2017 року від 04.10.2017 року, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Висновки контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Гіаліт-Агро» є протиправними та не підтвердженими належними доказами і спростовуються наявними первинними документами. Також позивач вказує не неправомірність висновку відповідача про нереальність господарської операції у зв’язку з здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей у документи для проведення державної реєстрації контрагента у зв’язку з тим, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому скаржник не може нести відповідальність за дії контрагентів; на момент вчинення господарських операцій контрагент мав належну податкову правоздатність. Позивач зазначає, що формування показників податкової звітності здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, а висновки про порушення позивачем підпункту П.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200, п.200.4 ст.200 ПК внаслідок завищення ТзОВ «Агромат - Інвест» податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2017 року у сумі 3113200,00грн, у результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного ( податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 3 113 200 грн. внаслідок нереальності господарських операцій не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Також облік основних засобів в бухгалтерському обліку вівся у суворій відповідності до стандартів та вимог законодавства. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з дотриманням вимог чинного законодавства України, позаяк оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийняте за результатами перевірки, що оформлена актом в процесі проведення якої встановлено факт безпідставного відображення ТзОВ «Агромат-Інвест» у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Гіаліт-Агро» ( 39701748) оскільки такі фактично не відбувалися. Крім того, представник відповідача зазначив, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017230000000025 за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей в документи для проведення державної реєстрації юридичної особи у м.Херсоні. Під час досудового розслідування встановлено, що державна реєстрація була здійснена з метою подальшого незаконного формування податкового ліміту з ПДВ та ухилення від оподаткування СГД реального сектору економіки. Зазначені операції ТзОВ «Гіаліт-Агро» із ТзОВ «Агромат-Інвест» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання робіт та послуг. З огляду на зазначене, вважає, що викладені в актах перевірки висновки є обґрунтованими, відповідно прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення правомірним і підстав для задоволення позову немає.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлення, виданого ГУ ДФС у Львівській області від 21.09.2017 року № 7181 згідно з п.п. 16.1.5, п.п. 16.1.7 п.16.1 ст. 16; п.п 20.1.2 п. 20.1 ст.20; п.п. 73.3 ст. 73; п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78; п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Агромат-Інвест» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Гіаліт-Агро» (39701748) за грудень 2016- червень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агромат- Інвест» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Гіаліт-Агро» ( 39701748) за грудень 2016 року – червень 2017 року від 04.10.2017 року.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 року № НОМЕР_1 за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агромат – Інвест» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200, п.200.4 ст.200 ПК України внаслідок завищення ТзОВ «Агромат - Інвест» податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2017 року у сумі 3113200,00грн, у результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного ( податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 3113200,00грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд погоджується з тим, що оскільки в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», то податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до наявних в матеріалах справи первинних документів, встановлено, що на виконання умов Договору купівлі- продажу товарів від 19.12.2016 року, укладеного між ТзОВ «Гіаліт-Агро» (Продавець) та позивачем (Покупець), Продавцем 29.12.2016 року було виписано видаткові накладні. Товар «соя» засобами та силами Продавця було поставлено для Покупця.

Суд погоджується з доводами позивача, що порядок підтвердження повноважень представників суб’єкта господарювання у разі отримання товарно – матеріальних цінностей визначає сам суб’єкт господарювання або за домовленістю зі своїм контрагентом. Зазначене відповідає умовам вказаного договору.

Відповідно до приписів п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з положеннями п. 201.10 ПК України право на податковий кредит не залежить від факту оплати товару, а системне тлумачення у взаємозв’язку з приписами п.187.1 ПК України дозволяє зробити висновок, що факт поставки товару також є підставою для виникнення податкових зобов’язань та права на податковий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що товар було поставлено, що підтверджується відповідними документами.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ТзОВ «Гіаліт-Агро», оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «Агромат-Інвест» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

При цьому, суд не бере до уваги покликання ГУ ДФС у Львівській області на окремі неточності в наданих позивачем документах, оскільки такі неточності не є суттєвими у сукупності, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються. Натомість оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин.

Суд зазначає, що сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Водночас, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов’язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо виконання робіт та послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірним постачальником наявними у нього силами та засобами з урахуванням видів та обсягів виконаних робіт.

Оцінюючи доводи сторін, суд робить висновки, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 06.02.2018 року ( справа № К/9901/2030/17 821/589/17) висловив свою позицію що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Відсутність у покупців можливості придбання товарів, з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

У Постанові від 07.03.2018 року (справа №820/7065/16, адміністративне провадження №К/9901/4703/17) Верховний суд висловив аналогічну позицію та зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, наявність певних недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій й, як наслідок, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод. Не спростовують факту реального виконання господарської операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагентів позивача, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників не є самостійною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Щодо посилання відповідача на досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ТзОВ «Гіаліт-Агро», враховуючи відсутність судового рішення з відміткою про набрання законної сили у кримінальному провадженні № 32017230000000025, яке ще перебуває на стадії досудового розслідування, суд зазначає про передчасне прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до винесення обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, які набрали законної сили. Дану позицію висловив також Верховний суд у Постанові від 02.03.2018 року (справа №815/7169/16, адміністративне провадження №К/9901/4598/17).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області .

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0018391401 від 18.10.2017.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження:69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 40, код ЄДРПОУ 39986154) судовий збір в сумі 70047(сімдесят тисяч сорок сім)грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2018.

Суддя Лунь З.І.