Постанова № 73056189, 28.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/913/17 28.03.2018

Провадження №22-ц/784/415/18

Головуючий суду першої інстанції - Фасій В.В.

Категорія 53 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_3,

відповідача - Маркітан А.В.,

представника відповідача - Лук’яненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області

від 10 січня 2018 року,

ухвалене о 16 год.16 хв. під головуванням судді Фасія В.В. в приміщенні суду у смт.Врадіївка, за позовом ОСОБА_3 до директора Покровської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради Врадіївського району Миколаївської області (далі - Покровська ЗОШ І-ІІІ ступенів) Маркітан Антоніни В’ячеславівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Врадіївський районний центр зайнятості про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, зобов'язання прийняти на роботу та укласти трудовий договір,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 пред'явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

23 жовтня 2017 року він звернувся до директора Покровської ЗОШ І-ІІІ ступенів Маркітан А.В. з заявою про прийняття на роботу на посаду вчителя фізичної культури, яка була вакантною.

Відповідь на вказану заяву він отримав тільки 14 листопада 2017 року після оскарження дій директора щодо ненадання йому відповіді на заяву.

У вказаному документі містилася відмова у прийомі на роботу через направлення на вказану посаду Врадіївським районним центром зайнятості ОСОБА_7, який має відповідну освіту і додаткові гарантії у працевлаштуванні.

З заяви ОСОБА_7 вбачається, що він також подав заяву про прийняття його на роботу 23 жовтня 2017 року.

Між тим, відповідач замість того, щоб безпосередньо здійснити добір кандидатури на вакантну посаду шляхом проведення конкурсу, звернулася до центру зайнятості, залишивши заяви претендентів без розгляду.

ОСОБА_3 вказував, що надані при прийнятті на роботу ОСОБА_7 документи не свідчили про наявність у нього додаткових гарантій у сприянні працевлаштування.

Крім того відповідачем не було перевірено наявність у ОСОБА_7 військово-облікових документів.

На думку ОСОБА_3 підставою відмови у його прийнятті на роботу стала упереджена думка відповідача щодо нього. Відповідач, відмовляючи у прийнятті на роботу, не ставив під сумнів його ділові та професійні якості, як кандидата на посаду вчителя фізичної культури, а тому відмовив у прийнятті на роботу незаконно.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив визнати відмову у його прийомі на роботу неправомірною та зобов'язати директора Покровської ЗОШ І-ІІІ ступенів Маркітан А.В. прийняти його на роботу на посаду вчителя фізичної культури і укласти з ним трудовий договір.

У своєму відзиві на позовну заяву директор Покровської ЗОШ І-ІІІ ступенів Маркітан А.В. проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечувала та зазначала, що звертаючись із заявою про прийняття на роботу, позивач не просив надати на його адресу письмову відповідь про результати її розгляду. Крім того, вона вказувала, що 23 жовтня 2017 року із заявою про прийняття на роботу на посаду вчителя фізичної культури звернувся ОСОБА_7, якого направлено для працевлаштування Врадіївським районним центром зайнятості. Під час вивчення заяв претендентів на зайняття вакантної посади нею було взято до уваги досвід роботи позивача у навчальному закладі, як спеціаліста вищої категорії. Однак, перевагу отримав ОСОБА_7 з огляду на його фах викладача фізичної культури та кваліфікацію тренера з велосипедного спорту, а також знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини і участь у благоустрої школи.

У своїй відповіді на відзив ОСОБА_3 зазначав, що твердження зазначені у відзиві не спростовують доводів його позовної заяви.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач не відноситься до категорії осіб, з якими роботодавець зобов'язаний укласти трудовий договір. Із дискримінаційною ознакою відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_3 не пов'язана. Зазначені позивачем обставини не могли слугувати підставою зобов'язання укласти з ним трудовий договір.

Крім того, судом першої інстанції наголошено на тому, що на момент звернення позивача з заявою про прийняття на роботу, вакантної посади вчителя фізичної культури у освітньому закладі не було. Вона з'явилася 25 жовтня 2017 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.2Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Стаття 21 КЗпП України передбачає, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ст.22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. №9 роз'яснює, що безпосередньо суди розглядають позови про укладення трудових договорів. При обґрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою з дня її звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Частини 1 та 2 статті 8 та стаття 10 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. №651-XIV визначають, що заклад загальної середньої освіти - це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти. Заклад загальної середньої освіти діє на підставі статуту, який затверджується засновником або уповноваженим ним органом.

Заклад загальної середньої освіти є юридичною особою.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.26 вказаного Закону України трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Відповідно до ст.ст.80, 92, 96 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

З системного аналізу вищезазначених норм законодавства випливає, що питання щодо укладання трудового договору вирішується відповідною юридичною особою через свої органи та уповноважених осіб.

З огляду на зазначене, в разі виникнення спору щодо відмови в укладанні трудового договору належним відповідачем повинна виступати юридична особа.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Покровської ЗОШ І-ІІІ ступенів з заявою про прийняття на роботу на посаду вчителя фізичного виховання з 24 жовтня 2017 року (а.с.61).

14 листопада 2017 року отримав письмову відмову у прийнятті на роботу (а.с.4).

Із позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що його позовні вимоги стосуються визнання неправомірною відмови в прийнятті на роботу, зобов'язання прийняти на роботу та укласти трудовий договір, які пред'явлені до директора Покровської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Маркітан А.В.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції вважав, що позов подано до належного відповідача, однак підстави для його задоволення відсутні, тому що позивач не довів своїх вимог.

На думку колегії суддів вказаний висновок є помилковим.

Належним відповідачем по даній справі має виступати не директор школи, а Покровська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради Врадіївського району Миколаївської області, як юридична особа та роботодавець.

Розгляд справи з неналежним відповідачем позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.

За такого, висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 до директора Покровської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у зв'язку з його необґрунтованістю є неправильним, оскільки не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо необхідності розгляду спору з належним відповідачем.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через неналежність відповідача.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до директора Покровської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Врадіївської районної ради Врадіївського району Миколаївської області Маркітан Антоніни В’ячеславівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Врадіївський районний центр зайнятості про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, зобов'язання прийняти на роботу та укласти трудовий договір відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В.Локтіонова

Судді С.Ю.Колосовський

Л.М.Царюк

Повний текст постанови складено 29 березня 2018 року.