Рішення № 73055875, 12.03.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа№329/1141/17

Справа № 329/1141/17

2/329/19/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року смт Чернігівка Запорізької області

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Покопцевой Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.,

адвоката - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чернігівка Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, призначення опіки та стягнення аліментів, третя особа - служба у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач зазначила, що відповідач є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

З народження дівчинка постійно мешкає з позивачем, бабою та дідом.

Відповідач в 2005р. залишила родину, та з того часу, як матір, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по її вихованню та утриманню дочки, матеріальної допомоги не надає, про фізичний, духовний та розумовий розвиток дитини не піклується.

В судовому засіданні додатково пояснила, що фактично на теперішній час утримує та виховує дівчину. Допомагає, в тому числі й грошима, матір та батько (баба та дід ОСОБА_4). Відповідач жила з дочкою два роки, поки годувала грудьми, а потім пішла до співмешканця. У дитячий садочок та до школи ОСОБА_4 пішла від баби, і дотепер проживає в її будинку, а відповідач передавала дитині по 10-20 гривень, ніяких материнських інстинктів не виявляла, спілкування між ними як такого немає, відвідує дочку десь раз на три місяці, хоча дівчина до матері тягнеться, і ніхто не перешкоджає їм бачитись. У нечасті гостювання ОСОБА_4 у матері копала картоплю, збирала горіхи, доглядала молодших дітей, але надовго не затримувалася, залишалася на день-два.

Зі співмешканцем матері у ОСОБА_4 вкрай неприязні відносини, тому їхати до них додому дитина не хоче. Одного разу під час телефонної розмови з матір'ю дівчина ввімкнула гучний зв'язок, і позивач почула, яка співмешканець відповідача погрожує здати її в інтернат. У будинку позивача дитині створені всі необхідні умови для проживання та розвитку. На прохання ОСОБА_4 купити їй необхідні речі відповідач погоджується, але не робить цього і пояснює, що в неї немає грошей. Всі ці роки відповідач жодного разу не привітала дівчину зі святами, не приходила до школи, до лікарні тощо, тобто фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню та вихованню дитини.

З огляду на викладене просить позбавити відповідача батьківських прав на дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1. - позов підтримав, просив залишити без розгляду вимоги про призначення позивача опікуном ОСОБА_4, пояснивши, що у позові вони зазначені помилково.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти з початком роботи Верховного суду, тобто з 15 грудня 2017 року, передбачених новим ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

За положеннями ч.3-4 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що подальший розгляд справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, у частині, в якій вони не встановлюють нових обов'язків, скасовують чи звужують права, що належать учасникам судового процесу, чи обмежують їх використання.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що після народження ОСОБА_4, у 2003р., проживала разом з нею у своєї матері. Колі дівчинці було півтора роки, познайомилася з хлопцем на ім'я ОСОБА_5, до якого пішла жити, намагаючись влаштувати особисте життя. Оскільки дівчинка вже ходила, матір їй дитину не віддала, і ОСОБА_4 залишилася проживати з бабою. Від ОСОБА_5 вона народила сина ОСОБА_6, в подальшому вони припинили проживати однією родиною. Навесні 2011р. вона зустріла свого нинішнього співмешканця ОСОБА_7, з яким проживає дотепер і від якого народила ще трьох дітей - синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і дочку ОСОБА_10. Відповідач телефонує та провідує дівчину, але її матір перешкоджає цим відвідинам. Матеріально вона допомагає дитині, купляє те, що дочка попросить, останній раз, в 2017р., купила зошити, раніше придбала колготки, тоді ж, у 2017р., дала ОСОБА_4 300грн, оплачувала проїзд до неї у гості. В іншій частині дитину утримує баба й дід. До садочку, школи, поліклініки ОСОБА_4 водила баба. З днем народження ОСОБА_4 відповідач не вітала, бо неграмотна, і не знає, коли саме цей день. З цієї ж причини не може сказали про розмір одежі, взуття дочки, клас, в якому та навчається. До школи та дитсадка, на свято першого та останнього дзвоника не ходила, бо її не запрошували. У серпні 2014р. ОСОБА_4 попросила забрати її на літні канікули пожити і восени віддати до школи в м.Токмаку, за їх місцем проживання. Відповідач погодилася, забрала документи зі школи, та дочку. Невдовзі ОСОБА_4 попросилася до баби, але, коли вони прихали до села, то дівчинку у своїй хаті закрив брат відповідача, Роман, і більше дитину їй не віддали. На теперішній час ОСОБА_4 так і живе з бабою. Відповідач бажає, щоб дівчина проживала з нею, але та не хоче, бо всі друзі у неї в Новополтавці. Її родина живе за рахунок державної допомоги на дітей, загалом отримуючи близько 6 000грн на місяць. Відповідач не працює, бо молодшому хлопчику лише півтора роки, її співмешканець також не працює. В її будинку 3 спальні, в яких проживають вона, її співмешканець та троє їх малолітніх спільних дітей. Син ОСОБА_6 навчається та живе в інтернаті, додому приїздить на вихідні, тобто умови для проживання ОСОБА_4 є.

Представник третьої особи позов підтримала у повному обсязі, пояснила, що з родиною ОСОБА_3 служба у справах дітей працює з 2013 року, хоча родина на обліку в службі не перебуває. Приводом для цього стало звернення матері відповідача, бабусі неповнолітньої ОСОБА_4, якій потрібно було свідоцтво про народження дівчини, для пред'явлення за місцем навчання, але відповідач його не віддавала. Надалі службою було позитивно вирішено питання про припинення виплат державної допомоги відповідачу на ОСОБА_4, які та отримує як матір-одиначка, адже фактично дівчинка 13 років з матір'ю не живе. На запитання працівників служби з приводу витрат цих коштів відповідач пояснювала, що дівчинка живе з бабою, то хай живе й надалі, а баба, в свою чергу, повинна її забезпечувати. Дані про батьків всіх своїх дітей відповідач в свідоцтвах про їх народження вказала зі своїх слів, щоб отримувати від держави гроші, на які родина і існує, бо її співмешканець не працює. ОСОБА_10 до садочку, ОСОБА_10 школи, де зараз навчається дівчина, ОСОБА_10 до лікарні під час її хвороб відповідач жодного разу не приходила. З нею неодноразово проводилися бесіди з приводу того, що вихованням дочки потрібно займатися, але результату не було жодного, всі психологічні та соціальні зв'язки між ними втрачено. Як пояснювала матір відповідача та сама ОСОБА_4, відповідач не цікавиться дівчинкою, її навчанням, розвитком, не вітає її зі святами, не виявляє інтересу з приводу її світогляду, тобто фактично на протязі 13 років повністю ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків, які має змогу виконувати, але не бажає.

Суд, вислухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

За положеннями ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З матеріалів справи вбачається, що, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 10.01.2011р. ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новополтавка Чернігівського району Запорізької області, її матір'ю є відповідач (а.с.9), батька записано зі слів матері.

Згідно довідки № 406 від 21.02.2017р. виконкому Новополтавської сільської ради та свідоцтва про право особистої власності, неповнолітня ОСОБА_4 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, в будинку своєї баби ОСОБА_13 разом з тіткою ОСОБА_2, бабою та дідом (а.с.10, 11, 24).

Згідно довідки № 136 від 12.12.2016р. Новополтавської загальноосвітньої школи, ОСОБА_4 навчається у 8 класі (а.с.21).

Згідно характеристики класного керівника (а.с.22), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на уроках чемна та стримана, в громадському житті класу та школи приймає дуже активну участь, в позакласному житті дуже активна та небайдужа, трудолюбива та відповідальна. Батьки дівчинки не приймають участь у вихованні та навчанні, жодного разу школу не відвідували. ОСОБА_4 опікуються бабуся, дідусь та тітка ОСОБА_2.

Згідно повідомлення № 01-28/448 від 20.12.2016р. Новополтавської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з бабою ОСОБА_13, яка нею опікується (а.с.25).

За довідкою № 9 від 18.01.2018р. Токмацького НВК «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа 1-2 ступенів №12», ОСОБА_4, 2003р.н., була зарахована 18.07.2014р. до 6 класу зазначеного закладу, вибула 03.09.2014р. до Новополтавської загальноосвітньої школи на підставі заяви матері (а.с.57).

Згідно висновку Чернігівської районної державної адміністрації (а.с.45), затвердженого рішенням № 56 від 20.12.2017р. комісії з питань захисту прав дитини Чернігівської районної державної адміністрації (а.с.93), відповідача доцільно позбавити батьківських прав на дочку ОСОБА_4. З нею неодноразово проводилися бесіди щодо необхідності займатися вихованням дівчини, її утриманням, рекомендовано забрати дитину на проживання до свого будинку, але позитивних результатів ці бесіди не дали. Відповідач пояснила, що ОСОБА_4 проживає окремо, стосунки між ними не підтримуються, психологічні та соціальні зв'язки втрачені. За місцем проживання відповідач характеризується як конфліктна, на зауваження та критику реагує негативно, дівчинкою опікуються дідусь, бабуся та тітка.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що живе у Новополтавці з 1989р., з 2002р. був сільським головою, зараз є старостою. Як йому відомо, ОСОБА_3 участі у вихованні дочки ОСОБА_4 не приймала і не приймає, бо вийшла заміж та пішла з батьківської хати. Дівчинка від народження живе з бабою, яка її утримує. Бабуся зверталася до нього як до старости з питанням, як їй утримувати на пенсію 14-річну дівчину, адже матір матеріально не допомагає. Відповідачку свідок може охарактеризувати як людину безвідповідальну, яка ніде й ніколи не працювала. Бабуся та члени її родини, в свою чергу, навпаки, створили всі необхідні умови для розвитку дівчини, в неї є окрема кімната, вона відвідує гуртки при школі, є творчою людиною, і її таланти розвиваються тіткою (позивачем у справі) та бабусею. ОСОБА_4 співає, добре вчиться, викладачі її характеризують з позитивної сторони.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що сторони - її рідні дочки, ОСОБА_4 - онука. Після її народження відповідач проживала у батьківській хаті, але, вигодувавши дитину, пішла жити у с.Новоказанкувате до співмешканця ОСОБА_5. Він нього відповідач згодом народила сина ОСОБА_6. Того часу вона інколи ще брала ОСОБА_4 до себе, але свідку телефонували сусіди та говорили, щоб та дитину забирала, бо та сидить на пеньку біля зачиненої хати, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вдома немає. Так ОСОБА_4 залишилася жити з нею, пішла у дитсадок, потім до школи. Відповідач ніколи не цікавилася успіхами дівчинки, навчанням, здоров'ям, не вітала її зі святами. Контакту між нею та ОСОБА_4 немає, хоча дівчинка намагалася його наладити. Вона за ці 13 років інколи їздила до матері, але, як наслідок, через день-два телефонувала свідку та просила забрати її. Останній раз така спроба була у серпні 2014р., ОСОБА_4 вирішила пожити з родиною відповідача, але не змогла, і захотіла повернутися. Але вертати дівчину прийшлось обманом, і, коли відповідач та її співмешканець привезли ОСОБА_4, та втекла до рідного дядька і з його хати не виходила, поки ті не поїхали. Свідок ніколи і жодним чином не чинила відповідачу перешкоди у спілкуванні з дочкою, але та повністю не цікавиться як дитиною, так і її інтересами, і тим більш утриманням. Загалом за 13 років відповідач передала свідку приблизно 3 000грн, один раз купила зошити і колготки, і пояснила це тим, що сама живе за рахунок державної допомоги на своїх дітей, а ОСОБА_4 хай утримує свідок та сестра (позивач).

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що родина відповідача проживає в с. Петропавлівка (колишнє Петровське) Чернігівського району останні два роки, вони сусіди по вулиці, через два будинки. Люди вони погані, співмешканець відповідача - людина скандальна, лається так, що чутно до її будинку, б'є сина відповідача ОСОБА_6, який йому нерідний. Коли свідок зробила йому зауваження з приводу відносин добросусідства та знущання над дитиною - нецензурно облаяв її і вдарив. Неодноразово на скарги сусідів до родини ОСОБА_3 викликали поліцію, зокрема, через крадіжку індичат у сусіда ОСОБА_11, побиття неповнолітнього сина відповідача від колишнього співмешканця, а свідку відповідач не бажала повертати позичені на один день шкіряні чоботи. На зроблені зауваження відповідач та її співмешканець не реагують, допомагає лише втручання правоохоронних органів. Загалом у ОСОБА_3 5 дітей, старша дочка ОСОБА_4 проживає з бабою, син ОСОБА_6 - в інтернаті, але приїздить додому, молодші діти - ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - з відповідачем та її співмешканцем, своїм фактичним батьком. Їжі вдома немає, і свідку це достовірно відомо, бо нещодавно на прохання ОСОБА_3 доглядала за її дітьми під час її перебування в судовому засіданні, з 07.00 до 17.00. Відповідач залишила дітям на весь день менше ніж півлітра каші, хліба не було, консервації в будинку немає, з запасів є трохи картоплі, холодильник порожній. Через це ОСОБА_3 пішла додому по свої продукти, щоб нагодувати дітей та домашню кішку. Про наявність у суді спору про позбавлення батьківських прав свідку відомо, вона розмовляла про це з відповідачем, і та пояснила, що не заперечує, але її співмешканець категорично проти, тому що вони обидва не працюють, а на ОСОБА_4 потрібно буде платити аліменти з державної допомоги на дітей, яка є єдиним джерелом існування їх родини. З господарства ОСОБА_3 тримають теличку, але, на думку свідка, та скоро помре з голоду, на городі щось в неї росте, але що і чи забезпечує та городина потреби родини - сказати не може.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що знає родину ОСОБА_3 останні 10 років. Колись вони жили з нею по сусідству, але потім їх хата згоріла, та вони переїхали до Петропавлівки. Коли народився їх менший син, якому зараз півтора роки, ОСОБА_3 зі співмешканцем приїхали до свідка додому та попросили бути дитині за хрещену. Свідок тільки за, щоб відповідача позбавили батьківських прав на дочку, бо дитині так буде краще. З приводу піклування над дівчиною свідок може пояснити, що тричі влітку цього року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 робили покупки у магазині, де ОСОБА_4 працює продавцем, купували зошити, придивлялися до сукні. ОСОБА_4 з матір'ю жити не хоче, бо школи в Петропавлівці немає, дітей також, село вимирає. Відносини між самою відповідачкою та її співмешканцем ОСОБА_7 добрі, вони кохають один одного, але до сина ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ставиться дуже погано.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що спілкується з родиною ОСОБА_3 десь півроку. Старшу її дочку, ОСОБА_4, бачила три рази. Вони з ОСОБА_3 розмовляли про те, чому та не забирає ОСОБА_4 до себе жити, і відповідач пояснила, що в такому випадку дівчину потрібно буде одягати та взувати. Це свідка спантеличило, оскільки в неї самої п'ятеро дітей, і вона сказала, що на те ОСОБА_3 й мати, але остання промовчала. На думку свідка, родина відповідача неблагополучна, співмешканець ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - працювати не хоче, діти в них голодні. Єдиним джерелом прибутку родини є державна допомога на дітей. Господарство ОСОБА_3 практично ніякого не тримають, в них раніше була теличка, 10 курей та 2 гусей. Отримані дитячі кошти витрачаються на особисті потреби ОСОБА_3 та її співмешканця. Свідок бачила, як вони купляли один одному парфуми, і їх не цікавило, що вдома голодні малолітні діти. ОСОБА_3 купила собі породисту кішку, за 400грн, але молоко для дітей беруть у борг і колись може віддадуть. Сама відповідач як господиня - нечистоплотна. Її співмешканець - жорстока людина, він знущається на старшим сином відповідача - ОСОБА_6, б'є його дрючком, ганяється за ним по селу, коли дитина намагається вбігти, голосно нецензурно лається. Через це ОСОБА_6 на дорозі збив велосипедист. Сусіди зверталися до старости села, щоб той допоміг припинити ці знущання, тому що «за ОСОБА_6 ОСОБА_7 треба вбити» (пряма мова свідка, дослівно). Також був випадок у присутності ОСОБА_18, коли відповідачу телефонувала вихователька дитячого садка, яка пояснила, що у ОСОБА_10 (молодшої дочки) болить вухо, і дитину потрібно забрати і лікувати. На це відповідач жодним чином не зреагувала, а на запитання свідка сказала, що залишить ОСОБА_10 в садочку, бо там її нагодують. Маючи своїх п'ятьох дітей, свідок впевнена, що ОСОБА_3 потрібно позбавити батьківських прав на старшу дочку, бо вона не мати, і це буде в інтересах дитини.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що є співмешканцем ОСОБА_3, родину ОСОБА_3 знає по-сусідськи, вони іноді позичають зерно та інш. У відносини в її родині особо не вникає. ОСОБА_4, старшу дочку відповідача, у неї вдома бачив декілька разів, коли йшов з роботи. Вони сиділи на вулиці та грали у карти. Живе родина відповідача на державну допомогу дітям. Взимку дітей на вулиці не бачив, і думає, що причиною цього є відсутність теплої одежі. Він би не сказав, що відповідач та її співмешканець - хороші батьки. Неодноразово чув через дві хати, як співмешканець ОСОБА_3, ОСОБА_7, нецензурно лається. Припускає, що їх діти голодні, тому що його співмешканка приходила додому за їжею, та пояснювала, що ОСОБА_3 попросила доглянути дітей, а їсти не залишила. З приводу утримання старшої дочки та виконання відповідачем батьківських обов'язків нічого пояснити не може.

В порядку ст. 171 СК України, в судовому засіданні 29.01.2018р. у присутності представника органу опіки та піклування ОСОБА_21, яка є педагогом, суд вислухав думку дитини ОСОБА_4, яка розповіла, що відповідач (її матір) з нею не спілкується, життям, справами у школі, здоров'ям не цікавиться. Вона не відвідує концерти під час її виступів. По телефону вони спілкуються раз на місяць, іноді раз на тиждень. На озвучені проблеми відповідач каже «а що я зроблю», і спілкуватися про це не виходить. Речі та продукти харчування купляє бабуся, під час хвороб її доглядала тітка. Мати колись пропонувала переїхати до неї, але ОСОБА_4 не хоче, бо в її родині почуває себе зайвою, і більше як два дні не була. Коли залишалася, то прибирала у сараї, копала картоплю, трусила горіхи. Материнської любові до себе вона не відчуває, а співмешканець матері до того ще й погрожує. Одного разу їй довелося ховатися у хаті свого дядька, щоб відповідач та її співмешканець не знайшли і не забрали. Вважає, що матір повинна бути і подругою, і старшим товаришем, з яким можна порадитись, поспілкуватися, але від своєї матері вона того не бачить і любові та турботи не відчуває. Ні з якими святами матір її не вітає, коли останній раз їй щось дарувала - не пам'ятає. З позивачем у справі у неї кардинально інші відносини, вона може з нею поділитися своїми успіхами, проблемами, думками, вона доглядала її під час хвороб, забирала до себе у гості, коли жила окремо, організовувала дозвілля, і саме тітка замінила їй матір.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989р., ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991р., держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959р., дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони (він/вона) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на наведений аналіз нормативно-правових актів з питання обов'язків батьків щодо дітей та критеріїв, які вказують про їх невиконання батьками, по справі слід встановити поведінку матері, можливість розцінювати цю поведінку як ухилення від виховання дитини, а також те, з чим пов'язана така поведінка матері, якщо вона має місце.

З цього приводу судом встановлено, що ОСОБА_4, 2003р.н. проживала з матір'ю до півторарічного віку, до закінчення грудного вигодовування. У 2005р. відповідач залишила дівчинку у своєї матері та почала влаштовувати особисте життя.

З цього часу відповідач народила ще чотирьох дітей, старшого сина ОСОБА_6 - від колишнього співмешканця ОСОБА_5, трьох - від нинішнього, ОСОБА_7.

В сім'ї матері ОСОБА_4 ніколи не проживала. Станом на день звернення до суду дівчині 14 років.

Вона залишилася жити у будинку бабусі, зі своїм дідом та тіткою (позивачем у справі) в с.Новополтавка Чернігівського району, там же відвідує школу, уроки співів, забезпечується харчуванням, одягом коштом родини позивача, бабою та дідом.

Відповідач не заперечує проти цього, але зауважує, що матір не віддає їй дочку.

Судом з'ясовувались обставини щодо виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків, в тому числі, на підставі пояснень свідків та представника третьої особи.

Свідок ОСОБА_7, староста с. Новополтавка, де проживає ОСОБА_4, пояснив, що відповідач є людиною безвідповідальною, залишила старшу дочку на родину своїх батьків, які йому скаржилися на те, що дівчину утримувати на свої пенсії не можуть, а матір матеріальної допомоги на це не надає. В свою чергу, родина позивача забезпечила ОСОБА_4 всім необхідним для навчання та розвитку.

Представник третьої особи пояснювала, що відповідач, як одинока мама, отримує державну допомогу на всіх своїх дітей. На утримання ОСОБА_4 ця допомога відповідачу також виплачувалася, використовувалася нею на власний розсуд, поза межами потреб дитини, і була припинена після втручання служби на підставі того, що фактично дівчина з родиною матері не проживає. З ОСОБА_3 неодноразово проводилися бесіди про те, що з дочкою потрібно налагоджувати контакт, але вона на них не відреагувала.

Свідок ОСОБА_13, баба ОСОБА_4, та матір сторін у справі, пояснила, що виховує дівчину з народження. Відповідач повністю не цікавиться навчанням, розвитком та особистістю дитини, коштів на її утримання не надає. Більше ніж на два-три дні у родині матері ОСОБА_4 знаходитися не може, між ними немає ніякого емоційного зв'язку, хоча дитина намагалася його налагодити, останнього разу в 2014р., і свідок тому жодним чином не перешкоджала.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що розмовляла з нею з приводу поданого позову, та пояснила, що не заперечує, але тоді прийдеться платити на ОСОБА_4 аліменти. Ії співмешканець категорично проти, бо ці гроші потрібно виділяти з державної допомоги на дітей, які є єдиним джерелом прибутку родини. Як матір характеризує відповідача з різко негативної сторони, а її родину як таку, що порушує правила добросусідства.

Свідок ОСОБА_12. пояснила, що, на її думку, позбавлення батьківських прав відповідача є в інтересах дитини, бо ОСОБА_4 з матір'ю жити не хоче.

Свідок ОСОБА_18, пояснила, що відповідач не забирає дочку жити до своєї родини, бо тоді потрібно буде її одягати та годувати, і це сама відповідач їй пояснювала. Сім'я ОСОБА_4 неблагополучна, проживає лише за рахунок державної допомоги на дітей, співмешканець ОСОБА_3 не працює, жорстоко поводиться з сином відповідача ОСОБА_6, який йому нерідний. Отримані від держави гроші вони витрачають на свої особисті потреби (домашню тварину, подарунки один одному), а їх діти тим часом сидять голодні.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що з будинку ОСОБА_4 часто чути нецензурну лайку дорослих. Відповідач та її співмешканець не працюють, їх діти сидять голодні. Старшу дочку ОСОБА_3, ОСОБА_4, він бачив на подвір'ї, та грала в карти з матір'ю та ОСОБА_3

Судом в ході розгляду справи в порядку ст. 171 СК України заслуховувалась думка ОСОБА_4, яка розповідала, що з народження проживає в будинку своєї бабусі. Матір не цікавиться її світоглядом, навчанням, творчістю, вона не відчуває від неї любові та турботи, не може з нею поговорити про свої думки, порадитися з життєвих ситуацій. Всі намагання дівчинки змінити цю ситуацію ні до чого не призвели, жити в родині матері вона не може, бо там зайва. Своєю матір'ю вважає тітку (позивача у справі).

Аналізуючи відносини у цій ситуації, суд не вбачає, що відповідач мала перешкоди у стосунках зі своєю дочкою.

Це категорично заперечували матір відповідача, яка виховала дівчину, сама ОСОБА_4, і підтверджувала відповідач, пояснюючи, до дитина інколи приїздила до неї у гості, вони мають змогу телефонного спілкування.

Неприязних відносин або задавненого конфлікту між ними немає, на не сприйняття матері дівчину не налаштовували.

По справі не встановлено, що відповідач зверталася до компетентних органів з заявою про те, що її дочку примусово утримують.

Як вбачається з викладеного, не дивлячись на намагання неповнолітньої дитини налагодити емоційний та соціальний зв'язок матір'ю, цього не відбулося.

Сама ОСОБА_4 в силу свого віку має своє бачення того, якою повинна бути матір, розуміє, що відповідач цьому баченню не відповідає, і вважає своєю матір'ю позивача, свою рідну тітку.

Не дивлячись на намагання дівчини жити з матір'ю, остання не створила для цього жодних умов, як з боку емоційного стану дитини, її адаптації в новій родині, так і з соціально-побутового. Останній раз така спроба була в 2014р., з ініціативи дівчини, і ні до чого не призвела.

Відповідач, отримуючи як матір-одиначка державну допомогу на дочку певний тривалий період, ухилилася від її утримання, не забезпечивши необхідного харчування, медичного догляду та лікування дитини. Про це свідчать пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_7

Сама відповідач цього не спростовує, пояснюючи, що харчування, одяг, побутові витрати оплачує дитині спільна родина позивача та бабусі. Пояснення відповідача про те, що вона придбала дівчині зошити та колготки і дала 300 гривень, а більше ОСОБА_4 нічого не просила, вочевидь не свідчать про належне виконання нею свого обов'язку по утриманню дитини.

Соціально-побутові умови відповідача дозволяють організувати дівчині місце для проживання і навчання, та, як наслідок, можливість виховання дитині у своїй родині, і відповідач цього не заперечує, пояснюючи, що саме ОСОБА_4 не бажає з нею жити. Разом з тим дівчина пояснила, що неодноразово намагалася налагодити стосунки з матір'ю, але не відчуває від неї материнської любові, тепла, потреби у спілкуванні, інтересу до її внутрішнього світу.

У судовому засіданні встановлено та відповідачем підтверджено факт того, що вона жодного разу не відвідала дитячий садочок та школу, де на теперішній час навчається дівчина, взагалі не вітає її зі святами, днями народження.

Цей факт відповідач пояснила тим, що неграмотна, і не знає, в який день у її дитини день народження, а в дитсадок, школу, на концерти її не запрошували.

Суд вважає такі пояснення неспроможними.

Як випливає з встановленого у судовому засіданні, відповідач документально оформила та отримує державну допомогу на п'ятьох дітей, подає суду письмові клопотання, чого не могла б робити, будучи неписьменною.

Вона, посилаючись на неосвіченість, просила відкласти судове засідання для отримання можливості скористатися послугами адвоката, зокрема, й безоплатного, але не зробила цього, хоча судовий розгляд був відкладений.

Проживаючи у соціумі, не знати про календарне настання таких загальних свят, як Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День знань 1 вересня тощо вочевидь неможливо.

Таким чином, відповідач свідомо усунулася від піклування про фізичний та духовний розвиток своєї дочки, від її підготовки до самостійного життя, від надання своїй дитині доступу до культурних цінностей, від сприяння та засвоєння нею загальновідомих норм моралі, і не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Її заперечення проти позову зведені до того, що дитину їй не віддає баба, а вона, в свою чергу, купляла все, що ОСОБА_4 попросить, але та просила зошити і колготки, оплачувала проїзд до неї в гості тощо, а все інше - неправда.

Разом з тим її заперечення проти позову повністю спростовані зібраними по справі доказами.

Службою у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації, яка працює з родиною відповідача з 2013 року, відповідачу роз'яснювалося про необхідність налагоджування стосунків з дитиною, робилися попередження про необхідність змінити ставлення до її виховання, які позитивного результату не принесли.

Все викладене свідчить про безсумнівне винне ухилення відповідача від виконання її обов'язків по утриманню та вихованню дитини, свідоме нехтування ними на протязі 13 останніх років, небажання їх виконувати в подальшому, і про те, що змінити її поведінку в кращу сторону неможливо.

За таких обставин суд вважає необхідним позбавити відповідача батьківських прав на дочку.

Застосовувати в даному випадку чергове попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до дитини і покладати контроль за цим на органи опіки та піклування вочевидь недоцільно та інтересам дитини не відповідатиме.

За положеннями ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Вирішуючи заявлені вимоги про стягнення аліментів суд враховує матеріальний та сімейний стан сторін, наявність у відповідача ще 4 дітей, той факт, що вона не працює, її єдиним джерелом доходу є державна допомога на дітей як матері-одиначці, і вважає за потрібне стягнути з неї аліменти у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2017 року та до досягнення нею повноліття, на користь фізичної чи юридичної особи, під опіку або на виховання якій буде передана дитина.

Інші вимоги слід залишити без розгляду за клопотанням представника позивача, проти чого учасники процесу в судовому засіданні не заперечували, роз'яснивши, що позивач має право повторно звернутися до суду з цими вимогами.

Судові витрати розподілити за положеннями ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.150,155,164 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 19,81,131,223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, призначення опіки та стягнення аліментів, третя особа - служба у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку с. Новополтавка Чернігівського району Запорізької області, батьківських прав на неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку с. Новополтавка Чернігівського району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, уродженки с. Новополтавка Чернігівського району Запорізької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2017 року та до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь фізичної чи юридичної особи, під опіку або на виховання якій буде передана дитина.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, уродженки с. Новополтавка Чернігівського району Запорізької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_2, яка мешкає у АДРЕСА_1, судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, уродженки с. Новополтавка Чернігівського району Запорізької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень на користь держави (стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5 в м. Києві, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, реквізит рахунку для зарахування до Державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 «судовий збір», отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ, 22030106, код за ЄДРПОУ отримувача коштів 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України 2017 р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто через Чернігівський районний суд Запорізької області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Покопцева Д.О.