Рішення № 73052322, 26.03.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/14193/17

Провадження № 2/712/366/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Романенко В.А.

при секретарі – Таран А.І.

розглянувши в загальному відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділу майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, посилаючись на те, що сторони уклали між собою шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції 02.08.2008 року, актовий запис № 99 від 02.08.2008 року.

Від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено, та за її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Вона з відповідачем не підтримують подружніх стосунків, їх шлюб носить тільки формальний характер.

Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов’язки з ведення спільного господарства.

Просить суд розірвати шлюб, укладений між ними 02.08.2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 99.

12.12.2017 року позивачем скерована до суду заява про збільшення позовних вимог, в якій вказує, що за час проживання у шлюбі подружжям набуто майно:

- 57/100 частини двокімнатної квартири за № 1 в будинку № 29 по вул. Котовського в м. Черкаси;

- чотирикімнатна квартира за № 24 в будинку № 43 по вул. Котовського в м. Черкаси.

Крім того рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.05.2017 року достеменно встановлено, що в ПАТ КБ «Приватбанк» подружжя має депозити, які відкриті на ім’я ОСОБА_2, а саме:

- грошові кошти (вкладення) на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» згідно угоди № SAMDNWFD71444945200 від 11.01.2017 року.

- грошові кошти (вкладення) на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» згідно угоди № SAMDNWFD 0071442305500 від 09.01.2017 року.

Кошти на зазначених депозитах рахунках вказаним рішенням суду було розподілено між подружжям по ? частині кожному виходячи з суми залишку на них станом на 16.05.2017 року.

Однак станом на день звернення позивача з даною заявою розмір депозитів, за рахунок їх регулярного поповнення відповідачем збільшився більше ніж у двічі.

Просить суд поділити майно подружжя набуте за час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме грошові кошти, що є об’єктом права сумісної власності подружжя в наступному порядку: визнати за ОСОБА_1 право власності на: ? частину грошових коштів, які знаходяться в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вклад «Депозит плюс» строковий на 12 місяців на ім’я ОСОБА_5 згідно договору № SAMDNWFD71444945200 від 11.01.2017 року; ? грошових коштів, які знаходяться в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вклад «Депозит плюс» строковий 12 місяців на ім’я ОСОБА_2 згідно договору № SAMDNWFD0071442305500 від 09.01.2017 року.

Представник позивача скерував до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 5.12.2017 року.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

За приписами статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Рішення про розірвання шлюбу, як визначено нормою статті 112 СК України, суд постановляє якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Судом встановлено, що 02 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб у Соснівському районному у місті Черкаси відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 99.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні встановлено, що сторони на момент розірвання шлюбу разом не проживають та фактично припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім'єю та не ведуть сумісне господарство. За цей час подружжя не здійснили реальних дій щодо збереження родинних стосунків. Сторони не мають наміру зберегти свою сім'ю.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд, приймаючи до уваги існуючи взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання кожного з них продовжувати шлюбні відносини, дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін, збереження їх сім'ї є неможливим та суперечить інтересам кожного з них.

Згідно ст. 112 ч. 2 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач, в своїй позовній заяві, зазначає, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.05.2017 року достеменно встановлено, що в ПАТ КБ «Приватбанк» подружжя має депозити, які відкриті на ім’я ОСОБА_2, а саме:

- грошові кошти (вкладення) на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» згідно угоди № SAMDNWFD71444945200 від 11.01.2017 року.

- грошові кошти (вкладення) на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» згідно угоди № SAMDNWFD 0071442305500 від 09.01.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Кошти на зазначених депозитах рахунках вказаним рішенням суду було розподілено між подружжям по ? частині кожному виходячи з суми залишку на них станом на 16.05.2017 року.

Станом на день звернення позивача з даною заявою розмір депозитів, за рахунок їх регулярного поповнення збільшився більше ніж у двічі.

Відповідно до відповіді на запит ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07.02.2018 року № 20.1.0.0.0/7-20180205/4587 на ім’я ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» відкриті депозитні рахунки згідно договору № SAMDNWFD71444945200 від 11.01.2017 року залишок 310000 грн., згідно договору № SAMDNWFD0071442305500 від 09.01.2017 року залишок 150000 грн.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Як роз'яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. При поділі майна враховуються також правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зазначені норми права, які мають значення для справи, надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд приймає їх до уваги й вважає,що позовні вимоги в частині поділу майна, грошових коштів, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя підлягають до задоволення, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на ? грошових коштів (155 000 грн.), що знаходяться в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкритого вкладу від 11.01.2017 року на загальну суму 310 000 грн. згідно договору № SAMDNWFD71444945200 на ім’я ОСОБА_2, та права власності на ? грошових коштів (75 000 грн.), що знаходяться в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкритого вкладу від 09.01.2017 року на загальну суму 150 000 грн. згідно договору № SAMDNWFD0071442305500 на ім’я ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1600 грн., сплачений позивачем при подачі позовної заяви про розірвання шлюбу, заяви про збільшення позовних вимог,заяви про забезпечення позову.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення в справі, що передбачено ст. 280-282 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділу майна подружжя задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 02 серпня 2008 року Соснівським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаської області, актовий запис № 99 - розірвати.

Прізвище позивачки після розірвання шлюбу залишити – ОСОБА_1.

Поділити майно, грошові кошти, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? грошових коштів (155 000 грн.), що знаходяться в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкритого вкладу від 11.01.2017 року на загальну суму 310 000 грн. згідно договору № SAMDNWFD71444945200 на ім’я ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? грошових коштів (75 000 грн.), що знаходяться в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкритого вкладу від 09.01.2017 року на загальну суму 150 000 грн. згідно договору № SAMDNWFD0071442305500 на ім’я ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2.

Головуючий: