Рішення № 73060478, 27.03.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1484/17

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача - не з'явились, відповідача - адвоката Потієнко Т.М., третьої особи - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ковальчук Інни Іванівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» про стягнення 7807 грн. 35 коп.,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2017 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації», звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ковальчук Інни Іванівни (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки товару № 614 від 18.11.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» і відповідачем, та договору надання послуг факторингу № Ф030717/44 від 03.07.2017 року, укладеного між позивачем та третьою особою, 20761 грн. 36 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.11.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1484/17, справа призначена до судового розгляду. Цією ж ухвалою до справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (далі - третя особа).

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Згідно з нормами ГПК України у відповідній редакції розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 16.01.2018 року справа №925/1484/17 призначена до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

13.12.2017 року відповідач через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву (вх. № 27304/17), в якому зазначила про часткову сплату позивачу заборгованості та позов визнала відповідно з урахуванням такої сплати.

14.12.2018 року третя особа через канцелярію суду подала письмові пояснення, в яких підтримала позовні вимоги, та клопотання про розгляд справи без її участі (вх. № 27534/17 від 14.12.2018 року).

Через канцелярію суду позивач в особі свого представника подав заяву про відмову від частини позовних вимог (вх. № 5596/18 від 28.02.2018 року, вх. № 5649/18 від 01.02.2018 року) в якій зазначає, що відповідачем частково оплачено борг за поставлений товар на суму 12954 грн. 01 коп. і в цій частині від позову відмовляється та просить суд стягнути з відповідача 7807 грн. 35 коп. та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2018 року прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 12954 грн. 01 коп., провадження у справі № 925/1484/17 в цій частині закрите, закрите підготовче провадження у справі № 925/1484/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018 року.

В засіданні суду 27.03.2018 року позивач в особі свого представника позов підтримала в повному обсязі, відповідач в особі свого представника позов визнала, третя особа явку свого представника не забезпечила, попередньо подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, враховуючи що відповідач позов визнав в повному обсязі, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

18.11.2014 року між третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Фарм Ко», як постачальником, та відповідачем - фізичною особою-підприємцем - Ковальчук Інною Іванівною, як покупцем, був укладений договір поставки товару № 614 (а. с. 46-47), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

На виконання зазначеного договору, постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товару на загальну суму 20761 грн. 36 коп., що підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними (а. с. 49-64), проте, в порушення умов договору, відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару не виконано.

03.07.2017 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реконструктизації», як фактором, та третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Фарм Ко», як клієнтом, був укладений договір надання послуги факторингу № ФО30717/44 (а. с. 65-67), за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у сумі 19723 грн. 29 коп. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язався відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару № 614 від 18.11.2014 року до фізичної особи-підприємця - Ковальчук Інни Іванівни.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладені обставини справи суд вважає, що третя особа - ТОВ «Фарм Ко» виконала свій обов'язок за договором поставки товару №614 в повному обсязі, факт невиконання відповідачем спірного грошового зобов'язання позивачем та третьою особою підтверджено належними і допустимими доказами, відповідачем визнано, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню в судовому порядку.

Крім того, статтями 512, 513 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем правомірно подано позов та заявлено вимоги до відповідача згідно договору факторингу № Ф030717/44 від 03.07.2017 року про стягнення заборгованості у сумі 7807грн. 35 коп.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 7807 грн. 35 коп. заборгованості задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Ковальчук Інни Іванівни, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реконструктизації», код ЄДРПОУ 39704618, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139, р/р №26508052701854, МФО - 300711 в ПАТ КБ «ПриватБанк» - 7807 грн. 35 коп. заборгованості, 1600 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписано 29.03.2018 року.

Суддя В.М. Грачов