Ухвала суду № 73046829, 29.03.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1573/17

Номер провадження 1-кп/404/94/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючої судді Загреби І.В.,

при секретарі Гасюк О.О.,

за участю прокурора Бондаренко А.С.,

захисника – адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький кримінальне провадження №12015120020003058 від 15.04.2015 року по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого і проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого:

- вироком Знам’янського міського суду Кіровоградської області від 04.03.2002 року за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі;

- вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23.11.2005 року за ст.185 ч.3, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі;

- вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16.01.2008 року за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 11.12.2009 року постановою Казанського районного суду Миколаївської області від 03.12.2009 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 1 рік 3 місяці 16 днів;

- вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.06.2015 року за ст. 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Кіровським районним судом м. Кіровограда розглядається вказане кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 30.03.2018 року. Проте, завершити судовий розгляд до вказаного часу об’єктивно неможливо у зв’язку з великим обсягом доказів, які підлягають дослідженню. Згідно зі ст.331 ч.3 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання підозрюваного під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання підозрюваного під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати дотепер та потреба в яких не зменшилась.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти продовження строків тримання обвинуваченого під вартою та просили застосовувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, із можливістю відвідувати медичні заклади. Мотивуючи його відсутністю заявлених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зокрема, кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді, відсутні фактичні докази того, що ОСОБА_2 може знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення істини в даному провадженні, так само як і вчинити вплив на потерпілих і свідків, де більша частина яких на даний час вже допитана та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наявність цивільних позовів не вказують про необхідність продовження дії запобіжного заходу по відношенню до обвинуваченого, так як на розмір позовів ОСОБА_2 вплинути не зможе. Крім того, ОСОБА_2 являється інвалідом II групи та має ряд хронічних захворювань, які стали прогресувати, має постійне місце проживання і реєстрації за яким характеризується позитивно. Проживає разом із матір’ю похилого віку, яка також являється інвалідом II групи та має захворювання, які вказуються на необхідність постійного догляду та піклування.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до обґрунтованого висновку, що застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити, та підстав для зміни запобіжного заходу судом на домашній арешт судом не встановлено. При цьому, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні також не встановлено.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні протягом іспитового строку низки 73 епізодів кримінальних правопорушень (ст.185 ч.2 КК України), санкція статті за який відповідно передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, загальна сума спричиненої кримінальними правопорушеннями шкоди становить – 200 098 грн. 52 коп., а заявлені представниками потерпілих позови у своїй сукупності становлять 224 346 грн. 15 коп., останній неодружений, дітей на утриманні також не має, не працює та раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення аналогічних корисливих кримінальних правопорушень, а тому на глибоке переконання суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може вчинити дії направленні на переховування від суду; незаконно впливати на свідків, які в даному кримінальному провадженні ще не допитувалися; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_2 Між тим, ОСОБА_2 порушив покладені на нього заставою процесуальні обов’язки: прибувати за викликом до суду, у зв’язку з чим вона була скасована.

Доводи сторони захисту про застосування домашнього арешту суд не бере до уваги, оскільки власник майна заяви та згоди на відбування домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 не надавав, письмові докази суду на підтвердження та прийняття рішення не надано. Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали обвинувального акту, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід продовжити строк тримання під вартою на два місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369-372, 392 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу, – відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на два місяці, тобто з 29.03.2018 року до 29.05.2018 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ст.392 ч.1 КПК України не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ст.392 ч.1 КПК України.

Суддя Кіровського районного суду

м.Кіровограда І.В. Загреба