Рішення № 73053158, 19.03.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20734/17

Провадження №: 2/752/2055/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ладиченка С.В.

за участі секретаря судового засідання Мороз О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про стягнення пені та інфляційних втрат, -

встановив:

в жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з ТОВ «Авто Просто» на свою користь інфляційнй втрати за період з січня 2011 року по червень 2017 року в сумі 81 947,29 грн. та пеню від простроченої суми за період з 16.10.2013 року по 17.07.2017 року у розмірі 65 995,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.12.2016 року рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області задоволено його позов до ТОВ «Авто Просто», визнано недійсною та скасовано угоду №346712 від 12.12.2010 року, укладену між ним та ТОВ «Авто Просто», стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на його користь 53 271,17 грн. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 року скасовано рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.12.2016 року, та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсною угоду №346712 від 12.12.2010 року, стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на його користь 53271,17 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.03.2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «Авто Просто». В добровільному порядку ТОВ «Авто Просто» рішення суду не виконало, а тому воно було виконано Голосіївським РВ ДВС м. Києва в примусовому порядку. 18.07.2017 року, на підставі виконавчого листа, виданого Долинським районним судом Івано-Франківської області, він отримав кошти на картковий рахунок. Просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у відсотках від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також інфляційні втрати, від користування ТОВ «Авто Просто» його коштами.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з будь-якими клопотаннями до суду не звертались.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.12.2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» було укладено угоду №346712 на придбання автомобіля.

Судом також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 року у справі №343/2167/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто», позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсною угоду №346712 від 12.12.2010 року, укладену між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1, стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на його користь 53 271,17 грн. (а.с. 7-10).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.03.2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «Авто Просто» (а.с. 11-13).

23.03.2017 року Долинським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист у справі №343/2167/15-ц, на виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 року, про стягнення з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 53 271,17 грн. (а.с .18).

10.04.2017 року постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження №53731100 про стягнення з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 борг 53 271,17 грн. на підставі виконавчого листа №343/2167/15-ц, виданого 23.03.2017 року Долинським районним судом Івано-Франківської області (а.с. 19).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в жовтні 2013 року він звернувся з трьома заявами до ТОВ «Авто Просто» про розірвання угоди №346712 від 12.12.2010 року та повернення коштів, однак відповідач не розірвав угоди, та продовжив користуватись його грошовими коштами, а тому, відповідно до ст. 625 ЦК України, повинен сплатити йому пеню у відсотках від суми заборгованості за кожен день такого прострочення за період з жовтня 2013 по 17 липня 2017 року, а також інфляційні втрати від користування відповідачем його коштами з січня 2011 року по 17 липня 2017 року.

За правилами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що для виникнення відповідальності за ст. 625 ЦК України, а саме - сплати суми боргу з урахуванням інфляції за час прострочення, трьох відсотків річних, необхідною умовою є існування між сторонами договірного зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 року було визнано недійсною угоду №346712 від 12.12.2010 року, а тому посилання позивача на існування між ним та ТОВ «Авто Просто» договірних зобов'язань, та обов'язку відповідача відшкодувати інфляційні втрати за користування коштами, не відповідають дійсності.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Враховуючи те, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 року стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь позивача 53 271,17 грн. боргу, то саме з цього часу у ТОВ «Авто Просто» виникає обов'язок повернути позивачу зазначені грошові кошти.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Суд, аналізуючи правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» щодо виконання рішення суду, приходить до висновку, що дані правовідносини хоча і є зобов'язанням та породжують для сторін цивільні права та обов'язки, але не є договірними зобов'язаннями, та не містять умови про сплату пені за несвоєчасне його виконання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за весь час прострочення, а саме з січня 2011 року по червень 2017 року.

Враховуючи те, що зобов'язання відповідача щодо повернення коштів позивачу виникло з 20.02.2017 року, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції за весь час прострочення підлягають частковому задоволенню, а саме - з 20.02.2017 року по червень 2017 року, оскільки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до індексів інфляції наданих позивачем розмір інфляції становить:

1)за період з 20.02.2017р. по 28.02.2018р. - ((53 271 грн. х 101,0% - 53 271,17 грн.)х8/28 + 53 271,17)= 53 423,37 грн.;

2)за період з 01.03.2017р. по 31.03.2017р. - 53 423,37 грн. х 101,8%= 54 384,99 грн.;

3)за період з 01.04.2017р. по 30.04.2017р. - 54 384,99 грн. х 100,9%= 54 874,45 грн.;

4)за період з 01.05.2017р. по 31.05.2017р. - 54 874,45 грн. х 101,3%= 55 587,82 грн.;

5)за період з 01.06.2017р. по 30.06.2017р. - 55 587,82 грн. х 101,6%= 56 477,22 грн.

Отже належна до виплати сума коштів позивачу, з урахуванням індексу інфляції,

становить 56 477,22 грн.

Позивач стверджує, що 18.07.2017 року йому було перераховано на картку грошові кошти у розмірі 53 271,17 грн., що стверджується наданою світлиною (а.с. 20). А тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення суду та повернення коштів, а саме - різницю між дійсною сплатою суми боргу та суми, з урахуванням індексу інфляції, що становить 3 206,05 грн.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення заявлених позивачем позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору, підлягають відшкодуванню у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України. Позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 280, 281 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про стягнення пені та інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (вул. Столичне шосе, 90, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) втрати від інфляції у розмірі 3 206 (три тисячі двісті шість) грн. 05 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (вул. Столичне шосе, 90, м. Київ, 01601) на користь держави судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 67 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В.Ладиченко