Постанова № 73057071, 26.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/141/18

Номер справи місцевого суду: 504/1668/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі прокурора Войтова Р.Г., особи, притягнутої до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2, розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.12.2017 року відносно:

ОСОБА_2, який народився 19.01.1968 року в с. Кірове Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, голови Трояндівської сільради Лиманського району Одеської області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Кірове), вул. Миколаївська, 31,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП,

встановив:

Зазначеною постановою суду, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв’язку з закінченням строку, протягом якого можливе накладення стягнення.

Відповідно до постанови суду 1-ої інстанції, ОСОБА_2, будучи головою Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, тобто посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка відповідно до підпункту «б», пункту 1, частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, перебуваючи в приміщенні Трояндівської сільради Лиманського району Одеської області та її виконавчих органах, достовірно усвідомлюючи, що в його особистих інтересах приймається рішення сільської ради «Про умови оплати сільського голови на 2016 рік», а саме, щодо встановлення йому премії в розмірі 140% від посадового окладу, що не є обов’язковою надбавкою, переслідуючи свій приватний інтерес, прийняв участь у голосуванні по вказаним питанням, не повідомивши про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час засідання ради, на якій розглядались відповідні питання, тобто навмисно порушив вимоги ст.ст. 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Окрім того, ОСОБА_2, будучи головою Трояндівської сільради Лиманського району Одеської області, вчинив дію в умовах реального конфлікту інтересів, особисто проголосувавши 24.12.2015 року за рішення №36-VII від 24.12.2015 року, тобто навмисно порушив вимоги ст.ст. 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що постанова суду підлягає скасуванню з наступних підстав:

- визнаючи його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не врахував, що при голосуванні за встановлення щомісячної премії у розмірі 140%, його голос не був вирішальним і не вплинув на прийняття рішення;

- у даному випадку відсутня подія правопорушення, тому одного лише бажання працівників правоохоронних органів визнати його винуватим, недостатньо, адже необхідно довести, що певні дії є протизаконними та підпадають під ознаки адміністративного правопорушення.

Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду і закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Прокурор Войтов Р.Г.заперечував проти зазначених доводів та просив залишити постанову суду 1-ої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з’ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції не виконав приписи ст. 280 КУпАП, допустив істотну неповноту з’ясування обставин справи, яка вплинула на правильність прийнятого рішення, а викладені в постанові судді висновки щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Окрім того, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з приміткою 2 до зазначеної норми закону, під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Отже для висновку про наявність в особи реального конфлікту інтересів та про прийняття нею рішення в умовах реального конфлікту інтересів необхідно встановити: 1) наявність в особи приватного інтересу; 2) наявність суперечності між приватним інтересом особи та її представницькими повноваженнями; 3) наявність впливу цієї суперечності на об'єктивність або неупередженість рішення; 4) наявність повноважень на прийняття рішення.

При цьому, має бути беззаперечно визначено, в чому саме полягає приватний інтерес конкретної особи, в чому саме проявляється суперечність між приватним інтересом та представницькими повноваженнями цієї особи та її вплив на прийняття рішення.

Разом з тим, ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в постанові суду першої інстанції не зазначено й не розкрито змісту зазначених вище факторів, без яких реальний конфлікт інтересів відсутній.

Так, у постанові суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_2, приймаючи участь у голосуванні за рішення сільської ради «Про умови оплати сільського голови на 2016 рік», щодо встановлення йому премії в розмірі 140% від посадового окладу, що не є обов’язковою надбавкою, переслідував свій приватний інтерес, не повідомивши про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час засідання ради, а також вчинив дію в умовах реального конфлікту інтересів, особисто проголосувавши 24.12.2015 року за рішення №36-VII від 24.12.2015 року.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ч. 6 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради має право обирати і бути обраним до органів відповідної ради.

Голосування є правом та обов'язком депутата, а участь депутата в такому голосуванні є формою здійснення його представницьких повноважень, а не проявом чи реалізацією приватного інтересу, незалежно від того, за кого голосує депутат.

Волевиявлення депутата місцевої ради, у даному випадку, не може бути підставою для встановлення наявності в його діях конфлікту інтересів.

До того ж, як встановлено судовим розглядом, голос ОСОБА_2 за питання порядку денного, які стосувались нього, не був вирішальним, оскільки рішення №36-VII від 24.12.2015 року було прийнято депутатами сільської ради одноголосно.

Отже, у зв’язку з відсутністю такого конфлікту інтересів, неповідомлення ОСОБА_2 про, начебто, наявність у нього реального конфлікту інтересів перед голосуванням за рішення сільської ради «Про умови оплати сільського голови на 2016 рік», щодо встановлення йому премії в розмірі 140% від посадового окладу, є правомірним, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові суду не зазначено, про що ж мав повідомити раду ОСОБА_2, адже депутатам було очевидно відомо, які питання ставилися на голосування і стосовно якої особи органу місцевого самоврядування.

В матеріалах справи не міститься і прокурором не надано будь-яких даних, які б свідчили про об'єктивні та суб'єктивні ознаки реального конфлікту інтересів, наявність суперечностей між приватними інтересами ОСОБА_2 та його службовими чи представницькими повноваженнями як голови Трояндівської сільради Лиманського району Одеської області, в момент прийняття рішень стосовно нього.

Визнавши ОСОБА_2 винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, суд першої інстанції не навів у судовому рішенні ґрунтовних мотивів незгоди з його поясненнями, у яких він заперечив наявність у ситуації, що склалася, реального конфлікту інтересів, обмежившись посиланням на те, що корупційні діяння вважаються закінченими з моменту порушення спеціальних обмежень, тобто з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльності і відповідальність за них настає незалежно від одержання особою матеріальних та нематеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, а вина ОСОБА_2 повністю доведена зібраними матеріалами справи.

Таким чином у судовому рішенні не наведено належних і достатніх мотивів його ухвалення, тому таке рішення не може законним та справедливим.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 280, 283, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2– задовольнити.

Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.12.2017 року відносно ОСОБА_2 про визнання його винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-7 ч. 1, ст. 172-7 ч. 2 КУпАП, із закриттям провадження у зв’язку з закінченням строку, протягом якого можливе накладення адміністративного стягнення, – скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Одеської області О.В. Копіца