
Справа № 573/479/18
Номер провадження 1-кп/573/71/18
УХВАЛА
іменем України
29 березня 2018 року м. Білопілля
Колегія суддів Білопільського районного суду Сумської області у складі:
головуючої судді : Кліщ О.В.,
суддів : Терещенко О.І., Черкашиної М.С.,
при секретарі : Сітало Ю.С.,
за участю прокурора : Тимошенка Є.І.
захисників : ОСОБА_1, ОСОБА_2,
обвинувачених : ОСОБА_3, ОСОБА_4,
потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Білопілля матеріали кримінального провадження № 12017200000000104 від 10.06.2017 року, яке надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст.199, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України,-
В С Т А Н О В И Л А:
До Білопільського районного суду Сумської області надійшло кримінальне провадження № 12017200000000104 від 10.06.2017 року, з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст.199, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор Тимошенко Є.І. зазначив, що зазначене кримінальне провадження підсудне Білопільському районному суду Сумської області, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України і підстав для його повернення немає, просить призначити справу до судового розгляду, а також викликати в судове засідання свідків згідно списку, доданого до матеріалів кримінального провадження.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили призначити до судового розгляду кримінальне провадження на підставі обвинувального акту.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_1 під час підготовчого судового засідання клопотань, пов’язаних із підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, не заявляли. Не заперечували проти призначення справи до судового розгляду, а також виклику свідків, зазначених прокурором.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_2 під час підготовчого судового засідання клопотань, пов’язаних із підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, не заявляли. Не заперечували проти призначення справи до судового розгляду, а також виклику свідків, зазначених прокурором.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, колегія суддів приходить до висновку, що кримінальне провадження підсудне Білопільському районному суду Сумської області.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, в ході підготовчого судового провадження не встановлено. Підстав для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України, немає. Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.4-8 ч.1 ст.284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону, підстав для його повернення прокурору немає, тому слід призначити кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст.199, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України,- до судового розгляду.
З вказаних мотивів, з метою підготовки до судового розгляду, колегія суддів вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження на 05 квітня 2018 року о 13 годині 00 хвилин. Здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, виходячи з вимог ч.2 ст.27 КПК України, та колегіально, виходячи з вимог ч.2 ст.31 КПК України. Визначити склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді, наступним: процесуальний прокурор, обвинувачений, захисник обвинуваченого, потерпілі. Здійснити виклик в судовий розгляд для допиту свідків з клопотання, поданого прокурором. Обов»язок по забезпеченню присутності під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, в силу вимог ч.3 ст.23 КПК України, слід покласти на процесуального прокурора.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором Тимошенко Є.І. заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ( обрано ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді від 14.12.2017 року, продовжено ухвалою від 30.01.2018 року до 30 березня 2018 року) на 2 місяці. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, знищувати, приховувати та спотворювати речові докази у справі, а також може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, на даний момент ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
Також у підготовчому судовому засіданні прокурором Тимошенко Є.І. заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою ( обраний ухвалою слідчого судді від 07.10.2017 року, продовжено ухвалами від 29.11.2017р., 25.01.2018р., 23.03.2018 року - до 06 квітня 2018 року) на строк 60 діб. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, знищувати, приховувати та спотворювати речові докази у справі, а також може вчиняти інші кримінальні правопорушення. На даний час ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_1 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Не заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту, проте не цілодобового, а лише в нічний час. Оскільки в денний час він потребує відвідування лікарні, так як являється інвалідом першої групи. На підтвердження чого надала довідки МСЕК про встановлення безтермінової групи інвалідності І групи, характеристику із місця проживання, протокол комп»ютерної томографії, довідки із відділення Пенсійного фонду про отримання пенсії.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти заявленого прокурором клопотання і просили змінити відносно обвинуваченого міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вважають, що прокурором не доведено жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вислухавши думку учасників підготовчого судового провадження з приводу заявленого прокурором клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи у вигляді домашнього арешту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст.199, ч.1 ст. 263 КК України, а ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, при цьому кримінальне правопорушення за ч.3 ст. 187 КК України - є особливо тяжким злочином, кримінальне правопорушення за ч.1 ст.263 КК України – є тяжким злочином.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.1-21), обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту 14.12.2017 року, який продовжено ухвалою суду від 30.01.2018 року, термін дії ухвали закінчується 30.03.2018 року. Обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою суду від 07.10.2017 року та продовжено ухвалами суду від 29.11.2017р., 25.01.2018р., - до 06 квітня 2018 року.
Відповідно до рішення ЄСПЛ « Немержицький проти України» суд наголошував, що: «Практика тримання обвинувачених під вартою без конкретного юридичного підґрунтя або за відсутності чітких норм, які б регулювали такі питання, в результаті може призвести до позбавлення осіб свободи протягом необмеженого часу без відповідного дозволу суду і, відповідно, є несумісною з принципом юридичної визначеності та принципом захисту від свавілля, які червоною ниткою проходять через Конвенцію і принцип верховенста права». Тобто відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити(якщо так, то за яких умов), застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 ст. 5 Конвенції («Барановський проти Польщі», «Фельдман Проти України»). Суд повторює що відсутність підстав в судових рішеннях щодо тримання під вартою протягом тривалого часу не відповідає принципу захисту від свавілля, закріпленому в пункті 1 статті 5 Конвенції ( «Соловей і Зозуля проти України»). Відповідно до рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» від 10.02.2011 року визначено, що згідно п.3 ст.5 Конвенції після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов’язані навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами ( «Єлоєв проти України»). Судові рішення щодо тримання особи під вартою не повинні повторювати типовий набір підстав без дослідження їх належності у світлі обставин конкретної ситуації ( «Белевітський проти Росії»).
За змістом статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. 2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Суд вважає, що домашній арешт є запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (надалі Конвенція), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України
Як встановлено в підготовчому судовому засіданні, на даний момент ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3, а саме те, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, - не зменшилися та продовжують існувати, як і ризики - незаконно впливати на свідків, потерпілих, знищувати, приховувати та спотворювати речові докази у справі.
Надані захисником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 письмові довідки не спростовують існування ризиків, зазначених прокурором у своєму клопотанні.
Як встановлено в підготовчому судовому засіданні, на даний момент ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, а саме, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, - не зменшилися та продовжують існувати, як і ризики - незаконно впливати на свідків, потерпілих, знищувати, приховувати та спотворювати речові докази у справі. Посилання прокурора в клопотанні на наявність ризику ухилення від явки до суду обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає переконливими, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця проживання, роботи, раніше засуджувався за вчинення тяжких злочинів проти власності та своєю поведінкою під час досудового розслідування може впливати на потерпілих та свідків.
Жодна обставина, яка зазначалась захисником ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_4 під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, не спростовують існування тих ризиків, про які заявлено та які доведено прокурором.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, розгляд справи розпочинається зі стадії підготовчого засідання та у ній не допитано усіх свідків та потерпілих, а в порядку ст. 290 КПК України, усім учасникам відкриті матеріали, в тому числі і адреси проживання вказаних осіб, тому у обвинувачених є можливість безпосередньо впливати на них та схиляти їх до дачі неправдивих свідчень на свою користь, тому, на думку суду, на даний час не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, а для обвинуваченого ОСОБА_3 у виді домашнього арешту, тому наявні всі підстави для продовження строку дії даних запобіжних заходів. При цьому суд не вбачає можливості змінити запобіжних західів на більш м’які.
Суд вважає, що при розгляді клопотання встановлена наявність передбачених законом обставин, які обґрунтовують можливість продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 до 28 травня 2018 року, та обґрунтовують можливість продовження строку домашнього арешту ОСОБА_3 до 28 травня 2018 року.
Не підлягає задоволенню клопотання прокурора щодо доручення органу пробації підготувати досудову доповідь, у зв’язку з тим, що ч.2 ст. 314-1 КПК України не передбачено складання досудової доповіді щодо осіб, обвинувачених у скоєнні особливо тяжких злочинів.
Інших клопотань від учасників судового провадження не надійшло.
Перешкод для призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст.199, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, - призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білопільського районного суду Сумської області на 13.00 годин 05 квітня 2018 року колегією суддів у складі головуючої судді Кліщ О.В., суддів Терещенко О.І. та Черкашиної М.С.
В судове засідання викликати прокурора прокуратури Сумської області ОСОБА_7, потерпілих, обвинувачених та їх захисників, а також свідків, зазначених прокурором у списку, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 травня 2018 року включно з утриманням його у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 27 травня 2018 року включно.
У задоволенні клопотання прокурора щодо доручення органу пробації підготувати досудову доповідь - відмовити.
Копію ухвали вручити для відома прокурору, обвинуваченим та їх захисникам, а також направити до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Кліщ О.В.
ОСОБА_8
ОСОБА_9
Судове рішення № 73057270, Білопільський районний суд Сумської області було прийнято 29.03.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 573/479/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: