Постанова № 73055870, 28.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/808/17 28.03.2018

Провадження №22-ц/784/461/18

Провадження № 22-ц/784/461/18 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Миколаїв

справа № 486/808/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»

про визнання дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком, визнання незаконною відмови у виплаті компенсації та зобов'язання виплатити грошову компенсацію

за апеляційною скаргою

приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ухвалене 4 січня 2018 року суддею Савіним О.І. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту судового рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про захист прав страхувальника.

Позивач зазначав, що як власник автомобіля марки ВАЗ-211440, державний номер НОМЕР_1, 15 листопада 2014 року уклав зі СК «ХДІ страхування» договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/363170. Страховик змінив назву на ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - СК «Євроінс Україна»). 10 квітня 2015 року за участю цього автомобіля, керування яким здійснював його внук ОСОБА_2, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Про страховий випадок страхова компанія повідомлена своєчасно. Як власник джерела підвищеної небезпеки він поніс витрати по лікуванню та реабілітації потерпілого ОСОБА_3 Розмір витрат на лікування склав 36 104, 63 грн.

Посилаючись на те, що всупереч обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування відповідальності, СК «Євроінс Україна» відмовилась виплатити йому компенсації витрат на лікування потерпілого, ОСОБА_1 просив визнати дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, визнати відмову у виплаті компенсації такою, що порушує права споживача, та зобов'язати страховика сплатити компенсацію в сумі, що підтверджується доданими до позовної заяви фінансовими документами.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнили вимоги, просили зобов'язати відповідача виплатити 36 104,63 грн. грошової компенсації та 1 035, 40 грн. судових витрат.

Відповідач СК «Євроінс Україна» позов не визнав, заперечуючи як підстави виплати страхового відшкодування страхувальнику, а не потерпілому, так і обґрунтованість цих витрат, які не підтверджені належними доказами.

В судове засідання представник відповідача не з'явився.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 січня 2018 року позов задоволено. Дорожньо-транспортну пригоду 10 квітня 2015 року визнано страховим випадком, відмову у виплаті компенсації визнано такою, що порушує права позивача як споживача фінансових послуг, зобов'язано сплатити позивачу 36104,63 грн. страхової компенсації та стягнуто 1 035, 40 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник СК «Євроінс Україна» просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт, посилаючись на ті ж обставини, якими заперечував позов, вважав недоведеними такі обставини, як право ОСОБА_1 на отримання страхового відшкодування, понесення саме ним витрат на лікування, необхідність лікування, його вартість тощо.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.123-124,126-127). Справу розглянуто у відсутності сторін та їх представників.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_1 як особа, відповідальна за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки третім особам, поніс витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 Оскільки позивач є страхувальником, вчасно звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, а стаття 37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як зазначено у відповіді страховика, то ОСОБА_1 має право на компенсацію своїх витрат у заявленому розмірі.

Проте з такою оцінкою правовідносин сторін та застосуванням норм страхового законодавства погодитись не можна.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як власник автомобіля марки ВАЗ 211440, державний номер НОМЕР_2, 15 листопада 2011 року уклав ПрАТ «ХДІ страхування», яке змінило назву на СК «Євроінс Україна») договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом АІ/3631670 на строк по 14 листопада 2015 року. (а.с. 5,6).

10 квітня 2015 року за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 211440, яким на відповідній правовій підставі керував ОСОБА_2, сталась дорожньо-транспортна пригода. Пасажир цього автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим був госпіталізований до хірургічного відділення медичного закладу, де проходив лікування до 29 травня 2015 року (а.с.38-39, 1-3-106).

На підтвердження витрат на лікування - придбання ліків, медичних препаратів та приладів позивачем надані товарні чеки та рахунки торгівельно-медичних установ на загальну суму 36104,63 грн. (а.с.15-31).

Особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, визнано ОСОБА_2 (103-106).

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до страховика з претензією про виплату компенсації за шкоду, яку було заподіяно внаслідок пригоди потерпілому і яку відшкодував він, як власник джерела підвищеної небезпеки. Претензію позивача страховик залишив без задоволення (а.с.8).

Звертаючись за судовим захистом, ОСОБА_1 посилався на порушення відповідачем обов'язків страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, зокрема, статтею 999 ЦК, Законом «Про страхування» та Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Відповідно до статті 3 Закону метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів

страхувальників.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової

відповідальності є, зокрема, страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, потерпілі (стаття 4 Закону).

Відповідно до статті 1 Закону потерпілими є особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (пункт1.3), а особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (пункт 1.4).;

Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком вважається дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За правилами статей 22,23 Закону у разі настання страхового випадку відшкодуванню страховиком підлягає шкода, заподіяна третій особі (потерпілому), в тому числі шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.

У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (стаття 24 Закону).

Законом передбачено порядок прийняття страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та порядок його виплати.

Так, відповідно до статті 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове

відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, право на отримання коштів від страховика як страхової виплати (відшкодування) має потерпілий або погоджена з ним особа, яка надає послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Право особи, яка застрахувала свою відповідальність, тобто страхувальника, на отримання страхового відшкодування за цим видом договору обов'язкового страхування (договором страхування відповідальності власників транспорту) Законом не передбачено.

Разом з тим, пункт 36.4 статті 36 Закону передбачає компенсацію страховиком витрат страхувальника (особи, відповідальність якої застрахована) та умови її виплати.

Так, компенсація страхувальнику його витрат здійснюється лише за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика.

У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком.

Проте в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 погоджував з СК «Євроінс Україна» витрати на придбання ліків потерпілому ОСОБА_3 і страховик дав згоду на ці дії.

На цю умову позивач ОСОБА_1 не посилався.

Таким чином, судом не встановлено правових підстав, передбачених статтею 36 Закону, для стягнення зі страхової компанії компенсації витрат страхувальника ОСОБА_1 на лікування потерпілого.

Внаслідок відсутності основної умови для компенсації витрат страхувальника, а саме згоди страховика, не має правового значення і оцінка доказів щодо обгрунтованості витрат та здійснення їх саме ОСОБА_1

Вимоги про визнання транспортної пригоди страховим випадком та вимоги про визнання відмови у виплаті грошової компенсації не мають самостійного правового значення для визнання за страхувальником права на грошову компенсацію. До того ж останні вимоги є похідними від цього права.

Оскільки суд першої не звернув належної уваги на підстави та умови отримання страхувальником від страховика компенсації своїх витрат за статтею 36 Закону, помилково застосував умови отримання страхового відшкодування потерпілим до вимог про отримання грошової компенсації страхувальником, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК відмова у задоволенні позову позбавляє позивача права на відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 січня 2018 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повний текст постанови складено 29 березня 2018 року.