Рішення № 73061811, 29.03.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 803/150/18

Провадження № 2-а/163/38/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м.Любомль

Любомльський районний суд Волинської області у складі:

головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участю секретаря судового засідання – Голядинець О.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України в особі заступника начальника Волинської митниці ОСОБА_3 про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил №4783/20500/17 від 10.01.2018 року, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №4783/20500/17 від 10.01.2018 року. Вказаною постановою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, за те, що ним не вивезено за межі України у термін до 21.11.2016 року автомобіль марки «Ford Transit», реєстраційний номерний знак LC57417.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що вищевказаний автомобіль на митну територію він не ввозив. 11 листопада 2016 року, перебуваючи на пункті пропуску «Доманово» Ратнівського району, до нього підійшов візуально йому знайомий на ім?я «Сергій» із с.Раків Ліс Камінь-Каширського району, який попросив дати йому його закордонний паспорт для оформлення вантажу, так як останній свій паспорт забув і має лише звичайний паспорт. Через декілька хвилин цей знайомий повернув йому паспорт та за цю ситуацію він забув. Слідуючи 18.12.2017 року через пункт пропуску «Доманово» попутним транспортом, водію віддав закордонний паспорт для митного контролю та через деякий час його покликав інспектор митниці, який заявив, що за ним рахується невивезений за межі України автомобіль марки «Ford Transit», р.н.з. LC57417. Факт ввезення даного автомобіля він заперечував, однак, незважаючи на це, інспектор митниці склав відносно нього протокол про порушення митних правил, який підписувати він відмовлявся, однак, оскільки інспектор погрожував йому тим, що у такому випадку його не буде пропущено за межі пункту пропуску, він змушений був протокол підписати. Окрім цього вказав, що згідно судової практики, передбачене ч.3 ст.470 МК України правопорушення носить триваючий характер, тому строки притягнення до адміністративної відповідальності слід обчислювати з моменту вчинення правопорушення, а не його припинення.

Не погоджуючись із заявленим позовом, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до того, що наведені позивачем у позовній заяві доводи не відповідають тим, що були встановлені під час складання протоколу про порушення митних правил. Зокрема, позивач у своїх власноручних поясненнях підтвердив факт ввезення вищевказаного автомобіля на територію України, його ознайомлення з умовами транзиту та не вивезення автомобіля з тих причин, що його він передав іншому громадянину та його місце знаходження йому невідоме. Окрім цього, посилаючись на Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, вказав, що за відсутності необхідних документів, зокрема, виданого на ім’я позивача доручення на право керування (розпорядження) ввезеного транспортного засобу, цей автомобіль на митну територію України в режимі «транзит» пропущено не було б. Також погодився з позицією позивача про триваючий характер передбаченого ч.3 ст.470 МК України правопорушення, однак заперечив доводи останнього щодо строку притягнення до відповідальності, який необхідно розглядати з моменту виявлення такого правопорушення, а не з моменту вчинення. Також вказав на ненадання позивачем жодних документів, які б вказували на поважність порушення строків транзитного переміщення транспортного засобу, передбачених ч.1 ст.460 МК України. З наведених підстав вважає, що посадова особа Волинської митниці ДФС при винесенні оскаржуваної постанови діяла у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні 15.03.2018 року позовні вимоги підтримав з наведених у позові підстав, додатково пояснив, що посвідчення водія він взагалі не має, та просив позов задовольнити. У судове засідання 29.03.2018 року позивач не з?явився, подавши 15.03.2018 року в канцелярію суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.03.2018 року позов не визнав, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив у його задоволенні відмовити. В судове засідання 29.03.2018 року представник відповідача також не з?явився, в канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

За викладених обставин, судове засідання 29.03.2018 року проводилось у відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.4 ст.229 КАС України.

Аналізом зібраних у справі доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 18 грудня 2017 року приблизно о 23 годині 23 хвилини слідував через митний пост «Доманове» Волинської митниці ДФС по смузі руху «зелений коридор» автомобілем марки «AUDI А6», р.н.з. 74681Т1, в якості пасажира.

Під час здійснення митних формальностей за допомогою інформації з баз даних АСМО «Інспектор», ЄАІС ДФС, старшим державним інспектором Котюх О.О. було встановлено, що 11.11.2016 року громадянин України ОСОБА_1, в?їжджаючи через митний пост «Доманове» Волинської митниці ДФС, ввіз на митну територію України в режимі «транзит» автомобіль марки «Ford Transit», р.н.з. LC57417 (країна реєстрації – ОСОБА_4), кузов номер WF0HXXGGVHWB96624, та станом на 18.12.2017 року даний автомобіль з митної території України не вивезено та в інший митний режим не заявлено.

По даному факту старшим державним інспектором Котюх О.О. 19.12.2017 року у присутності ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №4783/20500/17 за ч.3 ст.470 МК України, у якому одночасно визначено час та місце його розгляду, а саме: з 10:00 год. до 12:00 год. 10.01.2018 року на Волинській митниці ДФС.

Копію цього протоколу ОСОБА_1 вручено під підпис та останній власноручно підтвердив свою обізнаність з датою та місцем його розгляду, однак на розгляд справи останній не з’явився та будь-яких заяв чи клопотань на митницю не подав, у зв’язку із чим розгляд справи про порушення митних правил проведено без його участі, що відповідає вимогам ч.4 ст.526 МК України.

За результатами розгляду справи, заступником начальника Волинської митниці ДФС України ОСОБА_3 винесено постанову від 10.01.2018 року №4783/20500/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень, за те, що він перевищив встановлений статтею 95 Митного Кодексу України строк транзитного перевезення автомобіля марки «Ford Transit», р.н.з. LC57417, кузов номер WF0HXXGGVHWB96624, більше ніж на 10 (десять) діб, оскільки термін його вивезення закінчився 21.11.2016 року.

У частині 1 статті 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень в залежності від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту визначено 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ч.3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, підставами для притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, є, зокрема, порушення строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на десять діб.

Виходячи з зазначених положень МК України, термін перебування автомобіля марки «Ford Transit», р.н.з. LC57417, на митній території України станом на дату складання протоколу про порушення митних правил від дня його ввезення склав понад один рік.

Як на незаконність оскаржуваної постанови позивач вказав на те, що зазначеного автомобіля на територію України він не ввозив та взагалі не має посвідчення водія.

Однак, такі доводи позивача на увагу суду не заслуговують, оскільки вони об?єктивно спростовуються наданими стороною відповідача доказами, а саме, витягом даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, яким стверджено, що автомобіль марки «Ford Transit», р.н.з. LC57417, ввезено 11.11.2016 року на митну територію України для особистого користування в режимі «транзит» саме ОСОБА_1, якого було ознайомлено з положеннями ст.ст.95, 470, 485 МК України.

Окрім цього, під час складання старшим державним інспектором митниці ОСОБА_5 протоколу про ПМП, позивач у своїх письмових поясненнях підтвердив факт ввезення даного автомобіля на митну територію України саме ним, також вказав на його ознайомлення з правилами переміщення автомобіля в режимі «транзит» та зазначив про причину його не вивезення – передачу автомобіля іншій особі та необізнаність його місцязнаходження на даний час.

Зазначене спростовує доводи позивача щодо його заперечень по факту ввезення ним автомобіля марки «Ford Transit», р.н.з. LC57417, під час складання уповноваженою особою митниці відносно нього протоколу про порушення митних правил.

У справі встановлено, що ввезений на територію України автомобіль марки «Ford Transit», р.н.з. LC57417, зареєстрований у встановленому порядку на території ОСОБА_4.

У пункті 9 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби від 17.11.2005 року № 1118 (далі – Правила від 17.11.2005 року № 1118), визначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, зокрема на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Особливості митного контролю та митного оформлення ТЗ, зареєстрованих у відповідних реєстраційних органах іноземних держав, що ввозяться на митну територію України з метою транзиту регламентовано Розділом ІV цих же Правил, якими передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі.

Отже, з наведеного слід дійти висновку, що за відсутності необхідних документів, зокрема виданого на ім’я ОСОБА_1 доручення на право керування (розпорядження) ввезеним транспортним засобом, цей автомобіль на митну територію України в режимі «транзит» пропущено не було б.

Окрім цього, та обставина, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, не може підтверджувати факту не ввезення ним вищевказаного автомобіля, оскільки відповідно до Правил від 17.11.2005 року № 1118, транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред’явлений митному органу як власником, так і уповноваженою особою, при цьому обов’язкової вимоги щодо наявності у такої особи посвідчення водія законодавець не висуває.

Таким чином, у справі доведено факт ввезення позивачем на митну територію України транспортного засобу марки «Ford Transit», р.н.з. LC57417, в митному режимі транзит, а також його невивезення за межі митної території України в межах встановленого ст.95 МК України строку.

У позовній заяві позивач зазначає, що передбачене ч.3 ст.470 МК України порушення митних правил є триваючим правопорушенням. Таке твердження не заперечено й відповідачем.

З такою позицією сторін суд також погоджується, оскільки триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний, покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Разом з цим, доводи позивача про те, що строки притягнення до адміністративної відповідальності слід обчислювати з моменту вчинення правопорушення, а не його виявлення, є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

У справі встановлено, що позивачем не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України та більше року він не вживав жодних заходів щодо його вивезення або ж розмитнення в порядку, встановленому законом, в той же час, згідно його письмових пояснень, він свідомо передав цей транспортний засіб іншому громадянину, що свідчить про триваючий характер такого правопорушення, який був виявлений уповноваженою особою митниці 19.12.2017 року під час перетину позивачем митного кордону України.

Таким чином, виходячи з триваючого характеру правопорушення та дати його виявлення, слід дійти висновку, що оскаржувана постанова від 10.01.2018 року винесена Волинською митницею ДФС з дотриманням строку накладення адміністративного стягнення.

З приводу посилання позивача на судову практику щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності в аналогічній категорії справ, на ствердження якої до позовної заяви додав видрукувану з офіційного сайту мережі Інтернет «Реєстр судових рішень» постанову Городоцького районного суду Львівської області від 18.05.2016 року, то суд зазначає, що з поданих стороною відповідача судових рішень, видрукуваних також з Реєстру судових рішень, встановлено, що вказана постанова Городоцького районного суду скасована за результатами її апеляційного перегляду постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017 року.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу позову, натомість такі його доводи знайшли своє об’єктивне спростування наданими відповідачем та дослідженими в судовому засіданні копіями матеріалів справи про порушення митних правил №4783/20500/17.

В той же час, відповідачем доведено, що протокол про порушення митних правил №4783/20500/17 за ч.3 ст.470 МК України посадовою особою митниці стосовно ОСОБА_1 складено на законних підставах, зібрані у справі про порушення митних правил докази відповідають вимогам ст.495 МК України та свідчать про винність останнього у вчиненні вказаного порушення митних правил, а відтак, - і законність оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України в особі заступника начальника Волинської митниці ОСОБА_3 про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил №4783/20500/17 від 10.01.2018 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення через Любомльський районний суд Волинської області.

Ім’я позивача – ОСОБА_1; місце проживання: 44513, Волинська область, Камінь-Каширський район, с.Добре, вул.Царука, 4; РНОКПП НОМЕР_1

Найменування відповідача – Волинська митниця ДФС; місце знаходження: 44350, Любомльський район, с.Римачі, вул.Призалізнична, 13; код ЄДРПОУ 39472698 .

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук