Рішення № 73047393, 20.03.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2425/17

провадження №: 2/398/295/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

"20" березня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В. з участю секретаря Шостак А.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті ОСОБА_1 справу за позовом Комунального підприємства “Теплокомуненерго”, представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,

встановив:

13 липня 2017 року КП “Теплокомуненерго” звернулось з позовом до ОСОБА_3, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати отриманої теплової енергії у сумі 9525 гривень 71 копійки, індекс інфляції у сумі 1110 гривень 73 копійки та 3 відсотки річних у сумі 189 гривень 94 копійки.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між відповідачем ОСОБА_3 і КП “Теплокомуненерго” виникли цивільні права і обов’язки, що підтверджується відкритим особовим рахунком №093497. При цьому споживач не звертався до КП “Теплокомуненерго” із письмовою заявою про відключення від централізованого опалення, користувався тепловою енергією, що вказує на наявність усного договору, КП “Теплокомуненерго” постачає теплову енергію, а відповідач приймає цю послугу. Боржник мешкає у квартирі приватного житлового фонду. В порушення умов договору ОСОБА_3 не сплачував вартість отриманої теплової енергії, у зв’язку з цим станом на 1 березня 2017 року утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано з ОМБТІ інформацію щодо права власності на квартиру № 610 у будинку 148 по вул 6-го грудня у м. Олександрії.

За відсутності заперечень позивача та враховуючи, що відповідач у судове засідання не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву, заяв та клопотань до суду не подав, суд ухвалив провести заочний розгляд справи згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, КП «Теплокомуненерго» є підприємством Олександрійської міської ради, один з видів діяльності якого – послуги теплопостачання.

Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою КП «Житлогосп» від 28 березня 2017 року, у якій зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований у цьому приміщенні та є наймачем.

Відповідно до наданої КП “ОМБТІ” архівної довідки №229 від 27 лютого 2018 року право власності на житло за адресою АДРЕСА_1 за архівними даними ОМБТІ не зареєстроване. Також згідно витребуваної судом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на зазначену квартиру відсутні.

У КП «Теплокомуненерго» на ім’я ОСОБА_2 стосовно житла за адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок №093497.

Відповідач ОСОБА_2 фактично отримує послуги з постачання теплової енергії у квартиру за зазначеною адресою та не відмовлявся від них.

Існування між позивачем і відповідачем договірних відносин щодо постачання теплової енергії також підтверджуєься укладеним між ними договором про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 14 листопада 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_4 брав на себе зобов’язання з погашення заборгованості за послуги теплопостачання.

Внаслідок несплати ОСОБА_2 за отриману теплову енергію за період з 1 березня 2014 року по 1 березня 2017 року утворилась заборгованість на загальну суму 10826 гривень 38 копійок, яка складається з заборгованості за отримані послуги теплопостачання у сумі 9525 гривень 71 копійки, індексу інфляції у сумі 1110 гривень 73 копійки та 3 відсотки річних у сумі 189 гривень 94 копійки. Це підтверджується наданим позивачем розрахунком. Заперечень щодо правильності розрахунку від відповідача не надійшло.

До спірних правовідносин застосовуються такі норми права.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Законуобов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із зазначених положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 17, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 2005 р. №630, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, відповідно до нормативів (норм) споживання або за показаннями засобів обліку (будинкових або квартирних лічильників). Плата за послуги має вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо договором не встановлено інший строк.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми , якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки, жодна із сторін не звернулась до суду з відповідною заявою – позовна давність судом при вирішення зазначеного спору не застосовується.

З урахуванням встановлених у справі обставин, зокрема того, що ОСОБА_2 мешкає у зазначені вище квартирі, зареєстрований у ній, зазначений як наймач, укладав з позивачем договір про реструктуризацію заборгованості, на його ім’я відкритий особовий рахунок, однак не сплачує за фактично отриману ним теплову енергію, та керуючись зазначеними нормами права суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору.

Керуючись статтями 258, 274, 280,-289, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити позов Комунального підприємства «Теплокомуненерго», місцезнаходження Кіровоградська обл., місто Олександрія, вул. Перспективна, будинок 32-А, код ЄДРПОУ 00185330, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 10826 гривень 38 копійок та витрати на оплату судового збору у розмірі 1600 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Орловський