Постанова № 73050443, 27.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/486/17 Номер провадження 22-ц/786/510/18Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С., при секретарі: Діхтяр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного нотаріуса Пирятинської районної державної нотаріальної контори Реп’ях Тетяни Іванівни, Пирятинської районної державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину у відповідності до заповіту від 21.07.1998, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до державного нотаріуса Пирятинської районної державної нотаріальної контори Реп’ях Тетяни Іванівни, Пирятинської районної державної нотаріальної контори про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину у відповідності до заповіту від 21.07.1998.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5. За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений в Пирятинській державній нотаріальній конторі 21.07.1998, за яким спадкодавець все своє майно заповіла їй - позивачу. Позивач у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері та 08.02.2017 року звернулася до державного нотаріуса державної нотаріальної контори Реп’ях Т.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Наступного дня позивач отримала письмову відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Повторно, 26.04.2017 року звернувшись до нотаріуса з заявою про вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.04.2017 року. Дії державного нотаріуса Реп’ях Т.І. по відмові у видачі свідоцтва про право на спадщину у відповідності до чинного заповіту від 21.07.1998, оформленого ОСОБА_5 на ОСОБА_2 (нині - ОСОБА_2) на все майно, що належить ОСОБА_5 на праві особистої власності, вважає незаконними, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства, та є протиправними щодо позивача. На думку позивача, заповіт від 21.07.1998 повністю відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України таз Витягу із Спадкового реєстру за №46669542 від 07.02.2017 достеменно вбачається, що заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі за №1547199 та є чинним на момент звернення позивача до державного нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Жодні дані щодо скасування чи зміни вищевказаного заповіту через реєстрацію у Спадковому реєстрі не внесено. Тому вважає, що у державного нотаріуса не було правових підстав для відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за цим заповітом.

В зв'язку з чим, позивач просила суд скасувати постанову державного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної контори Реп’ях Тетяни Іванівни від 26.04.2017 про відмову у вчиненні нотаріальних дій як незаконну, зобов'язати відповідача видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину у відповідності до заповіту від 21.07.1998 по спадковій справі №263/2016 від 08.09.2016.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до державного нотаріуса Пирятинської районної державної нотаріальної контори Реп’ях Тетяни Іванівни, Пирятинської районної державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину у відповідності до заповіту від 21.07.1998 - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2, та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохала рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним. необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянтом вказано, що судом неправильно визначено правовідносини відповідно до встановлених судом обставин справи, та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Відповідач по справі - Державний нотаріус Пирятинської держнотконтори Реп’ях Т.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Позивач по справі ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якому заперечуючи обставини вказані Реп’ях Т.В. у відзиві, прохала апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Судове засідання проводилося у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін по справі, за участі апелянта та відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не зявилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що09.08.2016 померла мати позивача ОСОБА_5 (а.с.16). Згідно копії спадкової справи №263/2016 від 08.09.2016 року щодо майна померлої ОСОБА_5, позивач ОСОБА_2 08.09.2016 року подала до Пирятинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері за законом та за заповітом (а.с.103). Вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 21.07.1998 року склала заповіт (а.с.110), яким належний їй на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 заповіла позивачу у справі ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_2) (а.с.112). Заповіт був посвідчений державним нотаріусом Пирятинською державної нотаріальної контори Сазоновою М.Б., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1585 та зареєстрований у Спадковому реєстрі за №1547199 (а.с.105). За даними Спадкового реєстру заповіт є чинним на момент звернення позивача до державного нотаріуса.

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що 25.09.2001 року ОСОБА_5 склала новий заповіт, за яким спадкоємцями її майна (житлового будинку по АДРЕСА_1) в рівних частках визначено позивача у справі ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) та третю особу ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) (а.с.123). Заповіт був посвідчений державним нотаріусом Пирятинської районної державною нотаріальної контори Батрак В.Г., зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №1198. Спадкоємець за цим заповітом ОСОБА_4 13.01.2017 року звернулася до Пирятинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та надала нотаріусу оригінал заповіту від 25.09.2001року (а.с.122). Обидва примірники заповітів від 21.07.1998 та від 25.09.2001 передані на зберігання до Полтавського обласного державного нотаріального архіву.

08.02.2017 позивач звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_5 за заповітом від 21.07.1998 року на що отримала письмову відмову (а.с.130, 131).

На заяву представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_10 державному нотаріусу від 26.04.2017 про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_5 за заповітом від 21.07.1998, представник позивача отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.04.2017 (а.с.138).

Відмова у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину мотивована тим, що спадкодавець ОСОБА_5 25.09.2001 склала новий заповіт, який був посвідчений Пирятинською районною державною нотаріальної конторою за реєстром № 1198 (що є доказом вчинення нотаріальної дії), та який скасував її попередній заповіт від 21.07.1998 року.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний нотаріус Пирятинської районної державної нотаріальної контори Репях Т.І., ухвалюючи постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.04.2016, діяла у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування постанови немає.

Разом з цим місцевий суд зазначив, що спадкодавець ОСОБА_5 своїм заповітом від 25.09.2001 року змінила своє волевиявлення та визначила спадкоємцями свого майна в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а тому правових підстав для видачі державним нотаріусом позивачу свідоцтва про право на спадщину на все майно ОСОБА_5 саме за заповітом від 21.07.1998, як просила позивач у своїй заяві не було.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Згідно із ч. 1ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року (з наступними змінами та доповненнями) та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за №296/5.

Так, виходячи з положень п. п. 1.2. п. 1, п. п. 2.2, 2.3 п.2 , п. п. 3.1. п. 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Згідно п. 5.2 Порядку якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України.

Згідно із главою 13 Порядку нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, або є підозра в тому, що ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до глави 14 Порядку передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Такі ж підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії та порядок оскарження нотаріальних дій передбаченіу ст.49,50 Закону України «Про нотаріат».

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний нотаріус Пирятинської районної державної нотаріальної контори Реп’ях Т.І., ухвалюючи постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.04.2016, діяла у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстав для скасування постанови немає.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, нотаріус на підставі заяви позивача від 08.09.2016, перевірила відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту та наявності спадкового майна.

Перевіркою було встановлено, що ОСОБА_5 за життя склала два заповіти: заповіт від 21.07.1998, відповідно до якого спадкодавець ОСОБА_5 належне їй на праві власності нерухоме майно заповіла позивачу ОСОБА_2, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований в Спадковому реєстрі за №1547199. Однак, 25.09.2001року ОСОБА_5 склала новий заповіт, який був посвідчений Пирятинською районною державною нотаріальної конторою за реєстром № 1198, та який змінив попередній заповіт від 21.07.1998 за правилами ст. 544 Цивільного кодексу УРСР (далі ЦК УРСР) в ред. 1963 року.

Згідно вимог ст. 541 ЦК УРСР в ред. 1963 року щодо форми заповіту (в редакції, що була чинною на час посвідчення заповіту від 25.09.2001) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. За приписами ст. 544 цього ж кодексу заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до ст. 57 ЗУ «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час посвідчення заповіту від 25.09.2001) нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яким в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.

Згідно п.88 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Мінюстом України N 18/5 від 14.06.94, нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

Відповідна відмітка про зміну заповіту ОСОБА_5 від 21.07.1998 новим заповітом від 25.09.2001 міститься на примірнику заповіту, що зберігається в державному нотаріальному архіві, та копія якого міститься у спадковій справі, а також мається відповідний запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2001 рік (а.с.121 на звороті, 91-93).

Так, положення про Єдиний реєстр заповітів і спадкових справ, затверджене наказом Міністерства юстиції України №51/5 від 17.10.2000 (яке було чинним на момент посвідчення заповіту від 25.09.2001) визначало, що Єдиний реєстр це комп'ютерна база даних, що містить відомості про заповіти та спадкові справи, а також визначено, що реєстрацію посвідчення, зміни, скасування заповітів, заведення спадкових справ, видачу свідоцтв про право на спадщину здійснює Реєстратор Єдиного реєстру (державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні угоди з Адміністратором і мають доступ до Єдиного реєстру через комп'ютерну мережу Міністерства юстиції України).

Нотаріуси, які не мають систем комп'ютерного доступу до Єдиного реєстру, здійснюють реєстрацію посвідчених ними заповітів та заповітів, посвідчених посадовими особами, що перераховані в ст. 40 Закону України «Про нотаріат», протягом 5 робочих днів з часу посвідчення заповіту або отримання заповіту від осіб, що перераховані у ст. 40 Закону України «Про нотаріат», шляхом подання Реєстратору заяви про реєстрацію посвідчення заповіту в Єдиному реєстрі.

Отже, спадкодавець ОСОБА_5 своїм заповітом від 25.09.2001 змінила своє волевиявлення та визначила спадкоємцями свого майна в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а тому правових підстав для видачі державним нотаріусом позивачу свідоцтва про право на спадщину на все майно ОСОБА_5 саме за заповітом від 21.07.1998, як просила позивач у своїй заяві не було (а.с.130).

Разом з цим слід зазначити, що реєстрація заповіту в Спадковому реєстрі не залежить від волі спадкодавця, це є технічна дія, від якої не залежить зміст заповіту і дата його посвідчення. Чинне законодавство не встановлює порушення термінів внесення інформації до Спадкового реєстру підставою для визнання заповіту недійсним.

Таким чином, враховуючи, що заповіт ОСОБА_5 від 25.09.2001 відповідає вимогам чинного на момент його посвідчення законодавства, позивач вимог про його недійсність не заявляла, а відсутність реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі не тягне його недійсність або не укладення, а відтак доводи апелянта про те, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 був чинний лише заповіт від 21.07.1998, правового значення не мають.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 про незаконність постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.04.2016 та зобов'язання видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту від 21.07.1998 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що відповідно до ч.5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої цього кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, є необґрунтованими.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що спадщина відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5 (матері апелянта) - ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто у період чинності Цивільного кодексу України 2003 року. Отже, з викладеного слідує, що прийняття спадщини, відкриття спадкової справи, видача свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно проводиться за нормами Цивільного кодексу України 2003 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ С.А. Гальонкін /підпис/ П.С. Абрамов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: