Рішення № 73060817, 27.03.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року Справа № 804/1467/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіної Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання - Бутенко П.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариства КБ «Приватбанк» про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариства КБ «Приватбанк» в якому просить:

визнати протиправними дії начальника Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» та в ПАТ «А-Банк» без винесення відповідної постанови та зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» та в ПАТ «А-Банк» та належать йому;

визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 05.01.2018 року, винесену начальником Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 В обґрунтування позову посилався на протиправність оскарженої постанови, яка в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийнята відповідачем без проведення опису майна та без вжиття заходів щодо визначення вартості майна, що належить ОСОБА_1 Також вказує на те, що банківські рахунки, які відкрито на його ім’я в ПАТ КБ «ПриватБанк» та в ПАТ «А-Банк» заблоковані, а грошові кошти з цих рахунків безпідставно перераховано на рахунок Державної казначейської служби України для погашення заборгованості за виконавчим написом № 6611 без прийняття відповідачем відповідної постанови про арешт коштів позивача та в зв’язку з наявністю заборони на вчинення виконавчих дій з примусового виконання такого виконавчого напису.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року Публічне акціонерне товариство КБ “Приватбанк” залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на відсутність підстав для скасування оскарженої постанови, оскільки відповідні виконавчі дії проводились ним у порядку та строки передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 26.03.2018 року учасники справи, які про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, не з’явилися. У зв’язку з відсутністю відомостей про причини неявки позивача, розгляд справи відкладено на 27.03.2018 року.

У судове засідання, призначене на 27.03.2018 року представники учасників справи не з’явились, представник позивача та відповідача заявили клопотання про подальший розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані обставини не перешкоджають розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що начальником Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2018 року ВП № 55479304 щодо виконання виконавчого напису №6611, виданого 11.07.2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за яким необхідно стягнути заборгованість на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (код платника податків згідно з ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) з ОСОБА_1, не сплачену в строк за кредитним договором №DNDVGK00000416 від 27.04.2007 року.

Сума, що підлягає стягненню, складає 111942,66 (Долар США), що за курсом 26,352778 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.05.2017 року складає 2953000,07 грн., з урахуванням: - заборгованість за тілом кредиту у розмірі-111942,66 (Долар США); витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 3000,00 грн.

Також судом встановлено, що 05.01.2018 року, начальником Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 прийнято постанову ВП № 55479304, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2018 року № 200/471/18 забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом зупинення стягнення, що здійснюється на підставі виконавчого напису № 6611 від 11.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 2953000,07 грн.

25.01.2018 року, начальником Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 прийнято постанову ВП № 55479304, якою накладено арешт на грошові кошти, що міститься на рахунках позивача, відповідно до переліку наведеному у ній.

У зв’язку з отриманням ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2018 року у справі № 200/471/18, начальником Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 29.01.2017 року прийнято постанову про зупинення виконавчих дій, згідно якої вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису № 6611 від 11.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 2953000,07 грн. зупинено. Перш за все суд зазначає, що статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Абзацом 1 частини 2 цієї статті визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду за захистом свої прав 26.02.2018 року, при цьому строк звернення до суду не пропустив, оскільки відповідачем не надано доказів ознайомлення позивачем з матеріалами виконавчого провадження саме 09.01.2018 року, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду через пропущення строків звернення до суду.

При вирішенні самого спору суд виходить з того, що оскільки предметом спору є дії державного виконавця з арешту майна боржника, що вчинені 05.01.2018 р., спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 р. № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів. Згідно вимог статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 13 цього ж Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений статтею 48 Закону № 1404-VIIІ.

Так, частиною другою цієї статті передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина 5 цієї ж статті).

Звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (стаття 50 Закону № 1404-VIIІ).

Частиною першою статті 56 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За змістом абзацу першого частини другої статті 56 Закону № 1404-VIIІ арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (абзац 3 частини другої цієї ж статті).

Відповідно до частин 3, 4 статті 56 Закону № 1404-VIIІ, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

З аналізу наведених норм вбачається, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту як на кошти так і на майно, яке перебуває у власності та на рахунках боржника відповідно.

При цьому, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, начальником Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2018 року ВП № 55479304 щодо виконання виконавчого напису №6611.

Того ж дня, начальником Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 прийнято постанову ВП № 55479304, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача та направлено запити в реєструючи органи для встановлення майнового стану та доходу боржника.

Після отримання відповіді від 09.01.2018 року на запит від Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, 25.01.2018 року, начальником Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 прийнято постанову ВП № 55479304, якою накладено арешт на грошові кошти, що міститься на рахунках позивача.

Вказану постанову направлено на адресу позивача 25.01.2018 року, що підтверджується супровідним листом Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 25.01.2018 року № 760, що в свою чергу спростовує доводи позивача в частині вчинення відповідачем дій щодо накладення арешти на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках позивача без прийняття такої постанови.

При цьому суд зауважує, що порушення відповідачем строків прийняття названої постанови від 25.01.2018 року після отримання відповіді на запит від Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в силу приписів Закону № 1404-VIIІ не є підставою для визнання дій щодо накладення арешту на кошти протиправними.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем у справі виконавчі дії проведені у відповідному порядку, а оскаржена постанова прийнята в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом № 1404-VIIІ.

Посилання позивача на не проведення відповідачем опису майна та не вжиття заходів щодо визначення вартості майна як на підставу для скасування такої постанови суд до уваги не приймає, оскільки абзацом першого частини другої статті 56 Закону № 1404-VIIІ визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Тобто, конструкція зазначеної норми містить сполучник «або», що свідчить про альтернативну можливість прийняття державним виконавцем того чи іншого рішення.

При цьому, як зазначає сам позивач, сума заборгованості у повному обсязі списана з його рахунків у банку, а вжиття заходів щодо визначення вартості майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх на те коштів.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги щодо знаття арешту з грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» та в ПАТ «А-Банк» та належать йому з огляду на таке.

Частиною 4 ст. 59 Закону № 1404-VIIІ визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. При цьому, згідно з вказаної норми арешт знімається виконавцем, а не судом та лише з таких підстав:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Вказаний перелік є вичерпний та тлумаченню не підлягаю.

Слід також зазначити, що матеріали справи не містять даних щодо підстав для знаття арешту з грошових коштів позивача, враховуючи, що оскаржене рішення прийнято відповідачем на підставі, у спосіб та в межах наданих владних повноважень з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, підстав для задоволення цього позову не вбачається, а тому суд дійшов висновку про відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позивачу повністю відмовлено у задоволенні позову, підстав для стягнення на його користь судових витрат не вбачається.

Керуючись ст. 205, 242-246, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_4