Вирок № 73051222, 29.03.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/530/18

Номер провадження 1-кп/623/142/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого судді Герцова О.М.

за участю секретаря Рзаєвої І.С.

прокурора Махненко Д.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міського суду кримінальне провадження № 1-кп/623/142/2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, офіційно не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а фактично мешкаю чого за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Червоногірська, б. З, кв. 2,

-у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України,,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, 05.02.2018 приблизно о 10.00, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проник на територію колишнього заводу ЮМЗ, а саме до КНС №7, що розташоване по вул. Пролетарській 1, м. Ізюм, Харківської області, де зняв з петель металеві двохстворчаті вхідні двері, які були не зачинені, загальною вагою 54 кг. та їх продав, вартістю згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи №431/18 від 08.02.2018 - 322 грн. 38 коп., чим Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству (код ЄДРПОУ 24673063) заподіяв майнової шкоди на зазначену вище суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину визнав повністю, не заперечував факту скоєння кримінального правопорушення, за обставин, викладених вище. У скоєнні правопорушень покаявся.

Представник потерпілого в судовому засіданні підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.

Цивільний позов не заявлявся.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та представника потерпілого, якими не оспорюються фактичні обставини справи, кваліфікація кримінального правопорушення, суд у відповідності до засад кримінального провадження визначених у главі другій КПК України, забезпечуючи змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і доведеність перед судом їх переконливість передбаченими положеннями ст.22 КПК України, шляхом безпосереднього дослідження показань, речей і документів визначених положеннями ст.23 КПК України, розглядаючи кримінальне провадження на засадах публічності, диспозитивності, гласності та відкритості у відповідності до положень ст.ст.25 - 27 КПК України, з дотриманням положень ст.349 КПК України, щодо визначення обсягу та порядку дослідження доказів, дослідивши всі докази надані, як стороною звинувачення, так і стороною захисту, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, з повідомленням про обставини вчинення, на підставі досліджених письмових доказів та матеріалів провадження, які в повній мірі узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, доходить висновку, про доведеність вини обвинуваченого.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, встановлених при досудовому розслідуванні, не оспорив їх та підтвердив в судовому засіданні, а також, те, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, суд в силу ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 185 КК України, - крадіжка.

Дослідивши зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд приходить до висновку:

ОСОБА_1 офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, в силу ст. 89 КК України не судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно висновків досудової доповіді ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються як високі.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до середнього злочину.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - відсутні.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до підсудного ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.

Підстав для застосування підсудному ст. 69-1 КК України - не вбачається.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до середнього злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи щире каяття та активне сприяння розкриття злочину, те, що в силу ст. 89 КК України не судимий, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст.368,370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк два роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов'язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №431/18 від 09.02.2018 року в розмірі - 300 грн., розрахунковий рахунок 5168742705825655, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Зняти арешт з 2 металевих дверей розміром 0,64 X 2,4 м. кожна, на які 09.02.2018 ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області накладений арешт, та передані на зберігання майстру ділянки каналізаційних мереж Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства ОСОБА_3 Вважати їх повернутими .

Міра запобіжного заходу – не застосовувалась.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О.М.Герцов