Постанова № 73047854, 20.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/6109/16 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/688/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників відповідача ОСББ «Кримське» - Кузняр В.В., Пилипіва Р.О., представника відповідача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - Мартин О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кримське», Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництві «Львівоблагропромбуд» про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицькогорайонного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом допущено грубі порушення норм матеріального та процесуального закону, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими. Зазначає, що неправомірність дій ОСББ «Кримське» підтвердила представник, Галицької РА ЛМР, яка зазначила, що єдиною підставою для укладення договору житлового найму та приватизації в подальшому ОСОБА_2, є незаконні дії ОСББ «Кримське», яке без наявності законних на те підстав відмовляється підписувати інвентаризаційні акти та наголосила, що за умови наявності таких актів підписаних ОСББ інших перешкод для приватизації житлового приміщення ОСОБА_2 немає. Зазначає, що 15.05.2014 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу №3313 «Про залишення цілісного майнового комплексу на вул. Кримській, 36-А у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його житлових і нежитлових приміщень», відповідно до якої цілісний майновий комплекс на АДРЕСА_1 залишено у статусі «гуртожиток» та надано дозвіл на приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. Пунктом 4 вказаної ухвали було зобов'язано Галицьку районну адміністрацію укласти з мешканцями гуртожитку на АДРЕСА_1 договори житлового найму на підставі інвентаризаційних актів та поточної технічної документації.

В судове засідання представники третіх осіб не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило доказів поважності причин неявки представників суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника - на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, представників відповідачів - в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст.130 ЖК УРСР, ст.ст. 2, 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст. 3, ч. 1 ст. 15, ст.ст. 10, 60 ЦПК України, ч. 2 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", п. 4 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року "Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", Постанову пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, - виходив з того, що відповідно до довідки № 45 від 29.08.2016 року, ОСОБА_2 з 1984 року постійно мешкає в кімнатах НОМЕР_1 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.Ухвалою ЛМР від 07.02.2013 року № 2082 затверджено програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова на 2012-2015 рр.Виконавчим комітетом ЛМР 31.05.2013 року було прийнято рішення № 443 «Про реєстрацію права комунальної власності на праве крило гуртожитку на АДРЕСА_1».15.05.2014 року ЛМР прийнято ухвалу № 3313 «Про залишення цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_1 у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його житлових і нежитлових (допоміжних) приміщень». 26.06.2016 року Департаментом житлового господарства та інфраструктури ЛМР було видано наказ № 378, яким затверджений акт приймання-передачі гуртожитку з балансу ЛКП «Снопківське» на баланс ОСББ «Кримське».Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_2 щодо визнання за нею права користування житловим приміщенням в гуртожитку, суд вважав, що за відсутності фактів порушення чи невизнання права позивачки на користування житловими приміщеннями, вимога про визнання такого права не підлягає задоволенню.Суд не прийняв до уваги покликання представника відповідача ОСББ «Кримське» щодо переходу права власності на гуртожиток від територіальної громади до об'єднання співвласників, оскільки, в порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, належних та допустимих доказів наведеного суду не надано.Крім того, зі слів представника ЛМР, право власності на гуртожиток належить територіальній громаді м.Львова та зареєстроване за Львівською міською радою.Відповідно до положення про Галицьку районну адміністрацію (затверджене рішенням виконкому № 4 від 06.01.2012 року), до повноважень адміністрації віднесено зміну договору найму житлових приміщень та укладання договору найму з фактично зареєстрованими і проживаючими мешканцями житлових приміщень (п. 4.2.11).Відтак, повноваження щодо укладення договору найму житлових приміщень делеговані ЛМР своєму виконавчому органу в особі Галицької районної адміністрації.Тобто, відповідач не має своїми діями перешкоджати позивачу у реалізації права на приватизацію, оскільки реалізувати таке право чи відмовити в його реалізації може лише орган приватизації у випадках встановлених законом. Окрім того, саме такий орган і надає оцінку поданих документів і їх відповідності нормам закону.Однак, за відсутності звернення позивача до Галицької районної адміністрації, як до уповноваженого органу, щодо укладення договору найму житлового приміщення у гуртожитку позовні вимоги щодо зобов'язання адміністрації вчинити такі дії є передчасними. Дана позиція суду узгоджується з положеннями ст. 3 ЦПК України.Враховуючи викладене, а також те, що в законодавстві відсутні вимоги проведення інвентаризації, як підстави для укладення договору житлового найму чи видачі ордеру, вимога щодо зобов'язання відповідачів виготовити інвентаризаційні акти та іншу технічну документацію не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак у певній частині таким не відповідають та обставини, які суд вважав встановленими не доведені.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кримське», Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництві «Львівоблагропромбуд», у якому просила про: визнання за нею права на користування житловим приміщенням, а саме кімнатами НОМЕР_1 житловою площею 31,8 кв.м. у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Галицької районної адміністрації ЛМР та ОСББ «Кримське» виготовити інвентаризаційний акт та поточну документацію, необхідну для укладення з позивачем договору житлового найму кімнат НОМЕР_1 житловою площею 31,8 кв.м. у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Галицької районної адміністрації ЛМР укласти з нею договір житлового найму щодо кімнат НОМЕР_1 житловою площею 31,8 кв.м. у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у 1984 році позивач працювала бухгалтером-паспортистом у Львівському комбінаті будівельних матеріалів та отримала право на проживання у кімнатах 154, 155 та 156 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до протоколу загальних зборів засновників ТзОВ «Жек-Агро» та Об'єднання «Львівагропромбуд» за ОСОБА_2 закріплені кімнати №№ 154-156 додатково. Ухвалою Львівської міської ради від 07.02.2013 року № 2082 затверджено програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова на 2012-2015 рр. В подальшому, виконавчим комітетом ЛМР 31.05.2013 року було прийнято рішення № 443 «Про реєстрацію права комунальної власності на праве крило гуртожитку на АДРЕСА_1» з переданням гуртожитку на баланс Львівського комунального підприємства «Снопківське». 15.05.2014 року ЛМР прийнято ухвалу № 3313 «Про залишення цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_1 у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його житлових і нежитлових (допоміжних) приміщень». Однак, після створення ОСББ «Кримське», 26.06.2016 року департаментом житлового господарства та інфраструктури ЛМР було видано наказ № 378, яким затверджений акт приймання-передачі гуртожитку з балансу ЛКП «Снопківське» на баланс ОСББ «Кримське». ОСОБА_2 звернулася з питанням приватизації наявних у неї житлових приміщень у гуртожитку до відповідачів та вважає, що відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» вона має право на приватизацію кімнат. Однак, Галицька районна адміністрація ЛМР в укладанні з нею договору найму житла відмовляє з причин відсутності підписаного балансоутримувачем інвентаризаційного акту. ОСББ «Кримське» вказаного акту не надає, пояснюючи це тим, що попередній балансоутримувач ТзОВ «Жек-Агро», керівником якого була позивач, має заборгованість перед постачальниками житлово-комунальних послуг. Позивач, зазначає, що вказана бездіяльність відповідачів порушує її право на приватизацію житлової площі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Цей Закон не поширюється на громадян, які:

1) проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;

2) мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом;

3) мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або яким немає можливості повернути колишнє жиле приміщення;

4) потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз;

5) проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання чинності цим Законом.

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей). Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб). Цей Закон також встановлює особливості використання земельних ділянок, необхідних для утримання та експлуатації гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, та їх прибудинкових територій.

Згідно ст. 1-1 вказаного Закону, Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) володіння жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах - право володіння жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі приватизації мешканцями гуртожитків жилих і нежилих (житлових і нежитлових) приміщень у таких гуртожитках відповідно до цього Закону та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також на підставі правочинів, укладених відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не заборонено законом;

2) гуртожитки, включені до статутних капіталів, - гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом;

3) допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

4) жила кімната у гуртожитку - окреме жиле приміщення у гуртожитку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому;

5) жилий блок чи жила секція у гуртожитку - жиле приміщення у гуртожитку, що складається з декількох (двох і більше) жилих кімнат, мешканці яких мають змогу користуватися допоміжними приміщеннями у гуртожитку. Належність відповідних приміщень до жилого блоку чи жилої секції визначається проектною документацією на гуртожиток;

6) жилі приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку (жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції), призначені та придатні відповідно до вимог законодавства до житла, призначеного для постійного проживання у ньому;

7) житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об'єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців);

8) користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, - право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі:

а) договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР;

б) договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України, - у випадках, визначених цим Законом;

9) ліжко-місце - умовна частина площі жилого приміщення у гуртожитку (кімнати, жилого блоку чи секції), визначена та виділена для тимчасового проживання в ньому одночасно декількох одиноких осіб однієї статі, не пов'язаних між собою сімейними та/або родинними стосунками. Площа одного ліжко-місця визначається власником гуртожитку з розрахунку на одну особу для кожного типу гуртожитку та не може бути меншою за розмір, визначений відповідно до санітарних норм, затверджених згідно із законодавством;

10) невикористане право на приватизацію - невикористане повністю або частково право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду за житловими чеками відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Право громадянина на приватизацію займаних ним жилих приміщень у гуртожитку зберігається у разі, якщо за ініціативою власника гуртожитку було здійснено переселення громадянина з одного гуртожитку до іншого з перереєстрацією місця проживання;

11) нежилі приміщення у гуртожитку - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів, навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), що входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать (не віднесені) до жилих (житлових) приміщень і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин;

12) одинокі громадяни - мешканці гуртожитку, які разом (спільно) проживають у жилих приміщеннях у гуртожитках, на яких поширюється дія цього Закону, але відповідно до чинного законодавства визнаються такими, які не перебувають між собою у сімейних та/або родинних стосунках;

13) особи, які не мають власного житла, - мешканці гуртожитку та члени їхніх сімей, у яких немає будь-якого житла на праві власності на території України, розмір якого з розрахунку на одну особу є більшим за розмір, встановлений для визнання їх такими, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української РСР;

14) проживання у гуртожитку на правових підставах - проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) відповідно до цього Закону, а саме:

а) у відомчих гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР;

б) у гуртожитках колишніх державних і комунальних підприємств та організацій, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі масової приватизації та корпоратизації:

до включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств та після передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР;

після включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств до передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР, або на підставі договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України на вимогу власника гуртожитку (його представників), за умови, що мешканець гуртожитку або його сім'я були вселені у гуртожиток на підставі спеціального ордера та проживали у гуртожитку за договором найму жилого приміщення;

15) проживання у гуртожитку протягом тривалого часу - проживання у гуртожитку постійно сукупно п'ять і більше років. Вимога щодо проживання у гуртожитку протягом тривалого часу не поширюється на членів сім'ї громадянина, якому видано ордер на жилу площу в гуртожитку та який є основним наймачем жилого приміщення в гуртожитку, а також на мешканців гуртожитків, які на правових підставах були вселені у гуртожиток, фактично проживали в гуртожитку сукупно не менше одного року та стали учасниками антитерористичної операції у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України, органів внутрішніх справ України та інших військових формувань, створених відповідно до закону, та добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Відповідно до ст. 3 Закону, Забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:

1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;

2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом;

3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону;

4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;

5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд;

6) видатки, пов'язані з капітальним ремонтом гуртожитків (їх житлових комплексів та/або їх частин), що передаються у власність територіальних громад згідно з цим Законом, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законодавством джерел. У разі погіршення стану гуртожитку, включеного до статутного капіталу, який підлягає передачі у комунальну власність, понад норми фізичного зносу за час його перебування у приватній власності місцева рада має право вимагати від власника гуртожитку провести ремонт гуртожитку або стягнути з власника в договірному чи судовому порядку вартість такого ремонту та/або відповідних відновлювальних робіт;

7) допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають;

8) земельні ділянки, необхідні для утримання та експлуатації гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, не підлягають приватизації чи продажу у зв'язку з приватизацією жилих і допоміжних приміщень у них, а залишаються у власності відповідної територіальної громади (або передаються їй у власність) згідно з чинним законодавством;

9) утримання приватизованих та неприватизованих житлових, нежитлових і допоміжних приміщень у гуртожитках та прибудинкових територій здійснюється за рахунок коштів їх власників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

10) власники житлових і нежитлових приміщень у гуртожитках є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням гуртожитку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку;

11) власники житлових та нежитлових приміщень у гуртожитку можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону;

11-1) громадяни, які на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку та фактично проживають у ньому, мають право, за наявності згоди власника гуртожитку, здійснювати за власні кошти ремонт житлових та допоміжних приміщень у гуртожитку з наступним відшкодуванням здійснених ними витрат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

11-2) громадяни, які на правових підставах вселені в гуртожиток та фактично проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, набувають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку відповідно до цього Закону після їх розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку. У разі надання місцевою радою згоди на приватизацію жилих і нежилих приміщень у гуртожитку (або його частин), в якому жилі приміщення (або їх частини) використовуються для проживання громадян на умовах надання ліжко-місця, такі жилі приміщення можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення;

12) користування закріпленою за гуртожитками, на які поширюється дія цього Закону, прибудинковою територією здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

За ст. 4 Закону, громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради. Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України"Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла. Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону:

1) приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону;

2) приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону;

2-1) після передачі гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону: приймають рішення відповідно до глави 4 "Користування гуртожитками" Житлового кодексу Української РСР про надання жилої площі в гуртожитку з укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку мешканцям таких гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, та видають їм спеціальні ордери на право вселення на відповідну жилу площу в гуртожитку; приймають рішення відповідно до глави 59 "Найм (оренда) житла" Цивільного кодексу України про надання житла в гуртожитку за договором найму (оренди) житла на певний строк за плату іншим мешканцям таких гуртожитків, на яких не поширюється дія цього Закону;

3) приймають рішення про надання відповідним незаселеним житловим комплексам статусу "житло соціального призначення";

4) приймають рішення про реконструкцію, капітальний ремонт чи перепрофілювання або про знесення гуртожитку (цілісного майнового комплексу) після його прийняття у власність територіальною громадою та відселення мешканців відповідно до чинного законодавства;

5) приймають рішення про використання згідно з чинним законодавством земельних ділянок, необхідних для експлуатації відповідно до цього Закону житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, що перебувають у власності територіальних громад;

6) здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з цим Законом гуртожитків (майнових комплексів) (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя), організовують їх належне обслуговування та ремонт, упорядкування, а також забезпечують утримання та облаштування прибудинкових територій;

7) здійснюють контроль за використанням усіх гуртожитків, що перебувають у державній та комунальній власності виключно за призначенням, визначають управителів гуртожитків, а також виконавців житлових і комунальних послуг;

8) вживають необхідних заходів, у межах наданих повноважень, щодо забезпечення, збереження та використання житлового фонду гуртожитків незалежно від форми власності відповідно до цього Закону;

9) встановлюють плату за оформлення реєстрації місця проживання в гуртожитку;

10) встановлюють плату за проживання в гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території;

11) приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків;

12) забезпечують пристосування гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, до потреб інвалідів та дітей-інвалідів, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під'їздів, сходових клітин та жилих приміщень, займаних інвалідами чи сім'ями, в яких є інваліди та/або діти-інваліди;

13) ведуть суцільний облік громадян, які не мають власного житла, на правових підставах вселені в гуртожиток, фактично проживають у ньому та мають право на отримання соціального житла;

14) укладають та розривають договори найому житла у гуртожитках, що є власністю відповідних територіальних громад;

15) затверджують у межах своїх повноважень місцеві програми фінансування, утримання та облаштування гуртожитків, переданих територіальним громадам відповідно до цього Закону, здійснюють контроль за їх виконанням;

16) створюють постійні комісії із забезпечення реалізації житлових прав громадян відповідно до частини другої статті 26 цього Закону;

17) створюють за рахунок коштів, отриманих від приватизації жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством, спеціальні фонди розвитку гуртожитків та житла соціального призначення як складову бюджетів місцевих рад;

18) розпоряджаються коштами спеціального фонду розвитку гуртожитків та житла соціального призначення, спрямовуючи їх виключно на капітальний ремонт, реконструкцію, утримання, експлуатацію житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, утримання та облаштування відповідних жилих і нежилих приміщень, облаштування відповідних земельних ділянок;

19) звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону;

19-1) звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на частково-компенсаційній основі відповідно до цього Закону в меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 14 цього Закону;

19-2) звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на повній компенсаційній основі відповідно до цього Закону в меншому розмірі, ніж розмір, на якому наполягає власник гуртожитку відповідно до пункту 4 частини третьої статті 14 цього Закону;

20) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

Відповідно до п.2 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, у цьому Положенні наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

гуртожиток коридорного типу - гуртожиток, поверх якого складається з жилих кімнат, які мають вихід безпосередньо до загального коридору (без тамбурів), та загальнодоступних приміщень призначених для побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (кухні, санвузла, душової, пральні, кладової тощо);

допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (душові, пральні, кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, коридори (що знаходяться за межами кімнат у гуртожитках коридорного типу та за межами жилого блоку (секції)), колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення через які прокладені мережі комунікацій, приміщення теплопунктів, котелень, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого гуртожиток персоналу, складські приміщення тощо), якими користуються всі мешканці гуртожитку;

жилий блок (секція) у гуртожитку - жиле приміщення, яке складається із декількох жилих кімнат, мешканці яких користуються спільними підсобними приміщеннями. Належність приміщень до жилого блоку (секції) визначається відповідно до проектної документації на гуртожиток;

жилі приміщення у гуртожитку - приміщення гуртожитку, призначені для проживання громадян (кімнати, жилі блоки, секції);

нежилі приміщення у гуртожитку - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів та навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), які входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать до житлового фонду і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин;

підсобні приміщення - приміщення квартир, комунальних квартир, жилих блоків (секцій), призначені для гігієнічних або господарсько-побутових потреб мешканців (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня, комора), а також передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор тощо.

Інші терміни використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" ( 2866-14 ) та ДБН В.2.2-15-2005 ( n0007509-05 ) "Житлові будинки. Основні положення".

Відповідно до п. 13 вказаного Положення, приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).

Згідно п. 17 Положення, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до п. 18 Положення, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. За неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Згідно п. 22 Положення, на підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації замовляє у суб'єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 N 127 ( z0582-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення у гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння, і видає свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності. Зразок книги реєстрації квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності, наведено у додатку 9. У свідоцтво про право власності на житло вносяться господарські будівлі (приміщення), які є у користуванні осіб, що приватизують житло, а саме сараї, гаражі, комори і таке інше, які розташовані на прибудинковій території та не є самовільно збудованими. Вказані господарські будівлі (приміщення) передаються у приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Органам приватизації рекомендується проводити видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна на спеціальних бланках, зразки та описи яких затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2003 N 39/5 ( z0318-03 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.04.2003 за N 318/7639.

Як вбачається, із матеріалів справи, частково встановлено судом першої інстанції та визнано сторонами, позивачу у 1984 році було надано у користування (для проживання) кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, площею 31,8 кв.м. Займає такі кімнати позивач як мешканка гуртожитку до сих пір та зареєстрована у таких, як така, що проживає. Вказане визнане сторонами та підтверджено довідкою ОСББ «Кримське» про склад сім'ї громадянина, що мешкає у жилому приміщенні (кімнаті, кімнатах) у гуртожитку, та займані ними приміщення №45 від 29.08.2016 року (а.с. 10, 45), а також додатково вбачається із листа відповіді голови ОСББ «Кримське» Галицькій районній адміністрації від 1.08.2016 року (а.с. 80) та протоколу Загальних зборів засновників ТзОВ «ЖЕК-Агро» від 6.12.2011 року (а.с. 9).

Враховуючи вказане сторонами не оспорюється та підтверджено відповідними документами право позивача на користування згаданими житловими приміщеннями гуртожитку, тому першу із заявлених позовних вимог слід вважати безпідставною як правильно вказано судом першої інстанції.

Відповідно до вимог закону, у період 2013-2016 років органом місцевого самоврядування вирішувались питання про: передання вказаного відомчого гуртожитку у власність територіальної громади м.Львова (праве крило, у якому знаходяться кімнати позивача); реєстрацію такого права комунальної власності; надання дозволу на приватизацію його житлових та нежитлових (допоміжних) приміщень, з передання такого на баланс ЛКП «Снопківське», а згодом ОСББ «Кримське» (ухвала Львівської міської ради №2082 від 7.02.2013 року, рішення Львівської міської ради №443 від 31.05.2013 року, ухвала Львівської міської ради №3313 від 15.05.2014 року, Наказ Департаменту житлового господарства та інфраструктури №378 від 29.06.2016 року (а.с. 13-20), акт прийняття-передачі гуртожитку з балансу ЛКП «Снопківське» на баланс ОСББ «Кримське» (а.с. 59-61), дані державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на праве крило гуртожитку площею 2590,7 кв.м. (а.с. 182-189), матеріали інвентаризаційної справи Львівського ОКП БТІ на гуртожиток АДРЕСА_1).

Крім цього, з 2015 року, у відповідності до вимог закону мешканцями гуртожитку розпочато процес приватизації приміщень гуртожитку, а саме Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради утворено комісію з інвентаризації житлових приміщень у гуртожитках; проведено інвентаризацію приміщень гуртожитку, про що складено відповідні інвентаризаційні акти володіння фізичною (фізичними) особою жилими приміщеннями, а також рядом громадян на основі, зокрема, і вказаних документів, перевірки інших необхідних документів, - укладено договори найму жилих приміщень з органом місцевого самоврядування, отримано відповідні рішення Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та свідоцтва про право власності на жилі приміщення та відповідно таке право власності зареєстроване у відповідних реєстрах (зокрема, усні та письмові пояснення учасників справи, розпорядження про утворення комісії з інвентаризації житлових приміщень у гуртожитках Галицької районної адміністрації №162 від 12.05.2015 року, інвентаризаційний акт володіння фізичною (фізичними) особами жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, що стосується позивача, лист Галицької районної адміністрації голові ОСББ «Кримське» з приводу приватизації приміщень гуртожитку від 5.07.2016 року та відповідь на такий (а.с. 76-80), матеріали інвентаризаційної справи Львівського ОКП БТІ на гуртожиток АДРЕСА_1).

Позивач, як і інші мешканці гуртожитку, звернулась з відповідним зверненням до відповідачів щодо приватизації належних їй житлових приміщень, про якій йшлося.

Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради проведено інвентаризацію її приміщень із складенням відповідного акту, про який йшлося (а.с. 78). Однак, такий інвентаризаційний акт володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ініціативно групою ОСББ «Кримське» не підписаний, що повинно бути відповідно до закону здійснено ними як уповноваженими особи, на балансі якої перебуває гуртожиток (ОСББ) та у відповідності до розпорядження Галицької районної адміністрації від 12.05.2015 року №162.

Вказана бездіяльність уповноважених осіб ОСББ унеможливлює подальший процес здійснення приватизації позивачем згаданих приміщень гуртожитку, на що така має право, відповідно до згаданих вимог закону.

Вказане не підписання акту ОСББ обґрунтовано непогашенням позивачем заборгованості ТзОВ «ЖЕК АГРО», де вона працювала керівником, що перешкоджає укладенню договорів ОСББ із організаціями, щодо надання комунальних послуг у будинок 26 «а» на вул. Кримській в м.Львові, що вирішено на зборах ОСББ.

Колегія суддів вважає, що така бездіяльність ОСББ (не підписання інвентаризаційного акту володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ініціативно групою ОСББ «Кримське») жодним чином не ґрунтується на вимогах закону та таку слід вважати протиправною, оскільки заборгованість колишнього роботодавця позивача (ТзОВ «ЖЕК АГРО») щодо наданих комунальних послуг жодним чином не стосується здійснення права позивача як громадянина на приватизацію приміщень у гуртожитку, якими вона користується на законних підставах та не може бути перешкодою для реалізації такого її права.

Зважаючи на вказане, позивачу слід дозволити приватизацію приміщень гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1, площею 31,8 кв.м. без підпису ініціативної групи ОСББ «Кримське» в інвентаризаційному акті володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1.

Вказаним, у відповідності, також, до ст. 5 ЦПК України, слід частково задовольнити вимогу позивача про зобов'язання Галицької районної адміністрації ЛМР та ОСББ «Кримське» виготовити інвентаризаційний акт та поточну документацію, необхідну для укладення з позивачем договору житлового найму кімнат НОМЕР_1 житловою площею 31,8 кв.м. у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, визнавши таку - заявлену до ОСББ частково обґрунтованою та без зобов'язання вчинити ОСББ певні дії, що може призвести до неможливості виконання рішення суду та виникнення нового спору.

Такий же спосіб захисту порушеного права позивача не суперечитиме вимогам закону та надасть змогу позивачу реалізувати своє право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку, яке окрім даного рішення суду, яким усунуто перешкоди у приватизації створені ОСББ позивачу, - може бути реалізовано відповідною перевіркою необхідних інших обставин, що не були предметом спору та надають право на приватизацію приміщень гуртожитку компетентними органами (зокрема Галицькою районною адміністрацією) та вирішенням вказаного питання без поршень вимог закону, прав та інтересів позивача та інших осіб.

Останню із заявлених вимог слід вважати передчасною, оскільки таке питання, що є одним із етапів приватизації приміщень у гуртожитку може бути вирішеним Галицькою районною адміністрацією після усунення перешкод, про які йшлося вище та, які усунуті даним рішенням суду та не могло бути вирішене позитивно до отримання відповідних інвентаризаційних документів затверджених усіма уповноваженими особами, зокрема, комісією ОСББ.

Тому, доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та таку задовольнити частково, скасувавши частково рішення суду, що оскаржується в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кримське» про зобов'язання виготовити інвентаризаційний акт та поточну документацію з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вказаної позовної вимоги, про що йшлося.

А саме слід визнати протиправним - не підписання інвентаризаційного акту володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ініціативно групою ОСББ «Кримське». А також, дозволити ОСОБА_2 приватизацію приміщень гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1, площею 31,8 кв.м. без підпису ініціативної групи ОСББ «Кримське» в інвентаризаційному акті володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року - в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кримське» про зобов'язання виготовити інвентаризаційний акт та поточну документацію - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу - задовольнити частково.

Не підписання інвентаризаційного акту володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ініціативно групою ОСББ «Кримське» - визнати протиправним.

Дозволити ОСОБА_2 приватизацію приміщень гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1, площею 31,8 кв.м. без підпису ініціативної групи ОСББ «Кримське» в інвентаризаційному акті володіння фізичною особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1.

В задоволенні решти вказаної вимоги - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 березня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра