Рішення № 73057273, 23.03.2018, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/1381/17

Провадження № 2/575/13/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 р. смт. Велика Писарівка

ОСОБА_1 районний суд Сумської області у складі:

головуючого – судді Савєльєвої А.І.

за участю секретаря – Доценко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка справу за цивільним позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», представник позивача: ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним цивільним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.10.2011 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н на загальну суму 19500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідач зобов’язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші витрати відповідно до умов Договору. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов’язання станом на 27.09.2017 заборгованість за кредитним договором становить: заборгованість за кредитом – 12663,75 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 20892,84 грн., заборгованість за пенею – 11092,75 грн., штраф – 500,00 грн. (фіксована частина), штраф – 2232,47 грн. (процентна складова), тобто загальна сума заборгованості становить 47 381, 81 грн. У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав у повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні факт укладення кредитного договору не заперечував, підтвердив підписання анкети-заяви та отримання кредитних коштів, частково сплачував заборгованість, останній платіж сплатив 31.12.2016, перестав сплачувати після того, як пожежою було знищено його будинок, розмір нарахованих процентів не визнає.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнав повністю, вважає, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредитний договір не укладався, крім того, просить суд застосувати позовну давність, у зв’язку з чим відмовити позивачу у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здіснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.2 ст.633 ЦК України).

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 02.10.2011 відповідач ОСОБА_3 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.10).

Відповідачеві згідно з наданою позивачем довідкою (а.с.133) були надані кредитні картки: 02.10.2011 № 4149437706753330 з терміном дії до 03/15; 10.05.2012 № 4149437112586795 з терміном дії до 03/16; 19.04.2013 № 5457092301698761 з терміном дії до 12/16; 31.12.2016 № 5168742358539579 з терміном дії до 05/20.

Таким чином, між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного кредитного договору, який складається із Анкети-заяви від 02.10.2011 (а.с.6).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до положень статей 1048, 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1, 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами матеріального закону визначені істотні умови укладення кредитного договору, а саме: розмір (сума) кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які визначаються при укладенні сторонами договору шляхом складення його в письмовій формі, що підписується сторонами.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.

З наданого позивачем розрахунку (а.с.5-9) вбачається, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором б/н від 02.10.2011 станом на 27.09.2017 утворилась заборгованість, а саме: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) – 12 663,75 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом – 20 892,84 грн., заборгованість за пенею – 11 092,75 грн., а також штрафи – 2 732,47 грн., тобто загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 47 381, 81 грн.

Будь-яких доказів на спростування заборгованості з повернення тіла кредиту в розмірі 12 663, 75 грн., суду не надано.

Позивач посилається на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Розрахунки щодо нарахування процентів за користування кредитом, пені та комісії, а також штрафів, позивач обґрунтовує умовами, викладеними в Умовах і правилах надання банківських послуг та Тарифах банку.

Проте витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та зазначені Умови і правила всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв’язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.

Зазначений правовий висновок, який суд враховує у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, викладений в постановах Верховного суду України № 6-16цс15 від 11.03.2015, № 6-240цс14 від 11.02.2015, № 6-698цс15 від 10.06.2015, № 6-757цс від 01.07.2015, № 6-2320цс16 від 22.03.2017.

Надана банком анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, підписана відповідачем, не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу.

Надані Банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг, які не підписані відповідачем, не доводять досягнення між сторонами по справі домовленості щодо розміру процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу на умовах, визначених цими документами.

Також слід зазначити, що, незважаючи на те, що умови, викладені в анкеті-заяві містять ознаки договору приєднання, який передбачає приєднання до запропонованих умов, встановлених однією стороною - банком, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, на що посилається у позові ПАТ КБ «ПриватБанк», ці обставини не дають підстав для визнання їх складовою договору банківських послуг, про який ведеться мова у анкеті-заяві, у разі відсутності на них підпису іншої сторони, яка приєднується. Ознакою такого договору є відсутність у сторони, що приєднується, можливості приймати участь у визначенні умов договору, але сторона - приєднання не позбавлена законом права його підписати, чим підтверджує свою згоду на укладання договору на таких умовах.

Крім того, позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме долучені до позовної заяви Умови та правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11.03. 2015 р., № 6-240цс14 від 11.02.2015 р., № 6-698цс15 від 10.06.2015 р., № 6-757цс 15 від 01.07.2015 р. та № 6-2320цс16 від 22.03.2017 р.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України у справі №6-1412цс16.

У зв’язку з викладеним та відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити позивачу проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному відповідно до ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 ЦК України, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведеного вбачається, що доведений позивачем розмір заборгованості відповідача станом на 27.09.2017 становить 12663,75 грн., яка складається з боргу з повернення тіла кредиту.

Відповідно до виписки банку (а.с.130) відповідач останній платіж за договором в сумі 1300 гривень здійснив 31.12.2016, що підтвердив також у судовому засіданні. Суд враховує, що за рахунок сплачених коштів погашалось частково тіло кредиту та проценти, які нараховувались позивачем. Таким чином, період за який підлягають стягненню з відповідача проценти на рівні облікової ставки НБУ становить з 01.01.2017 по 27.09.2017, а саме:

-з 01.01.2017 по 13.04.2017 – 14% - 103 дні (12663,75 грн. х 14% : 365 х 103 = 500,30 грн.);

-з 14.04.2017 по 25.05.2017 – 13% - 42 дні (12663,75 х 13% : 365 х 42 = 189,44 грн.);

-з 26.05.2017 по 27.09.2017 – 12,5% - 125 днів (12663,75 х 12,5% : 365 х 125 = 542,11 грн.);

Отже, загальна сума заборгованості з процентів за користування кредитом, обрахована на рівні облікової ставки НБУ, становить 1231,85 грн.

Положеннями ч.1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином судом встановлено, що загальна заборгованість відповідача перед банком станом на 27.09.2017 становить 13 895, 60 грн., складається із: заборгованості з повернення тіла кредиту – 12 663, 75 грн., зі сплати процентів за користування кредитом – 1 231, 85 грн., та підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафів суд вважає, що такі вимоги є безпідставними, оскільки сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалось вище, укладено не було. Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю вимог.

Щодо застосування позовної давності, заявленої представником відповідача у справі, суд доходить висновку про відсутність підстав для її застосування, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-95цс14, за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 Цивільного кодексу України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач останній платіж здійснив 31.12.2016, що підтвердив також у судовому засіданні, також в рамках кредитного договору отримував декілька кредитних карток, зокрема, 31.12.2016 № 5168742358539579 з терміном дії до 05/20, а кінцевим строком погашення кредиту є термін дії картки, тобто останній календарний день (31 число) травня місяця 2020 року. Банк звернувся з позовом 27.11.2017, отже строк позовної давності не пропущений.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеній частини позову.

керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 42, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», представник позивача: ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /49094 м.Дніпро вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570/ заборгованість за кредитним договором б/н від 02.10.2011 в сумі 13 895 (тринадцять тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /49094 м.Дніпро вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570/ в рахунок повернення сплаченого судового збору 469 гривень 23 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складене та підписане 29 березня 2018 року.

Суддя А.І.Савєльєва