Постанова № 73055744, 27.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5536/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/6078/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мельничук О.Я., Савуляка Р.В.

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представника позивача Кулика А.Я., представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року у справі за позовом Львівської міської ради до Державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Туганової Наталії Семенівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист», ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер Олени Любомирівни, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської Ольги Степанівни про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації права власності,-

встановила:

Позивач Львівська міська рада в жовтні 2016 року звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Туганової Н.С., ТзОВ «Фірма Турист», ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л., Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської О.С. про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації права власності

Вимоги обґрунтовано тим, що державний реєстратор Львівського міського управління юстиції 04 червня 2015 року прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, на підставі рішення господарського суду Львівської області та витягу про реєстрацію права власності від 01 квітня 2010 року № 25750644. 03 серпня 2015 року між ТзОВ «Фірма Турист» та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу вказаного павільйону-магазину. В подальшому 20 серпня 2015 року ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу продав вказаний павільйон-магазин ОСОБА_3 16 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, а 29 квітня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу цієї 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину.

Звертає увагу, що державний реєстратор прийняв рішення на підставі рішення суду про визнання права власності на тимчасову споруду, державна реєстрація на яку відповідно до закону не здійснюється, а також на підставі скасованого витягу про державну реєстрацію.

Вважає, що павільйон-магазин протиправно перебуває на праві власності у ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відтак ними порушено право територіальної громади м. Львова на користування належною їй земельною ділянкою.

Просить скасувати рішення державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Туганової Н.С. від 04 червня 2015 року про державну реєстрацію права власності №21793022 за ТзОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин, літ. «Б-1» заг. площею 35, 3 кв. м на АДРЕСА_1, визнати недійсними договори купівлі-продажу павільйону-магазину, скасувати рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності, зобов'язати ТзОВ «Фірма Турист» звільнити земельну ділянку на АДРЕСА_1, загальною площею 0,014 га шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди та привести земельну ділянку до попереднього стану за власний рахунок.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року закрито провадження у справі за позовом Львівської міської ради до державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Туганової Наталії Семенівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист», ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер Олени Любомирівни, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродська Ольга Степанівна про скасування державної реєстрації права власності у частині позовних вимог щодо зобов'язання звільнити земельну ділянку на АДРЕСА_1, загальною площею 0,014 га шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2016 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Туганової Наталії Семенівни від 04 червня 2015 року про державну реєстрацію права власності №21793022 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист» на павільйон-магазин, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, укладений 03 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист» та ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер Оленою Любомирівною.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер Олени Любомирівни від 03 серпня 2015 року №23369195 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на павільйон-магазин, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, укладений 20 серпня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською Ольгою Степанівною.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської Ольги Степанівни від 20 серпня 2015 року №23817643 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на павільйон-магазин, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, укладений 16 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською Ольгою Степанівною.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської Ольги Степанівни від 16 вересня 2015 року №24487716 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_11 на 1/2 ідеальну частку павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, укладений 29 квітня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер Оленою Любомирівною. Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер Олени Любомирівни від 05 травня 2016 року №29514236 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/2 ідеальну частку павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1.

Стягнуто солідарно з Державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Туганової Наталії Семенівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист», ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер Олени Любомирівни, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської Ольги Степанівни на користь Львівської міської ради 13780 /тринадцять тисяч сімсот вісімдесят/ гривень 00 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржили представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_5

Представник відповідача ОСОБА_7 оскаржує рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, укладеного 20 серпня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О.С., скасування рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської О.С. від 20 серпня 2015 року №23817643 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на павільйон-магазин, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, укладеного 16 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О.С.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимогу про визнання правочину недійсним може заявити як одна із сторін договору так і інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вважає, що суд не дослідив, які законні права та інтереси Львівської міської ради були безпосередньо порушені договором купівлі продажу павільйону-магазину, який укладений 16.09.2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 та в подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_11

Також, суд не з»ясував, яким чином визнання недійсним вказаних договорів відновить майнові інтереси Львівської міської ради.

Вказавши у своєму рішенні, що укладення оспорюваних договорів та їх подальша реєстрація унеможливило виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2014 року, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси територіальної громади м. Львова, суд встановив хибний зв»язок між порушенням прав заінтересованої особи та визнання договору недійсним, фактично констатувавши порушення прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні щодо іншого судового рішення.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про хід та результат виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2014 року станом на час розгляду даної справи.

Звертає увагу на те, що позивач вибрав неправильний спосіб захисту, оскільки Львівська міська рада не є учасником зобов'язальних правовідносин з відповідачем, тому, на думку апелянта, правильним способом захисту буде речово-правовий.

Покликається на те, що визнавши недійсним договір купівлі продажу та скасувавши державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 без застосування реституції, суд позбавив останню, як добросовісного набувача права власності на таке, без жодних компенсацій.

Стверджує, що для того, щоб з»ясувати чи порушені права територіальної громади в інтересах якої діє Львівська міська рада, суд мав встановити чи земельна ділянка за відповідним кадастровим номером є власністю територіальної громади, що зроблено не було.

Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року у відповідній частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

Покликається на те, що суд не встановив, чи територіальна громада, в інтересах якої діє Львівська міська рада, є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, на якій стадії знаходиться виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2014 року про зобов'язання ТзОВ «Фірма Турист» звільнити земельну ділянку та привести її до попереднього стану.

Зазначає, що на спірній земельній ділянці розміщена не споруда малої архітектурної форми, а капітальна споруда.

Крім цього, задовольняючи позовні вимоги суд фактично дійшов висновку про порушення прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні щодо іншого судового провадження.

Вважає, що позивач мав звертатись в суд з позовом в порядку ст. 388 ЦК України, оскільки, на думку апелянта, правовий механізм встановлений статтями 215, 216 ЦК України не підлягає застосуванню.

Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із пунктом 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи,

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Звертаючись з позовними вимогами позивач Львівська міська рада покликався на те, що у з»вязку з укладенням спірних правочинів, у нього відсутня можливість використовувати належну земельну ділянку на АДРЕСА_1, на якій знаходиться тимчасова споруда та перебуває у власності відповідачів, при цьому як на підставу задоволення позовних вимог покликався на закінчення договору оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу від 03 серпня 2015 року, від 20 серпня 2015 року, від 16 вересня 2015 року, від 29 квітня 2016 року та їх подальша реєстрація унеможливило виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2014 року, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси територіальної громади м. Львова, в особі Львівської міської ради, тому оспорювані договори купівлі-продажу визнав недійсними, а рішення приватних нотаріусів Майхер О.Л. та Забродської О.С. про державну реєстрацію права власності на підставі даних договорів купівлі-продажу, скасував.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно доухвали Львівської міської ради № 547 від 19.03.2009 року ТзОВ «Фірма Турист» продовжено на три роки термін оренди, але не більше ніж до дати прийняття рішення про здійснення реконструкції площі, земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування павільйону-магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі - землі комерції (а.с. 23).

На підстави вказаної ухвали, 01.06.2009 року між Львівською міською радою та ТзОВ «Фірма Турист» укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,014 га, у тому числі під забудовою - 0,0045 га, під твердим покриттям - 0,0095 га.(в тому числі в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва 0,014 га). Договір зареєстрований у Львівській міській раді про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №3-д (а.с. 24-25).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01 квітня 2010 року павільйон-магазин, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ТзОВ «Фірма Турист» (а.с. 14).

04 червня 2015 року державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Тугановою Н.С. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1.

Підставою для проведення реєстрації було рішення Господарського суду Львівської області та витяг про реєстрацію права власності від 01 квітня 2010 року № 25750644.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2011 року, яку залишено без змін апеляційною інстанцією та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2013 року, визнано нечинною та скасовано державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин на АДРЕСА_1 та визнано нечинним витяг про реєстрацію права власності від 01 квітня 2010 року (а.с. 15-22).

Адміністративні суди прийшли висновку, що оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2009 року, яке набрало законної сили, встановлено, що спірна споруда є малою архітектурною формою, а не капітальною будівлею (об»єктом нерухомого майна), відтак дії Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» стосовно здійснення державної реєстрації права власності ТзОВ «Фірма Турист» на тимчасову споруду павільйону-магазину на АДРЕСА_1 є протиправними.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Тугановою Н.С. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин на АДРЕСА_1 на підставі скасованого витягу про реєстрацію права власності від 01 квітня 2010 року № 25750644, тобто без належної на те правової підстави та в порушення вимог нормативних актів, відтак висновок місцевого суду про неправомірність державної реєстрації права власності за ТзОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин є обґрунтованим.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 03 серпня 2015 року між ТзОВ «Фірма Турист» та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л. та прийнято рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на павільйон-магазин на АДРЕСА_1.

20 серпня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О.С. та прийнято рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на павільйон-магазин на АДРЕСА_1.

16 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О.С. та прийнято рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_11 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину на АДРЕСА_1.

Крім цього, 29 квітня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літера «Б-1», загальною площею 35,30 кв. м. на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л. та прийнято рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину на АДРЕСА_1.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Львівська міська рада відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м. Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України.

Територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо (п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно із п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати, купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування та в оренду.

Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

На переконання колегії суддів, у результаті укладених правочинів щодо спірного майна, а саме павільйону-магазину по АДРЕСА_1, Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку за вказаною адресою кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,014 га, на якій знаходиться тимчасова споруда, яка перебуває у власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як із зобов»язально-правовим способом захисту (позовом про визнання відповідного правочину недійсним (ст. 215-235 ЦК України), так і з речово-правовим способом захисту права (позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації).

З врахуванням того, що відповідно до ст. 387 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у даній ситуації є зобов»язально-правовий, а саме визнання правочинів купівлі-продажу недійсними.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Беручи до уваги те, що державна реєстрація права власності за ТзОВ «Фірма Турист» на спірний павільйон-магазин є незаконною, рішення державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Тугановою Н.С. про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин на АДРЕСА_1 скасовано, відтак вказане товариство не мало законних підстав для продажу вказаного павільйону, а тому укладений 03 серпня 2015 року між ТзОВ «Фірма Турист» та ОСОБА_10 договір купівлі-продажу павільйону-магазину, а також наступні договори суд обгрунтовано визнав недійсними, при цьому суд правильно скасував державну реєстрацію права власності на підставі вказаних договорів, оскільки вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є похідною від вимоги про визнання правочину недійсним, відтак місцевий суд фактично правильно виходив з того, що повноцінний захист порушеного права можливий в сукупності із скасуванням державної реєстрації права власності осіб, які незаконно набули це право.

Колегія суддів звертає увагу, що право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вжити певних заходів втручання в право власності, у тому числі позбавляти громадян власності. При цьому, в таких діях держава повинна дотримуватися усталених принципів правомірного втручання, зокрема тих, що напрацьовані ЄСПЛ, через рішення якого відбувається розуміння змісту Конвенції, Першого протоколу, їх практичне застосування.

На переконання колегії суддів, у даній ситуації втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, таке здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», оскільки термін дії договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2009 року, на якій встановлено спірний магазин-павільйон закінчився 19.03.2012 року, при цьому до чинної Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року № 4526, спірну тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 не внесено, відтак правові підстави для розміщення такої споруди відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 березня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: О.Я. Мельничук

Р.В. Савуляк