Рішення № 73061375, 26.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/455/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання скласти акт форми Н-1,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, що полягає у нескладенні за фактом нещасного випадку, який трапився з ним при виконанні службових обов'язків 02.04.2007, акту форми Н-1;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області скласти акт Н-1 за фактом нещасного випадку, який трапився при виконанні службових обов'язків з позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.04.2007 під час несення служби, добового чергування у складі слідчо-оперативної групи Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, затриманою особою за адміністративне правопорушення позивачу було завдано тілесні ушкодження. У зв'язку з вказаними обставинами за направленням оперативного чергового він звернувся до обласного бюро судово-медичного дослідження. За результатами якого встановлено, що у позивача виявлено тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я. У зв'язку з погіршенням самопочуття у 2017 році позивач звернувся до відповідача з проханням надати акт форми Н-1, де йому повідомили, що такий акт відсутній. Позивач звернувся з проханням провести службове розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень у 2007 році. За результатами службового розслідування, тілесні ушкодження отримані позивачем прийнято рішення не кваліфікувати. Позивач, з такою позицією категорично не погоджується, вважає бездіяльність відповідача протиправною.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ з 18.08.1998 по 18.07.2008 (а.с.16).

Встановлено, що 02 квітня 2007 року під час несення служби, добового чергування у складі слідчо-оперативної групи Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, позивачу було завдано тілесні ушкодження.

Згідно акту судово-медичного дослідження від 04.04.2007 року № 933 у позивача виявлено тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я (а.с.24).

Начальник обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради листом від 19.01.2018 за № 357 повідомив позивачу, що акт судово-медичного обстеження від 2007 року був отриманий 12.04.2007 (вих. № 2553) співробітником МВС в канцелярії бюро судово-медичної експертизи. З урахуванням того, що книги реєстрації вихідної кореспонденції зберігаються 3 роки, тому відомості ким отримано вищезгаданий висновок відсутні (а.с.28)

Листом від 23.01.2018 № 403 з приводу тілесних ушкоджень позивача обласне бюро судово-медичної експертизи повідомило наступну інформацію: згідно дослідження від 02.01.2018 акт № 2, виявлено синець та садно в лобно-тім'яній ділянці зліва та струс головного мозку, які є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я (а.с.29).

За наслідками розгляду звернення позивача, відповідач листом від 18.01.2018 Р-430/105/05/12-2018 повідомив, що за результатами службового розслідування, тілесні ушкодження, отримані ним 02.04.2017 прийнято рішення не кваліфікувати на підставі п. 2.1. наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України" (а.с.27).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Нормами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України бкв розроблений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок № 1346) .

Розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку (п.1.3.).

Відповідно до п.2.1. Порядку № 1346) розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Приписами п.3.1. Порядку № 1346 встановлено, про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно з п.2.2. вказаного Порядку за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Пунктом 3.4. Порядку № 1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.

Відповідно п.3.5. даного Порядку керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Згідно з п.3.16 Порядку № 1346 акти розслідування нещасного випадку та акти за формою Н-1* (НТ*) разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню в підрозділі протягом 45 років. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх зазначених у ньому заходів, але не менше ніж п'ять років (в особовій справі - згідно з установленим порядком).

З аналізу норм чинного законодавства встановлено, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.

Як вже встановлено судом, позивач під час несення служби, отримав тілесні ушкодження.

У зв'язку з погіршенням самопочуття позивач, яке він пов'язував з тілесними ушкодженнями, отриманими 02.04.2007, 7 грудня 2017 року звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з проханням провести службове розслідування обставин отримання ним тілесних ушкоджень 02.04.2007 під час виконання службових обов'язків (а.с.64).

Наказом УМВС України в Житомирській області від 08.12.2017 № 40 призначено службове розслідування по вищезгаданому факту (а.с.65).

Листом від 08.12.2017 відповідач звернувся до Начальника ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" з проханням надати інформацію про отримання позивачем медичної допомоги з 02.04.2007 по 02.05.2007 з приводу травмування (а.с.66).

Листом від 22.12.2017 ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" повідомило, що 3 квітня 2007 року ОСОБА_3 оглянув невролог поліклініки, даних щодо закритої черепно-мозкової травми на момент огляду не має. В той же день, консультований нейрохірургом Житомирської обласної клінічної лікарні ім.О.Ф. Гербачевського, діагноз: "Післятравматичний цефалічний синдром". Згідно акту судово-медичної експертизи від 04.04.2007 № 933 у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу та садни на голові (а.с.30-31, 69, 86 зв.).

На підставі направлення оперативного чергового Житомирського МВ УМВС 04.04.2007 проведено судово-медичне освідування ОСОБА_3, виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу і садна на голові, які утворились від дії твердого тупого предмету, можливо у строк і при обставинах, вказаних освідуваним, відносяться до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я (а.с. 24, 26).

29 травня 2008 року старший лейтенант міліції ОСОБА_3 звернувся з письмовим зверненням до керівництва УМВС України в Житомирській області про звільнення за власним бажанням. В подальшому 18.07.2008 наказом УМВС України України в Житомирській області № 342 о/с позивача звільнено за п.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.83 зв.).

Статтею 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу визначаються під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на факт переведення позивача 31.05.2007 на посаду з меншим обсягом роботи, оскільки, будь-яких доказів на підтвердження зв'язку між отриманими тілесними ушкодженнями 02.04.2007 та переведенням на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день посаду не має.

Крім того, під час проведення розслідування відповідачем встановлено, що 31.05.2008 ОСОБА_3 направлено на військово-лікарську комісію УМВС України у Житомирській області. На момент огляду скарг на отриману 02.04.2007 травму не надходило (а.с.97-105).

Водночас, з тверджень відповідача в ході розслідування не знайдено будь-яких документів на підтвердження отриманих позивачем у квітні 2007 року тілесних ушкоджень.

Зі слів позивача, свідком обставин, що відбувались 02.04.2007 був сержант міліції ОСОБА_4 У своїх поясненнях, він підтвердив факт отримання позивачем тілесних ушкоджень, однак дані пояснення не були прийняті до уваги, у зв'язку з відсутністю доказів перебування ОСОБА_4 на службі 02.04.2007 (а.с.71).

З метою встановлення повного та всебічного дослідження обставин подій, у січні 2018 року проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_3

За результатами дослідження медичної документації та огляду, складено акт судово-медичного обстеження № 2 від 02.01.2018. Зі змісту заключної частини встановлено, що 03.04.2007 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: синця та садна в лобно-тім'яній ділянці голови зліва, струсу головного мозку. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (их) предмета (ів), не залишивши в них будь-яких специфічних та характерних ознак дозволяючих ідентифікувати їх контактуючу слідоутворюючу поверхню, могли утворитись у термін та за обставин, вказаних в медичній документації, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я (а.с.86-87).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на п.3.16. Порядку № 1346 щодо необхідності зберігати акти розслідування протягом 45-ти років, з огляду на те, що службового розслідування у 2007 році не проводилось, акт за формою Н-1 (НТ) не складався, а тому у відповідача не виникло обов'язку зберігати документи на підтвердження обставин, що відбулись 02.04.2007.

Таким чином, за результатами проведеного службового розслідування ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області 16 січня 2018 року складено висновок про результати службового розслідування за зверненням ОСОБА_3. Тілесні ушкодження, отримані 02.04.2017 інспектором-черговим чергової частини штабу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3 на підставі п.2.1. наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затвердженого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 із змінами, унесеними згідно з наказом МВС України від 10.06.2015 № 677, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2015 № 763/27208, не кваліфікувати (а.с.106-108).

Суд зауважує, що ОСОБА_3 за листком непрацездатності не звертався, представник позивача пояснив, що станом на 03.04.2007 звертатись в медичні заклади не було необхідності у зв'язку з тим, що на підставі п.2.2. Інструкції про організацію роботи чергової частини міського, районного відділу внутрішніх справ, лінійного відділу внутрішніх справ на транспорті, міського селищного відділу міліції, затвердженого наказом МВС України № 485 від 18.08.1992 (чинної на момент події) після добового чергування мав право на відпочинок упродовж трьох діб.

Згідно п.1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 N 455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження факту втрати працездатності позивачем ОСОБА_3 на один робочий день чи більше, суд приходить до висновку щодо відсутності у відповідача підстав розслідувати та обліковувати подію, яка сталась 02.04.2007 з ОСОБА_3 як нещасний випадок.

Судом не встановлено, порушень відаповідачем вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України № 1346, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є безпдіставними, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

З урахуванням відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, суд не розглядає питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 10000, код інд.2844405698) відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 30 березня 2018 року